Рішення № 11100855, 05.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 серпня 2010 року справа № 5020-10/187 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Державної освітньої установи вищої професійної освіти

„Саратовский государственный социально-экономический университет»

(вул. Радищева, 89, місто Саратов, Російська Федерація, 410003)

(вул. Вакуленчука, 29, корп. 4, місто Севастополь, 99053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амірбуд»

(99040, місто Севастополь, Ген. Острякова, 104, кв. 18)

про стягнення 18876,19 грн., у тому числі: 16040,35 грн. –основний борг, 2835,84 грн. –пеня,

за участю представників:

позивача –Борисова О.В., представник, довіреність №0105/10-д від 05.01.2010;

відповідача –не з’явився.

          Державна освітня установа вищої професійної освіти „Саратовский государственный социально-экономический университет»звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амірбуд»про стягнення 18876,19 грн., у тому числі: 16040,35 грн. –основний борг, 2835,84 грн. –пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач порушив умови договору оренди №02/09 від 01.01.2009, а саме, не сплатив у повному обсязі орендні та комунальні платежі за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у сумі 16040,35 грн. та до часу звернення до суду вказана заборгованість в добровільному порядку не погашена.

Позивач у судовому засіданні 05.08.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання 22.07.2010, 05.08.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення вх. №19608 від 23.07.2010 /а.с.36-39/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між структурним підрозділом Державної освітньої установи вищої професійної освіти „Саратовский государственный социально-экономический университет»Севастопольською філією Державної освітньої установи вищої професійної освіти „Саратовский государственный социально-экономический университет»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амірбуд»(Орендар) був укладений договір оренди №02/09 (далі –Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення площею 82,8 м2 за адресою: вул. Вакуленчука, 29, корпус, 4 (додаток №1). В тому числі основні площі складають 70,8 м2, допоміжні –12 м2. Площа, що прилягає та підлягає утриманню та прибиранню, складає 213,6 м2.

Відповідно до 3.1 Договору орендна плата за приміщення, передані в оренду, за перший місяць оренди складає 3840,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ - 640,00 грн.

Пунктом 3.2 передбачено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції та орендної плати за попередній місяць, але не менше первісної суми, вказаної в пункті 3.1 Договору.

Згідно з пунктом 3.3 Договору оплата проводиться на розрахунковий рахунок Орендатора в 3 денний строк після отримання рахунку, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 9.1 Договору він діє з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

          Судом встановлено, що зобов’язання за Договором оренди Позивачем виконувались належним чином, ним виставлені до сплати відповідні рахунки /а.с.14-23/ на загальну суму 35798,70 грн.

                    Натомість, Відповідач умови Договору щодо сплати орендних платежів порушив, за отримані послуги належним чином не розрахувався, а саме, свої зобов’язання щодо проведення оплати орендних платежів виконав частково у розмірі 23040,00 грн., у зв’язку з чим за ним склалась заборгованість за оренду нерухомого майна у розмірі 12758,70 грн.                                        Договір №02/09 від 01.01.2009 недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідачем не виконаний в повному обсязі обов’язок щодо сплати орендних платежів за період з січня по жовтень 2009 року.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 12758,70 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем умов Договору, у зв’язку з чим позовні вимоги Державної освітньої установи вищої професійної освіти „Саратовский государственный социально-экономический университет»в частині стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 12758,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 3281,65 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг, виходячи з наступного.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що оплата за споживання електроенергії, теплоенергії, водопостачання та користування телефонною мережею виробника проводиться Орендатором за договорами, що окремо укладені з відповідними службами міста або Орендодавцем. Такі договори підлягають укладенню одночасно з моменту прийомки майна у оренду.

Вказаних у пункті 3.4 договорів Позивачем суду не надано, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи містяться рахунки /а.с.14-23/ щодо оплати комунальних послуг, проте, доказів їх отримання Відповідачем суду також не надано.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем проводились оплати за надані йому комунальні послуги у період з січня по травень 2009 року, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позивача /а.с.24-29/.

                    Проте, відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов’язання щодо оплати комунальних послуг не настав, тому вимоги щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі у розмірі 3281,65 грн. задоволенню не підлягають.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 2835,84 грн.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків внесення платежів Орендар за кожен день прострочки сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення такої прострочки.

