Рішення № 11100696, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/16722.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боярд-Плюс»

до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

про розірвання договору, стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Сорокопуд О.П., довіреність від 14.05.2010 року;

від відповідача: не зявились;

В судовому засіданні 22.07.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боярд-Плюс»(надалі ТОВ «Боярд-Плюс», позивач) звернулось до суду з позовом про розірвання договору на обслуговування бізнес-пакету № 8375 від 13.01.2009 року, зобов’язання відповідача перерахувати кошти, які повернулися з вини банку в сумі 21671,78 грн. на інший поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Боярд-Плюс»- р/р 26007124998 в «Райффайзен банк Аваль»та стягнути 911,80 грн. - пені, 113,46 грн. –3% річних, 7405,00 грн. –збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушуються зобов’язання за укладеним 13.01.2009 року договором на обслуговування бізнес-пакету № 8375, та враховуючи що банком не виконувались платіжні доручення на перерахування коштів, товариством подана заява про розірвання договору та перерахування коштів на рахунок товариства в «Райффайзен банк Аваль».

Оскільки вимог позивача відповідач не виконав, рахунок не закрив а кошти не перерахував, наявними є підстави для звернення до суду з вимогами про розірвання договору на обслуговування бізнес-пакету, стягнення з відповідача суми залишку на рахунку, штрафних санкцій та збитків.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 14.06.2010 року за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено, що відповідно підтверджує поінформованість останнього про розгляд справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 25.05.2010 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 14.06.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Боярд-Плюс»(позивачем) і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(відповідачем) 13.01.2009 року був укладений договір № 8375 на обслуговування бізнес-пакету (далі договір). Згідно п. 2.2 договору, даний договір регулює відносини сторін при оформленні та обслуговуванні послуг Бізнес-пакету: відкритті клієнту поточних та прибуткових рахунків для зберігання коштів, та/або здійснення розрахунково-касових операцій, у кількості та у валюті, що замовлені клієнтом… Додатком до даного договору є додаток-повідомлення від 13.01.2009 року відповідно до якого відповідач, на підставі договору на обслуговування бізнес-пакету від 13.01.2009 року, здійснив відкриття наступних рахунків: поточного № 26000008388001 у гривні та прибуткового № 26009008388002 у гривні.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ч. 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 4.3.9 договору банк бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку клієнта для здійснення операції та сплати комісій Бізнес-пакету на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з поточного рахунку клієнта в межах суми встановленого овердрафту. В іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 4.2.2 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього договору.

Позивачем були надані відповідачу на виконання такі платіжні доручення:

№ 1 на суму 18151,12 грн. від 21.01.2009 року;

№ 130 на суму 1180,10 грн. від 21.01.2009 року;

№ 3 на суму 1340,00 грн. від 26.01.2009 року;

№ 117 на суму 480,00 грн. від 13.01.2009 року;

№ 119 на суму 520,56 грн. від 16.01.2009 року.

Згідно п. 5.2. договору операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку протягом операційного часу з 9.00 до 17.00години –виконуються в день їх надходження. У разі надходження документів до банку після закінчення операційного часу, банк виконує їх в разі наявності технічної можливості в той же день або не пізніше наступного робочого дня.

Станом на день подання позовної заяви вищеназвані платіжні доручення не виконані.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.4 статті 188 ГК України передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до п. 13.1. договору рахунок клієнта закривається в банку на підставі: заяви клієнта; рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна, тощо); відповідно до п. 4.1.8 цього договору, на інших підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 13.2 договору клієнт має право порушити питання про закриття рахунку і розірвання договору в разі невиконання банком зобов’язань за цим договором.

Оскільки вищеназвані платіжні доручення не були виконані, позивач 14.08.2009 року направив відповідачу письмову заяву вих. 48 від 13.08.2009 року про розірвання договору на обслуговування бізнес-пакету № 8375 від 13.01.2009 року.

Відповіді на вказану заяву відповідачем надано не було.

Отже, відповідачем не виконано взятих на себе зобов’язань протягом строку, встановленого у договорі і позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем був направлений відповідачу лист щодо розірвання договору на обслуговування бізнес-пакету № 8375 від 13.01.2009 року, та те, що зазначені дії порушують права та інтереси позивача, тому суд вважає вимогу позивача щодо розірвання договору на обслуговування бізнес-пакету № 8375 від 13.01.2009 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв’язку з розірванням договору в судовому порядку суд вирішує питання щодо наслідків його розірвання.

Відповідно до ч. 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч. 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п. 3 статті 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині зобов’язання перерахування коштів ТОВ «Боярд-Плюс»у сумі 21671,78 грн. на поточний рахунок ТОВ «Боярд-Плюс»№ 26007124998 в «Райффайзен банк Аваль», визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність»зазначено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 9.2 договору за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, банк сплачує клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно зарахованої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми переказу.

Проте нарахування такої пені унеможливлене приписами статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», і зокрема відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Дія мораторію визначена постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009р. строком на 6 місяців та продовжена згідно постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009р. № 452 з 11.08.2009р. до 10.02.2010р.

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Зазначене свідчить про безпідставність нарахування пені за період з 10.02.2009 року по 26.03.2009 року, тобто в період дії мораторію, оскільки вказана сума нарахована позивачем саме за невиконання зобов’язання банку про здійснення грошового переказу. Враховуючи наведене вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 277,19 грн., нарахованої за період з 13.01.2009 року по 09.02.2010 року (в межах заявлених позовних вимог).

Заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних суд вважає такими що не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку банк не є особою яка заборгувала підприємству кошти, тобто не є боржником у відносинах в яких для банку лише виникали зобов’язання щодо здійснення переказу. Відповідача в даній ситуації не можна назвати боржником який порушив грошове зобовязання, оскільки банком порушені договірні зобовязання з перерахування коштів.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 7405,00 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, в силу положень ч. 2 вказаної статті розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

          Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Жодних доказів, які б свідчили про наявність вини відповідача, допущення останнім порушення яке призвело до завдання збитків позивачу (причинно-наслідкового зв’язку дій відповідача завданим збиткам) суду не представлено.

Наданий акт від 27.03.2009 року не є належним доказом, який би підтверджував допущення відповідачем порушення яке призвело до завдання збитків позивачу. Крім того, позивачем не було надано суду доказів відключення ТОВ «Боярд-Плюс»24.03.2009 року від електроенергії та що дане відключення відбулася саме з вини відповідача, в зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором на обслуговування бізнес-пакету № 8375 від 13.01.2009 року. Згідно ст. 33, 34 ГПК України позивач зобов'язаний довести в порядку, визначеному чинним законодавством, наявність фактичних збитків саме внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання.

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 386,02 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 540,50 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір на обслуговування бізнес-пакету № 8375 від 13.01.2009 року укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»(ідент. код 20025456) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боярд-Плюс» (ідент. код 33911361).

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема 15, ідент. код 20025456) 21671,78 грн. (двадцять одна тисяча гривень шістсот сімдесят одна гривня 78 копійок) кошти на рахунку за договором на обслуговування бізнес-пакету № 8375 від 13.01.2009 року, шляхом перерахування зазначених сум грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Боярд-Плюс»(ідент. код 33911361) в «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, р/р 26007124998 (на інший рахунок вказаний уповноваженим представником товариства).

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема 15, ідент. код 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боярд-Плюс»(08150, Киїська область, м. Боярка, вул. Хрещатик, 15, р/р 26007124998 «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, ідент. код 33911361) 277,19 грн. (двісті сімдесят сім гривень 19 копійок) пені, 540,50 грн. (пятсот сорок гривень 50 копійок) судових витрат.

5. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 06.09.2010р.