Рішення № 11100838, 04.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 серпня 2010 року справа № 5020-11/086 За позовом:           Державного підприємства „Ровенькиантрацит”

          (вул. Комуністична, 6, м. Ровеньки, Луганська обл., 94700)

до:          Відкритого акціонерного товариства „Кримський електротехнічний завод „Сатурн”

          (Камишовське шосе, 10, м. Севастополь, 99014)          

про          повернення майна,

за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства „Кримський електротехнічний завод „Сатурн”

          (Камишовське шосе, 10, м. Севастополь, 99014)          

до:           Державного підприємства „Ровенькиантрацит”

          (вул. Комуністична, 6, м. Ровеньки, Луганська обл., 94700)

про:                    стягнення заборгованості у розмірі 194401,78 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача (за первісним позовом) - Небоженко О.М., довіреність 1-3/3д-33 від 10.12.2009, ДП „Ровенькиантрацит”;

відповідача (за первісним позовом) - Басов Ю.М., довіреність № 014 від 04.07.2007, ВАТ „Кримський електротехнічний завод „Сатурн”.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство „Ровенькиантрацит” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства „Кримський електротехнічний завод „Сатурн” (далі - відповідач) про повернення майна, а саме 7 електродвигунів: 4а 250х1480 –2шт., МА 250х3000 –3шт., ВР 110х1500 –1 шт., ВАО 300х3000 –1 шт.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на статті 317, 386-387 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/086.

31.05.2010 відкрите акціонерне товариство „Кримський електротехнічний завод „Сатурн” звернулося до господарського суду міста Севастополя із зустрічною позовною заявою до державного підприємства „Ровенькиантрацит” про стягнення заборгованості у розмірі 149766,65 грн., з яких основна заборгованість –123901,70 грн., пеня –25864,80 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2010 прийнято зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду зі справою № 5020-11/086.

Представник відповідача неодноразово уточнював вимоги зустрічного позову, 02.08.2010 подав заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, у якій остаточно просив стягнути з державного підприємства „Ровенькиантрацит”: основну заборгованість за договором у розмірі 123901,70 грн., збитки від інфляції у розмірі 59348,93 грн., 3% річних у розмірі 11151,15 грн. Вказана заява прийнята судом.

У відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 94) позивач просить у задоволенні зустрічного позову відмовити та застосувати строк позовної давності до вказаних правовідносин, з посиланням на те, що строк позовної давності закінчився 04.05.2007.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2002 між відкритим акціонерним товариством „Кримський електротехнічний завод „Сатурн” (Виконавець) та ГХК „Ровенькиантрацит” ДВАТ ЦЗФ „Комендантська” (Замовник) укладений договір № 202-п/52-118 (далі - Договір) (а.с. 12).

Відповідно до додаткової угоди від 01.06.2003 до Договору у зв’язку з реорганізацією ГХК „Ровенькиантрацит” та ДВАТ ЦЗФ „Комендантська” у ДП „Ровенькиантрацит” преамбулу Договору викладено у наступній редакції „Державне підприємство „Ровенькиантрацит”, іменоване у подальшому „Замовник”, яке є правонаступником ДВАТ ЦЗФ „Комендантська”, у особі директора ОП ЦЗФ „Комендантська” Томіліна В.Б., який діє на підставі доручення ДП „Ровенькиантрацит” № 1-3/53 від 17.05.2003, та ВАТ „Кримський електротехнічний завод „Сатурн”, іменоване у подальшому „Виконавець”, у особі голови правління Рожманова В.Г., який діє на підставі Статуту підприємства, уклали договір про наступне”.

На підставі вказаного Договору, відповідно до акту від 11.04.2002 (а.с. 14) ДВАТ ЦЗФ „Комендантська” передала, а відповідач прийняв для ремонту 22 електродвигуна.

15 електродвигунів були відремонтовані відповідачем та повернуті позивачеві, що підтверджується актом від 05.12.2005 № ЭД-153/155 (а.с. 15).

