Рішення № 11100839, 05.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 серпня 2010 року справа № 5020-11/122 За позовом:           Державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний           порт”

          (99011, м.Севастополь, майд.Нахімова, 5)

до:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест”

          (99014, м. Севастополь, вул. П.Корчагіна, 16)

про           стягнення заборгованості у розмірі 252724,94 грн., розірвання договору №712/300 від 14.12.2007 з додатковими угодами до нього,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача (ДП Севастопольський морський торгівельний порт) - Жих Т.Ю., довіреність №ДВ-02 від 11.01.2010;

відповідача (ТОВ Гідростройінвест) - Кузьмук Н.П., довіреність № 29 від 05.08.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство „Севастопольський морський торгівельний порт” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 252724,94 грн., з яких основна заборгованість – 226525,39 грн., пеня –26199,55 грн., розірвання договору №712/300 від 14.12.2007 з додатковими угодами до нього.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 712/300 від 14.12.2007.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.06.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/122.

Представник позивача у судовому засіданні виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2007 між Державним підприємством „Севастопольський морський торгівельний порт” (Порт) та товариством з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест” (Клієнт) було укладено договір № 712/300 (далі –Договір) (том справи №1, а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору порт зобов’язується у відповідності з встановленими тарифами здійснювати переробку, а саме –вивантаження з судна та завантаження на автотранспорт піску клієнта в об’ємі не менш 7500 тонн у місяць.

Даний договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до 01.11.2011, а в частині виконання грошових зобов’язань –до повного їх виконання (пункт 5.1 договору).

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору порт прийняв на себе зобов’язання з обробки судна клієнта з інтенсивністю вантажних робіт не менш 3000 тонн судно/добу, надати тилову складську площадку та переробити зазначений у пункті 1.1 даного договору вантаж за діючими в порту тарифами.

В свою чергу клієнт, відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору зобов’язується надавати до переробки щомісяця не менш 7500 тонн піску; щомісяця протягом строку дії даного договору до 20-го числа поточного місяця надавати та узгоджувати з портом графік підходу суден під вивантаження у наступному місяці; здійснювати оплату за послуги за даним договором (з урахуванням укладеної сторонами Додаткової угоди №1 від 17.11.2008 до договору (а.с. 10) на наступних умовах: - 50% суми за виконувані роботи за кожну партію вантажу, що поставляється –до подачі вантажу в порт, інші 50% - протягом п’ятнадцяти банківських днів з моменту виставлення рахунку.          

Позивач свої зобов’язання щодо надання послуг з переробки піску виконував належним чином та у повному обсязі, рахунки з оплати на переробку піску направлялись відповідачу своєчасно (а.с. 42-128).

Однак, за твердженням позивача, відповідач, у визначений строк свої зобов’язання в частині оплати наданих послуг не виконав, у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 226525,39 грн.

Несплата вказаної заборгованості з’явилась підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, укладення якого врегульовано нормами глави 63 розділу III Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором за період з 23.03.2010 по 10.06.2010 у розмірі 226525,39 грн. Відповідач зазначене жодним чином не спростовує та визнає суму основного боргу, що за ним утворилась.

Таким чином, суд, встановивши, що відповідач зобов'язання за договором №712/300 від 14.12.2007 в частині оплати наданих послуг не виконав, вважає заборгованість відповідача у розмірі 226525,39 грн. доведеною і обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 3.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за даним договором сторона, яка порушила умови договору, зобов’язана відшкодувати іншій стороні фактично понесені збитки, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного платежу за кожний день прострочення, або обсяг невиконаних зобов’язань.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню станом на 07.06.2010 у розмірі 26199,55 грн.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням того, що відповідач визнав вказану суму у повному обсязі, що підтверджується відзивом на позовну заяву (том справи №2, а.с. 21), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На виконання вимог вказаної статті 21.04.2010 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з додаванням додаткової угоди про розірвання договору № 712/300 від 14.12.2007.

Проте, відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечувалось, що останній допускав порушення вимог пункту 2.2.2 Договору стосовно строків оплати наданих позивачем послуг.

За таких обставин, порушення відповідачем умов пункту 2.2.2 Договору слід вважати істотним, у зв’язку з чим суд вважає вимоги позивача про розірвання договору № 712/300 від 14.12.2007 з додатковими угодами до нього, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір № 712/300 від 14.12.2007 з додатковими угодами до нього, укладений між Державним підприємством „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, майд. Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, відомості про рахунки в установах банків відсутні) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест” (99014, м. Севастополь, вул. П.Корчагіна, 16; ідентифікаційний код 35482681, відомості про рахунки в установах банків відсутні), з дати набрання рішенням суду по цій справі законної сили.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест” (99014, м. Севастополь, вул. П.Корчагіна, 16; ідентифікаційний код 35482681, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5; ідентифікаційний код 01125548, відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість у розмірі 226525,39 грн., пеню у розмірі 26199,55 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2612,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84, 85 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 10.08.2010.