Ухвала суду № 11101374, 25.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р. Справа № 2-а-39917/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

при секретарі судового засідання - Карнаух А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009р. по справі№2-а-39917/09/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство Екоп"

до Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова

про визнання незаконним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство Екоп", звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати незаконними та скасувати повідомлення-рішення начальника ДПІ в Київському районі міста Харкова №0000401800/0 від 19.06.2009 року з податку на додану вартість на загальну суму 1262364,00 грн., з яких основний платіж 841576,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 420788,00 грн. та №0000411800/0 від 19.06.2009 року з податку на прибуток на загальну суму 2336578,50 грн., з яких основний платіж 1246058,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 1090520,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009р. по справі№2-а-39917/09/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Екоп" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання незаконним рішення задоволено в повному обсязі, визнано незаконними та скасовано повідомлення-рішення начальника ДПІ в Київському районі міста Харкова №0000401800/0 від 19.06.2009 року з податку на додану вартість на загальну суму 1262364,00 грн., з яких основний платіж 841576,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 420788,00 грн. та №0000411800/0 від 19.06.2009 року з податку на прибуток на загальну суму 2336578,50 грн., з яких основний платіж 1246058,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 1090520,50 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція Київського району м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що директором ПП «Трансінвест»є ОСОБА_1, але податковим органом зясовано, що він не має відношення до створення та реєстрації ПП «Трансінвест», податкову звітність, що надавалася до податкового органу, не підписував, йому було невідомо про реєстрацію на його імя підприємства. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що в період, який передував реєстрації ПП «Трансінвест»втратив паспорт, на який згодом було зареєстровано підприємство; свідоцтво платника ПДВ ПП «Трансінвест»анульовано 27.03.2009 року за ініціативою податкового органу у звязку з неподанням звітності протягом останніх 12 календарних місяців. Зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення сум за такими документами до податкового кредиту та валових витрат, якщо наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а саме, у випадку, коли до податкового кредиту та валових витрат віднесено ті суми, які були сплачені внаслідок проведення операцій за угодами та первинними документами, що підписані не уповноваженою особою.

Від позивача письмових заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, але представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що ТОВ "НВП Екоп" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.11.1999 року № 14801050001006255. 03.12.2005 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №28761614.

Фахівцями ДПІ у Київському районі міста Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ НВП "Екоп" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Трансінвест" за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, про що складений акт перевірки від 12.06.2009 року. За результатами перевірки встановлені наступні порушення: пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 841577 грн.; пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1246058 грн.

15.06.2009р. ТОВ „НВП Екоп" надало заперечення до ДПІ у Київському районі у вигляді листа №15/06 від 15.06.2009 року щодо акту перевірки у формі зауважень. Відповідач надав відповідь, в якій результати акту перевірки №4034/18-010/30654386 від 12.06.2009 року залишені без змін.

Виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Київському районі міста Харкова Макаренко М.М. за результатами перевірки винесено ТОВ "НВП "Екоп" податкове повідомлення-рішення №0000401800/0 від 19.06.2009 року про нарахування суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1262364,00 грн. (за основним платежем 841576,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 420788,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000411800/0 від 19.06.2009 року про нарахування суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2336578,50 грн. (за основним платежем 1246058,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1090520,50 грн.).

Перевіркою встановлено, що позивач по справі у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з підприємством ПП "Трансінвест" з питань створення науково-технічної продукції на загальну суму 5981079 грн., в тому числі ПДВ 996846 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що якщо на момент здійснення господарських операцій продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим. Визнання субєкта господарювання банкрутом та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Саме по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця. Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що придбані роботи не були використані в господарській діяльності ТОВ “НВП Екоп”, договори укладені між позивачем та ПП "Трансінвест" відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України, сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, умови договору виконані.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями. Відповідно до пп7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З матеріалів справи встановлено, що податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Трансінвест". Податкові накладні були складені та видані ТОВ “НВП Екоп” на підставі договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, та розрахункових документів-платіжних доручень про сплату вказаних робіт. ПП "Трансінвест" зареєстроване платником ПДВ, про що видане свідоцтво №13664006, що анульовано вже після проведення господарської операції між ТОВ "НВП Екоп" та ПП "Трансінвест" та вказане підприємство на час вчинення угод знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ПП "Трансінвест" мала право видавати податкові накладні на адресу позивача , а ТОВ “НПВ Екоп” правомірно віднесло суми, зазначені в податкових накладних, до складу податкового кредиту.

Згідно п.4 ст.91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим. Визнання субєкта господарювання банкрутом та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Щодо висновків відповідача про те, що позивач не має право на внесення відповідних сум до податкового кредиту, оскільки контрагент позивача ПП "Трансінвест" не надає звітності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. Закон України “Про податок на дану вартість” не зобовязує замовника робіт слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт. Таким чином, як випливає з вищенаведеного, саме по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, що операції повязані з ПП "Трансінвест" не були використані в господарській діяльності ТОВ “НВП Екоп” колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до вимог пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Як встановлено з матеріалів справи, договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі роботи, виконані ПП "Трансінвест", були використані позивачем у його господарської діяльності з метою отримання прибутку. Виконані роботи були прийняти ТОВ “НВП Екоп” згідно актів прийому-передачі виконаних робіт, на адресу замовника були виписані відповідні податкові накладні. Вартість виконаних робіт ПП "Трансінвест" була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень. Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності ТОВ “НВП Екоп”, відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду надано не було.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено використання ТОВ “НВП Екоп” у своєї господарської діяльності усіх робіт, виконаних ПП "Трансінвест".

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між ПП "Трансінвест" та позивачем є нікчемними, з посиланням на вимоги ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі. Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою. Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору. Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. З матеріалів справи встановлено, що договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. Умови договору виконані з боку сторін.

До матеріалів справи не надано доказів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, висновком експерта №6716 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.професора М.С. Бокаріуса від 07.08.2009 року по матеріалах перевірки ТОВ "НВП Екоп" встановлено, що відповідно наданим документам та в межах компетенції експерта-економіста, висновки акту ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова №4034/18-010/30654386 від 28.05.2009 року в частині встановлення порушення: пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" по операціях ТОВ "НВП Екоп" з ПП "Трансінвест" та заниження податку на додану вартість на загальну суму 841577 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується; п.5.2.1 п.5.2 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями по операціям ТОВ "НВП "Екоп" з ПП "Трансінвест" та заниження податку на прибуток на суму 1246058 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано. Відповідач не довів належним чином правомірність прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від17.11.2009р. по справі№2-а-39917/09/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009р. по справі№2-а-39917/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В.

Судді Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2010 р.