Відповідно до пункту 4.1 Договору електричні машини приймаються за зовнішнім оглядом. Якщо при дефектуванні після розібрання виявиться неможливість або недоцільність ремонту електричної машини, виконавець складає односторонній акт та виставляє рахунок за виконані роботи з дефектування та надсилає їх замовнику. Замовник протягом 30 діб з моменту отримання акту та оплати виконаних робіт зобов’язаний вивезти електричні машини, які не підлягають ремонту, якщо замовник не забирає продукцію протягом зазначеного строку, то сплачує вартість її зберігання зі кожний прострочений день за встановленим тарифом за зберігання.

Проте, за твердженням позивача, у порушення вказаного пункту Договору 7 електродвигунів, відповідачем не повернуто, акт та рахунок за виконані роботи з дефектування позивачеві не надіслано.

У зв’язку з викладеним, 27.06.2008 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 10/2-02 про повернення вказаних електродвигунів (а.с. 16).

Листом від 22.07.2007 № 25п (а.с.17) відповідач повідомив, що повернення зазначених електродвигунів транспортом позивача буде здійснено за першою вимогою, після погашення заборгованості у розмірі 123901,70 грн. за актом звірення на 01.06.2008 року за поставлені на адресу ОП ЦОФ „Комендантська” відремонтовані електродвигуни.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає вимоги первісного позову такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтями 386-387 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до розділу 2 Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2005 року. У випадку, якщо к моменту закінчення строку договору сторони, або одна зі сторін, не виконали своїх зобов’язань за Договором, від продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно з пунктом 3.1 Договору виконавець зобов’язується виконати, роботи, обумовлені пунктом 1.1 Договору, протягом 45 діб після виконання замовником пункту 5.1.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що замовник протягом 10 днів з моменту прийняття в ремонт партії електричних машин здійснює попередню оплату у розмірі 50% від суми, яка визначена специфікацією для даної партії, на придбання матеріалів під виконання вказаної замови.

Проте, докази виконання позивачем вимог пункту 5.1 Договору в матеріалах справи відсутні.

У зв’язку з викладеним, 27.06.2008 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 10/2-02 про повернення вказаних електродвигунів (а.с. 16).

Листом від 22.07.2007 № 25п (а.с.17) відповідач повідомив, що повернення зазначених електродвигунів транспортом позивача буде здійснено за першою вимогою, після погашення заборгованості у розмірі 123901,70 грн. за актом звірення на 01.06.2008 року за поставлені на адресу ОП ЦОФ „Комендантська” , відремонтовані електродвигуни.

Доказів звернення позивача до відповідача з вимогами про повернення спірних електродвигунів чи відмови відповідача їх повернути після вищезазначеного листа відповідача позивачем не надано.

Крім того, пунктом 5.4 Договору передбачено, що транспортні витрати та вантажно-розвантажні роботи здійснюються за рахунок замовника.

Отже, у зв’язку з невиконанням позивачем умов пункту 5.1 Договору, суд дійшов висновку, що договір № 202-п/52-118 від 02.01.2002 станом на момент вирішення спору продовжує діяти, спірні електродвигуни отримані відповідачем відповідно до умов вказаного Договору, у зв’язку з чим правові підстави для витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння на підставі статей 386, 387 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, суд вважає вимоги первісного позову такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог зустрічного позову про стягнення з державного підприємства „Ровенькиантрацит” основної заборгованості у розмірі 123901,70 грн., збитків від інфляції у розмірі 59348,93 грн., 3% річних у розмірі 11151,15 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що договір № 202-п/52-118 від 02.01.2002, укладений між сторонами, по своїй правовій природі фактично є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 Договору замовник зобов’язаний протягом 10 банківських днів після виставлення рахунку оплатити його, за порушення строків по оплаті, встановлених Договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення платежу. Оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх договірних зобов’язань.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2005 відповідачем виставлений рахунок за Договором № СФ-00215 (а.с. 59) на загальну суму 83860,80 грн.