Відповідно до умов пункту 3.3 Договору, остаточний розрахунок за Договором повинен бути виконаний Відповідачем не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Обчислюючи розмір пені /а.с.4-6/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).

                    Проте, Позивачем не враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

                    Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача за Договором з урахуванням проплат, що здійсненні Відповідачем, складає 2238,90 грн., а саме:

                    по рахунку №08 від 31.05.2009 (прострочення виконання зобов’язання з 06.02.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.02.2009 –18.05.2009 (102 дні) 3840,00 грн. х24%х102:365 = 257,54 грн.

                    по рахунку №24 від 28.02.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.03.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.03.2009 –18.05.2009 (74 дні) 3840,00 грн. х24%х74:365 = 186,84 грн.

                    по рахунку №35 від 31.03.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.04.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.04.2009 –14.06.2009 (70 днів) 3840,00 грн. х24%х70:365 = 176,75 грн.

                    15.06.2009 –25.06.2009 (12 днів) 3840,00 грн. х22%х12:365 = 27,77 грн.

                    по рахунку №47 від 30.04.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.05.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.05.2009 –14.06.2009 (40 днів) 3840,00 грн. х24%х40:365 = 101,00 грн.

                    15.06.2009 –25.06.2009 (12 днів) 3840,00 грн. х22%х12:365 = 27,77 грн.

                    по рахунку №61 від 29.05.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.06.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.06.2009 –14.06.2009 (9 днів) 3840,00 грн. х24%х9:365 = 22,72 грн.

                    15.06.2009 –23.07.2009 (39 днів) 3840,00 грн. х22%х39:365 = 90,27 грн.

                    по рахунку №74 від 29.05.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.07.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.07.2009 –24.07.2009 (19 днів) 3840,00 грн. х22%х19:365 = 43,98 грн.

                    по рахунку №88 від 30.07.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.08.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.08.2009 –11.08.2009 (5 днів) 3840,00 грн. х22%х12:365 = 11,57 грн.

                    12.08.2009 –05.02.2010 (178 днів) 3840,00 грн. х20,5%х178:365 = 383,89 грн.

                    по рахунку №101 від 31.08.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.09.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.09.2009 –05.03.2010 (181 день) 3840,00 грн. х20,5%х181:365 = 390,36 грн.

                    по рахунку №110 від 30.09.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.10.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.10.2009 –05.04.2010 (182 дня) 3840,00 грн. х20,5%х182:365 = 392,52 грн.

                    по рахунку №123 від 30.08.2010 (прострочення виконання зобов’язання з 06.11.2010 відповідно до пункту 3.1 договору):

                    06.11.2009 –05.05.2010 (181 день) 1238,70 грн. х20,5%х181:365 = 125,92 грн.

                    Крім того, суд відмовляє у стягнення пені, нарахованої Позивачем на заборгованість по оплаті комунальних платежів, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Більш того, обов’язковість згоди сторін на визначення неустойки (штрафу або пені), у випадку порушення зобов’язання, і про необхідність фіксації цієї згоди сторонами саме у відповідному письмовому договорі передбачає стаття 547 ЦК України, відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

                    Проте, Позивачем не надано доказів того, що сторони дійшли згоди щодо встановлення неустойки у разі прострочення оплати по комунальним платежам.

                    Крім того, як встановлено вище, строк виконання зобов’язання щодо оплати комунальних послуг не настав, отже, відсутнє прострочення зобов’язання з боку Відповідача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 2238,90 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амірбуд»(99040, місто Севастополь, Ген. Острякова, 104, кв. 18, ідентифікаційний код 35337129, р/р 26009178115300 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО ) на користь Державної освітньої установи вищої професійної освіти „Саратовский государственный социально-экономический университет» (вул. Радищева, 89, місто Саратов, Російська Федерація, 410003, ідентифікаційний код 02069160,) заборгованість в розмірі 14997,60 грн. (чотирнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто сім грн. 60 коп.), тому числі: 12758,70 грн. –основний борг, 2238,90 грн. –пеня, а також державне мито в розмірі 149,98 грн. (сто сорок дев’ять грн. 97 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 187,51 грн. (сто вісімдесят сім грн. 51 коп.).

          3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 10.08.2010