Рішення № 11100695, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/5124.06.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 10017,56 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники:

від позивача : Семко В.С., довіреність № 29/12-09 _С від 29.12.2009 року;

від відповідача: Лінкевич О.В., довіреність від 22.09.2009 року;

В судовому засіданні 15 липня 2010 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі – відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 10017,56 грн., в тому числі виплачене страхове відшкодування в сумі 9172,30 грн., пеню в розмірі 417,30 грн., 3% річних в розмірі 61,06 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 366,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо –транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, та повідомив суд про сплату заборгованості в розмірі 7816,37 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення № 9465 від 14.06.2010 року. Крім того, відповідач заперечив проти задоволення вимог щодо стягнення 1355,93 грн. боргу та штрафних санкцій.

У відповідності до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення 7816,37 грн. заборгованості не існує, відповідно провадження в цій частині підлягає припиненню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2009 року між позивачем та Барченко Сергієм Михайловичем було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № АС003121 (далі по тексту –Договір страхування).

Об’єктом договору страхування є транспортний засіб Toyota Corolla, державний номер АА 0790 НМ.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок нанесення збитків внаслідок страхових подій, зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо –транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 18.09.2009 року в м. Київ на вул. Курській відбулося зіткнення автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер АА 0790 НМ, під керуванням Барченка С.М. та автомобіля марки «КІА», державний номер ВТ 2723 АМ під керуванням Мусієнка О.О.

За наслідками вказаної дорожньо –транспортної пригоди позивачем було виплачено Страхувальнику 9173,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 30.10.2009 року та № 52 від 30.10.2009 року (копії в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи Страховим актом № АС-001962 від 30.10.2009 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Згідно наданого звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № 398 від 29.09.2009 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер АА 0790 НМ, складає 7816,37 грн.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Мусієнка О.О. п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «КІА», державний номер ВТ 2723 АМ за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації зазначеного ТЗ будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем згідно Поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0207966 від 23.10.2008 року.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, у відповідності до вищевказаної норми, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке гр. Барченка С.М. мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності власника автомобіля марки «КІА», державний номер ВТ 2723 АМ.

Позивачем направлялася відповідачу регресна вимога вих. № 15/04/8.04/602-09 від 30.11.2009 року з пакетом документів для виплати страхового відшкодування, яка отримана відповідачем 02.12.2009 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було сплачено позивачу частину суми страхового відшкодування в розмірі 7816,37 грн. згідно платіжного доручення № 9465 від 14.06.2010 року. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 7816,37 грн.

Вимоги щодо стягнення 1355,93 грн. (9172,30 грн. –7816, 37 грн.) страхового відшкодування задоволенню не підлягають, так як відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір шкоди визначається аварійним комісаром або експертом.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Позивачем було надано звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. № 398 від 29.09.2009 року TOB «Агенція «Експертиза та оцінка»яким було визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corola на загальну суму 7 816,37 грн.

Інші докази, на які посилається позивач, а саме документи з СТО (рахунок № ВДзС-67277 від 18.09.2009 року) не можуть вважатися належним доказом розрахунку розміру суми страхового відшкодування, оскільки СТО не є і не може бути суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи вищевикладене вимоги щодо стягнення 1355,93 грн. є необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування до 02.01.2010 року (регресна вимога була отримана відповідачем 02.12.2009 року).

У відповідності до п. 37.2 ст. 37 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Оскільки, відповідачем було порушено строки виплати страхового відшкодування, згідно розрахунку суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 355,59 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за прострочення сплати 7 816,37 грн. складає 52,04 грн., інфляційних втрат складає 334,58 грн. та саме у вказаних розмірах підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 355,59 грн. –пені; 52,04 грн. - 3% річних та 334,58 грн. - інфляційних втрат.

Судові витрати у розмірі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 287,30 грн.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадженняу справів частині стягнення 7816,37 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, п/р 26502001006962 в АКБ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 300023, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»(08131, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. СофіївськаБорщагівка, вул. В.Кільцева, 56, п/р 26509301956 в ВАТ «Ощадбанк», філія –Головне управління по м. Києву та Київській області, МФО 322669, ідент. код 35429675) 355,59 грн. (триста п’ятдесят п’ять гривень 59 копійок) пені, 334,58 грн. (триста тридцять чотири гривні 58 копійок) інфляційних втрат, 52,04 (п’ятдесят дві гривні 04 копійки) 3% річних та судові витрати в розмірі 287,30 грн. (двісті вісімдесят сім гривень 30 копійок).

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Котков

                                         Дата підписання повного тексту рішення - 06.09.2010р.