Ухвала суду № 11101335, 25.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р. Справа № АС 12/615-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

при секретарі судового засідання - Карнаух А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 04.11.2009р. по справі№АС 12/615-08/5021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс", звернувся до суду з позовом, після уточнення позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Суми за № 0000122314/0/19229 від 19.03.2008р. про донарахування позивачеві податку на прибуток на загальну суму 687204,70 грн., в т.ч. за основним платежем 491 020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 196184,70 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 04.11.2009р. по справі№АС 12/615-08/5021 адміністративний позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000122314/0/19229 від 19.03.2008р. про донарахування позивачеві податку на прибуток на загальну суму 687204,70 грн., в т.ч. за основним платежем 491020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 196184,70 грн., стягнено з Державної податкової інспекції в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумикомунтранс»(40007, м. Суми, вул. Менжинського, 3, код 05514620) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, Державна податкова інспекція в м. Суми, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ТОВ «Сумикомунтранс», надавши споживачам послуги по утриманню житлових будинків, споруд та прибудинкових територій та послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, повинен був скласти документи (акт виконаних робіт тощо) які б підтвердили виконання взятих на себе договірних зобов'язань усіма сторонами. Однак не складання даних документів не спростовує саме послідовність виконання умов договору - спочатку надані послуги, потім їх оплата. Крім того, податкове законодавство визначає лише дві події, настання однієї з яких призводить до збільшення валового доходу. Таким чином. ДПІ в м. Суми вважає, що відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу є саме дата надання послуг, а не сплата споживачами за надані послуги.

Від позивача письмових заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, але представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДПІ в м. Суми було проведено виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Сумикомунтранс»за період з 01.01.2006р. по 30.09.2007 р. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки за № 2163/2314/05514620/10 від 06.03.2008 р. Як вбачається з акту, в ході проведеної податковим органом перевірки було виявлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, підприємством не було включено до складу валового доходу за 1 квартал 2006 р. суму 145581 грн., півріччя 2006 р. 102421 грн., 9 місяців 2006 р. 57390 грн., 2006 рік 388115 грн., 1 квартал 2007 р. 747753 грн., півріччя 2007 р. 1319187 грн., 9 місяців 2007 р. - 1575967 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122314/0/19229 від 19.03.2008р. про донарахування позивачеві податку на прибуток на загальну суму 687204,70 грн., в т.ч. за основним платежем 491020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 196184,70 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим органом повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, внаслідок чого ДПІ в м. Суми на підставі рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 30.09.2008р. № 19806/7/25-0115 було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000122314/3/19229 від 10.10.2008р. про донарахування позивачеві податку на прибуток на загальну суму 687204,70 грн., в т.ч. за основним платежем 491 020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 196184,70 грн.

В обґрунтування вимог, викладених у позовній заяві, позивач посилається на те, що відповідачем не зясовано специфіку роботи ТОВ «Сумикомунтранс»та порядок здійснення розрахунків населення з підприємством за надані комунальні послуги.

Як вказує позивач, надання споживачам комунальних послуг є різновидом договору підряду і тому факт виконання робіт може підтвердити лише споживач своїми діями, а саме: фактом сплати грошових коштів або підписанням акту виконаних робіт. З урахуванням специфіки роботи ТОВ «Сумикомунтранс»та специфіки договірних відносин із споживачами комунальних послуг - виконання робіт підтверджується шляхом вчинення дій споживачем та виконавцем робіт, а саме: здійснення платежу споживачем та прийняття цього платежу виконавцем робіт - досягнення згоди сторонами. Позивач вважає, що відповідачем невірно визначено базу оподаткування позивачем операцій з поставки товарів (надання споживачам житлово - комунальних послуг), оскільки облікова політика підприємства побудована на застосуванні «касового методу»для визначення першої події - збільшення податкового зобовязання як з податку на додану вартість, так і збільшення валового доходу для подальшого обчислення податкового зобовязання з податку на прибуток.

З матеріалів справи встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Сумикомунтранс»є надання підприємствам, організаціям, установам та населенню м. Суми послуг з вивезення твердих, побутових відходів і рідких нечистот, а також послуг з утримання будинків та при будинкових територій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство, що регулює порядок нарахування та сплати до державного бюджету податку на прибуток та порядок відображення в бухгалтерському обліку підприємств господарських операцій, не містить норм щодо можливості включення до складу валового доходу платника податку доходу від господарської діяльності, факт здійснення якої не підтверджується відповідними первинними документами, а отже відповідачем неправомірно донараховано позивачеві податок на прибуток по господарських операціях, факт здійснення яких не підтверджується відповідними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої він інстанції на підставі наступного. Послуги з вивезення твердих побутових відходів і рідких нечистот, а також послуги з утримання будинків та прибудинкових територій відносяться до комунальних послуг, тарифи на які підпадають під державне регулювання (обмеження рентабельності) і затверджуються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Згідно п.п.4.1.1. вищевказаного Закону, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Підпунктом 11.3.1 ст.11 Закону передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592, при заповненні рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»декларації слід керуватися положеннями п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пп. 1.6 зазначеного порядку передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Враховуючи наведене, включенню до складу валового доходу платника податку підлягає сума доходу від господарської діяльності, факт отримання (нарахування) якого підтверджується відповідними первинними документами.

Ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

В обґрунтування висновків викладених у акті перевірки відповідач посилається на те, що першою подією фактично є надання послуг по вивезенню побутових відходів та житлово - експлуатаційних послуг. Первинним документом є рахунок за надану послугу, що виставляється споживачу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає такі твердження відповідача в апеляційній скарзі, оскільки рахунок, що виставляється споживачу, це документ, в якому міститься пропозиція, направлена покупцю (споживачу) сплатити суму грошових коштів за встановленими відповідними рішеннями Сумської міської ради тарифами. Крім того, форма рахунку не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно - правовими актами не передбачено. Підтвердженням того, що рахунок носить лише інформаційний характер та не є документом, підтверджуючим факт здійснення господарської операції, є лист Міністерства фінансів України № 31-34000-20/23-4579/4800 від 09.07.2007р. Згідно зазначеного листа, рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Пункт 1 ст.19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово - комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами, а також їхні права та обовязки. Даним пунктом передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно п. 1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Підстави виникнення цивільних прав та обовязків визначені ст. 11 ЦК України, до них, зокрема, відносяться договори та інші правочини.

Згідно договорів, укладених між ТОВ «Сумикомунтранс»(виконавець) та населенням м. Суми (споживач), про надання послуг по утриманню житлових будинків, споруд та прибудинкових територій та послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, споживач доручає та сплачує, а виконавець надає відповідні послуги, а споживач зобовязується своєчасно, у встановлений договором термін сплачувати надані послуги, виконавець, в свою чергу, зобовязується вчасно забезпечувати та надавати послуги відповідної якості згідно із законодавством.

Згідно ухвали суду від 27.11.2008 р. судом було призначено судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено Сумському відділенню Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса. Згідно висновку судово - економічної експертизи № 41/09 з наданих на дослідження первинних документів та в результаті співставлення з даними облікових регістрів в період з 2006 року по вересень 2007 року документально підтверджується виконання споживачами зобовязань згідно укладених з ТОВ «Сумикомунтранс»договорів на загальну суму 12314 913,74 грн., втому числі: 1 квартал 2006 року - 1151556,93 грн., 2 квартал 2006 року - 1350260,78 грн., 3 квартал 2006 року - 1312405,21 грн., 4 квартал 2006 року - 1491539,26 грн., 1 квартал 2007 року - 1989420,76 грн., 2 квартал 2007 року - 2363439,08 грн., 3 квартал 2007 року - 2656291,72 грн. Також, відповідно до наданих на експертизу первинних документів підтверджено факт виконання позивачем зобовязань за укладеними зі споживачами договорів на загальну суму 14278995,70 грн.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підтвердженням факту надання позивачем послуг (виконання робіт) населенню є розрахунковий документ (чек, квитанція, тощо), який видається споживачу під час проведення останнім сплати виставлених згідно діючих тарифів рахунків, тобто визнання факту отримання послуг від виконавця. Чинне законодавство, що регулює порядок нарахування та сплати до державного бюджету податку на прибуток та порядок відображення в бухгалтерському обліку підприємств господарських операцій, не містить норм щодо можливості включення до складу валового доходу платника податку доходу від господарської діяльності, факт здійснення якої не підтверджується відповідними первинними документами. Враховуючи вищевикладене, відповідачем неправомірно донараховано позивачеві валовий доход, а відповідно податок на прибуток по господарським операціям, факт здійснення яких не підтверджується відповідними первинними документами.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми № 0000122314/0/19229 від 19.03.2008р. про донарахування позивачеві податку на прибуток на загальну суму 687204,70 грн., в т.ч. за основним платежем 491020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 196 184,70 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано. Відповідач не довів належним чином правомірність прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що суд першої інстанції помилково стягнув з Державної податкової інспекції в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумикомунтранс»(40007, м. Суми, вул. Менжинського, 3, код 05514620) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3, 40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, а постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської області від 04.11.2009р. по справі№АС 12/615-08/5021 скасувати в частині розподілу судових витрат.

Судовий збір в сумі 3, 40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс".

В іншій частині постанову Господарського суду Сумської області від 04.11.2009р. по справі№АС 12/615-08/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В.

Судді Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2010 р.