Ухвала суду № 11100854, 10.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

10 серпня 2010 року справа № 5020-10/145 Господарський суд міста Севастополя у складі судді: Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Севастополі

(вул. О.Кошового, 6, м. Севастополь, 99007)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про спонукання виконати певні дії,

за участю представників сторін:

позивача Рижової О.В., довіреність б/н від 25.01.2010;

Беляєва М.В., довіреність б/н від 01.06.2010;

відповідача не зявився.

Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Севастополі (далі Позивач, ГУ МНС України в м. Севастополі) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про спонукання виконати певні дії.

У судовому засіданні 02.06.2010 представник Відповідача надав клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

05.08.2010 Позивач надав заперечення стосовно заявленого Позивачем клопотання про припинення провадження у справі, відповідно до яких проти його задоволення заперечує, вважає, що спір не має ознак справи адміністративної юрисдикції і повинен розглядатися господарським судом на загальних підставах.

Відповідач в судове засідання 10.08.2010 не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, але надав клопотання про відкладення розгляду справи /а.с. 72/.

З огляду на закінчення строку вирішення спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе закінчити провадження у справі в цьому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, суд вирішив провадження у справі припинити, виходячи з наступного.

Підвідомчість це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень;

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації;

- захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;

- з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.

Позивачем в позовній заяві /а.с. 3-5/ та запереченнях щодо клопотання про припинення провадження у справі /а.с. 70-71/ зазначено, що позов заявляється ним на виконання його повноважень як органу державної влади, визначених Положенням про ГУ МНС України в м. Севастополі (далі Положення) /а.с.17-21/ та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про пожежну безпеку».

А саме, Позивач є органом у системі місцевих органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, техногенної, а також пожежної безпеки у місті Севастополі (абз. 1 п.2 Положення) та здійснює у межах визначених повноважень організаційно-розпорядчі функції (абз.2 п.2 Положення). До основного завдання Позивача віднесено здійснення державного нагляду і контролю за виконанням вимог нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, техногенної, а також пожежної безпеки (абз. 8 п.3 Положення).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»«державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища».

Позивачем заявлені наступні позовні вимоги:

1.Визнати дії Відповідача щодо створення перешкоди працівникам ГУ МНС України в м. Севастополі в проведенні планової перевірки обєкту (апартаменти «Херсонес» (разом з баром «Парадіз») по вул. Древня, 30-а, 34), яка повинна була відбутись в період з 27 липня по 14 серпня 2009 року незаконними.

2.Зобовязати Відповідача допустити працівників ГУ МНС України в м. Севастополі до проведення планової перевірки Обєкту протягом місяця з моменту набрання рішенням законної сили.

В якості підстави позову Позивач зазначає недопущення його працівників до перевірки, позовні вимоги обґрунтовує невиконанням Відповідачем обовязку, передбаченого абз. 2 статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом, під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

А також, Позивач посилається на порушення Відповідачем вимог статей 2 та 5 Закону України «Про пожежну безпеку», що стосуються обовязків підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки.

Із зазначеного вбачається, що справа не є господарською, а є адміністративною, що підтверджується наступним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно з пунктами 5, 7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»у визначенні критеріїв поділу спорів на адміністративні та господарські слід враховувати наступне.

Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме:

а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;

б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

З огляду на викладене до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних справ, а статтею 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту субєктів господарювання та споживачів.

Позов у справі №5020-10/145 не спрямований на захист цивільних справ та не є засобом захисту субєкта господарювання або споживача, а сама справа не є справою у спорі про право, що виник з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Частиною другою статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.

Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Відповідного іншого порядку судового вирішення спорів щодо зобовязання виконати обовязок щодо допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) чинними законами України не встановлено, в тому числі: Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про пожежну безпеку».

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен припинити провадження у справі, якщо ним буде встановлено, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, про що виносить відповідну ухвалу.

Таким чином, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України через непідвідомчість справи господарському суду.

Згідно зі статтею 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 №7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню Позивачеві у випадку припинення провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” передбачено, що повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

На підставі викладеного, керуючись статтею 47, пунктом 1 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 №7-93 "Про державне мито", Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, суд

ухвалив:

1.Провадження у справі №5020-10/145 припинити.

2.Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район в м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 22090200) Головному управлінню Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Севастополі (вул. О.Кошового, 6, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 08683257, р/р 35229017000288 в ГУ УДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. (вісімдесят пять грн. 00 коп.), сплачене за платіжним дорученням №291 від 05.05.2010, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

3.Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, МФО 824509, код платежу 22050003) Головному управлінню Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Севастополі (вул. О.Кошового, 6, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 08683257, р/р 35229017000288 в ГУ УДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), сплачене за платіжним дорученням №148 від 02.03.2010, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Суддя О.М. Юріна