Рішення № 11100515, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/21730.08.10

За позовом Приватного Акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування"

до Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про стягнення 9360,02 грн.

                                                                                           Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Майструк Є.С.- представник по довіреності № 0325 від 21.06.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"страхового відшкодування в розмірі 9360,02 грн., в тому числі 7486,61 грн. –основний борг, 1534,75 грн. – інфляційні витрати та 228,66 грн. – 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. порушено провадження по справі № 53/217, розгляд справи призначено на 25.06.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 25.06.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 09.08.2010р.

Судове засідання по справі № 53/217, призначене на 09.08.2010р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 09.08.10р. по 13.08.10р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.08.2010р. розгляд справи призначено на 30.08.2010р.

В судовому засіданні 30.08.2010р. надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 14.06.2010р., від 25.06.2010р. та від 16.08.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців № 435220 від 23.06.2010р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 14.06.2010р., від 25.06.2010р. та від 16.08.2010р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.08.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          20.12.2007р. о 19-20 год. Коновалова Т. В., керуючи автомобілем «Хюндай Гетз», д/н АА 4704 СХ, в м. Києві по вул. Гетьмана, 16/40, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Нісан», д/н АА 6981 АР, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху.

          Відповідно до Постанови Солом’янського районного суду міста Києва від 19.02.2008р. було вставлено, що водій Коновалова Т. В. порушила ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

          Вина Коновалової Т. В. встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія Коновалової Т. В. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

          Автотранспортний засіб «Нісан», д/н АА 6981 АР, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований ЗАТ «СК «Веско» відповідно до Договору добровільного страхування транспортного засобу № 3246-а/07 від 27.11.2007р. Одним із страхових випадків за договором є «ДТП»(відповідно до п. 7 Договору).

          Відповідно до статуту Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", ЗАТ «СК «Веско» було перейменоване на ЗАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", потім перейменовано на ПАТ Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування".

Згідно зі звітом з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 2400 від 25.01.2008р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Нісан», д/н АА 6981 АР в результаті його пошкодження при ДТП складає 7486,61 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 13.02.2008р. позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 7835,20 грн. (страховий акт № 3246-а/07к-1).

          Позивач перерахував страхувальнику за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 3246-а/07 від 27.11.2007р. суму в розмірі 7835,20 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 408 від 19.03.2008р.

          У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Оскільки, цивільно-правова відповідальність Коновалової Т. В., винуватця ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

          Позивач звернувся до відповідача з претензією № 160/р від 29.05.2008р. про виплату страхового відшкодування.

          У відповідь на претензію позивача відповідач просив надати йому додаткові документи для розгляду претензії позивача. (лист № 1967 від 27.06.2008р.).

          Позивач виконав прохання відповідача та надіслав додаткові документи, які відповідач просив листом № 1967 від 27.06.2008р. (лист № 194/р від 04.08.2008р.).

          03.09.2008р. відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 160/р від 29.05.2008р. № 2717, в якій повідомив, що на підставі наданих документів можна зробити висновок щодо доцільності проведення виплати погодженої експертно-технічним відділом суми.

          Але станом на сьогоднішній день відповідач не виконав свого обов’язку щодо сплати боргу в порядку регресу.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи Коновалової Т. В., яка керувала автомобілем «Хюндай Гетз», д/н АА 4704 СХ встановлена у судовому порядку.

Оскільки цивільно-правова відповідальність Коновалової Т. В. застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Нісан», д/н АА 6981 АР, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Матеріали справи свідчать про те, що за виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля «Нісан», д/н АА 6981 АР необхідно 7486,61 грн.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

          Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

          Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди відповідачем у розмірі 7486,61 грн. є підставними, обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заяви про стягнення з відповідача 1534,75 грн. –інфляційні витрати та 228,66 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки,

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.

В свою чергу, стаття 27 Закону України "Про страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч; 3 ст.22, ст.993, ч-1 ст.1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхуватися" до позивача (скаржника) виключно у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ "НАСК "Оранта"), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних).

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача 1534,75 грн. –інфляційні витрати та 228,66 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код 19411125 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 7486 (сім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 61 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 81 (вісімдесят одна) грн. 88 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 76 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.

Повне рішення складено 09.09.2010р.