Крім того, 05.12.2005 представниками сторін складений та підписаний акт виконаних робіт № ЭД-153/155 про виконання робіт на вказану суму (а.с. 60).

Проте, докази оплати позивачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача, що заборгованість позивача за Договором складає 123901,70 грн. з посиланням на акти звірення взаєморозрахунків сторін, суд не приймає до уваги з урахуванням наступного.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів того, що заборгованість у розмірі 67397,68 грн., зазначена в акті звірення взаєморозрахунків (а.с. 63) як „узгоджене сальдо за актом звірення” є заборгованістю позивача саме за договором № 202-п/52-118 від 02.01.2002, відповідачем не надано.

Первісних документів, які б підтверджували вказану заборгованість, позивачем за зустрічним позовом також не надано.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги у частині стягнення основної заборгованості за Договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 83860,80 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного відповідач просить стягнути з позивача 3% річних у розмірі 11151,15 грн. за період з 13.07.2007 по 13.07.2010 та збитки від інфляції у розмірі 59348,93 грн. за період з серпня 2007 по червень 2010 року.

Оскільки суд дійшов висновку, що заборгованість позивача за договором № 202-п/52-118 від 02.01.2002 складає 83860,80 грн., зустрічні позовні вимоги у частині стягнення з позивача збитків від інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню виходячи зі вказаної суми основної заборгованості за наступним розрахунком:

Розрахунок 3% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

83860.8013.07.2007 - 13.07.201010973 %7561.26

Розрахунок збитків від інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

13.07.2007 - 01.07.201083860.801.58949394.01133254.81

Таким чином, розмір 3% річних складає 7561,26 грн., розмір збитків від інфляції –49394,01 грн.

Щодо клопотання позивача про застосування строку позовної давності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтями 256-257 Цивільного кодексу України (далі-Кодексу) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої та п’ятої статті 261 Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Рахунок № СФ-00215 за Договором виставлений відповідачем 05.12.2005. Відповідно до пункту 6.1 Договору замовник зобов’язаний протягом 10 банківських днів після виставлення рахунку оплатити його. Тобто, строк оплати за вказаним рахунком сплинув 20.12.2005.

Зустрічна позовна заява про стягнення з позивача заявленої суми заборгованості подана відповідачем 31.05.2010.

Проте, відповідно до частин першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Розглядаючи цю норму, необхідно прийняти до уваги те, що у останній йдеться саме про дії учасників цивільних відносин. Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Судом встановлено, що в актах звірення взаєморозрахунків станом на 01.01.2006, 01.07.2008 та 01.04.2010 (а.с. 61-63) позивачем визнавалась наявна заборгованість у розмірі 83860,80 грн.

Такі дії, на думку суду, свідчать про визнання позивачем своєї заборгованості, у зв’язку з чим з урахуванням частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності у вказаних правовідносинах почався заново з 01.04.2010.

Крім того, пунктом 1.25 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

За таких обставин, а також з урахуванням того, що сума 83860,80 грн. зазначена в актах звірення взаєморозрахунків та рахується в бухгалтерському обліку позивача як заборгованість, а не як безповоротна фінансова допомога, клопотання позивача про застосування строку позовної давності до правовідносин про стягнення з останнього на користь відповідача основної заборгованості є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит” (94700, Луганська обл., м.Ровеньки, вул. Комуністична, 6, код ЄДРПОУ 32320704, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства „Кримський електротехнічний завод „Сатурн” (99014, м.Севастополь, Камишовське шосе, 10, код ЄДРПОУ 05751292, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 83860,80 грн., 3% річних у розмірі 7561,26 грн., збитки від інфляції у розмірі 49394,01 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1408,16 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 170,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84, 85 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 09.08.2010