Рішення № 11100513, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/206.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровест»

До                     1) Акціонерного комерційного банка «Трансбанк»

                    2) Дочірнє підприємство «Екоіл Авіа»

Про                     визнання недійсним кредитного договору №2298 від 14.08.2008р.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача 1:Лесько М.О. (представник за довіреністю від 22.06.2010р.)

Від відповідача 2: не з’явився

СуТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Евровест»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним кредитного договору №2298 від 14.08.2008р., укладеного між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та Дочірним підприємством «Екоіл», правонаступником якого є Дочірне підприємство «Екоіл Авіа».

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір №2298 від 14.08.2008р. укладено з порушенням вимог чинного законодавства України Відповідачем 2, за відсутності рішення власника ДП «Екоіл»про надання попередньої згоди на укладення цього кредитного договору, з порушення господарської компетенції.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2009р. порушено провадження у справі №53/2 та призначено її до розгляду на 11.01.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника позивача та відповідача 2 розгляд справи було відкладено на 01.02.2010р.

01.02.2010р. представник позивача через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про колегіальний розгляд справи. Таким чином, в судовому засіданні 01.02.2010р. оголошена перерва в розгляді справи до вирішення клопотання про колегіальний розгляд справи для чого справа була передана Голові Господарського суду міста Києва Саранюку В. І.

Ухвалою № 53/2 від 03.02.2010р. клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи залишено без задоволення.

03.02.2010р. через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом заборони АКБ «Трансбанк» здійснювати нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного Договору № 2298 від 14.08.2008р., укладеного між АКБ «Трансбанк»та ДП «Екоіл», правонаступником якого є ДП «Екоіл Авіа».

Ухвалою суду від 08.02.2010р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову та призначено розгляд справи на 22.02.2010р.

18.02.2010р. до Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга ТОВ «Евровест»на ухвалу Господарського суду м. Києва № 53/2 від 08.02.2010р.

23.02.2010р. матеріали справи № 53/2 були направлені до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Евровест».

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 53/2 від 13.04.2010р. апеляційну скаргу ТОВ «Евровест»залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва № 53/2 від 08.02.2010р. залишено без змін. Матеріали справи № 53/2 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.05.2010р. було призначено розгляд справи на 14.06.2010р.

18.05.2010р. до Господарського суду міста Києва надійшла касаційна скарга ТОВ «Евровест»на ухвалу Господарського суду м. Києва № 53/2 від 08.02.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду № 53/2 від 13.04.2010р.

04.06.2010р. матеріали справи № 53/2 були направлені до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги ТОВ «Евровест».

Постановою Вищого господарського суду України № 53/2 від 21.07.2010р. касаційну скаргу ТОВ «Евровест»залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду № 53/2 від 13.04.2010р. залишено без змін. Матеріали справи № 53/2 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.08.2010р. розгляд справи призначено на 06.09.2010р.

Позивач в судове засідання представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 16.08.2010р. про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою сторін про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідач 1 надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на те, що спірний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства та статутних документів позивача.

Представник Відповідача 1 надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2009р. матеріали та відзив на позов, пояснення на позовну заяву, відповідно до яких просив в позові відмовити з підстав викладених у відзиві та наданих господарському суду поясненнях на позов, зокрема, зауважив щодо недоведеності Позивачем факту порушення його суб'єктивного цивільного права та безпідставності вимог, на обґрунтування відзиву на позов надав суду протоколи загальних зборів власника Позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ОВГ ГРУП»від 04.08.2008р. №13 та від 28.08.2008р. №28/08/08.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач 2 в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача 2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 2 не надходило.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач 2 не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.09.2010р. судом оголошено рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 1, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.08.2008р. між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»в особі Голови правління Адлера Олександра Григоровича, який діяв на підставі Статуту, та Дочірним підприємством «Екоіл»в особі Генерального директора Бовтача Олександра Олександровича, який діяв на підставі Статуту та рішення по протоколу від 04.08.2008р. товариства з обмеженою відповідальністю «ОВГ ГРУП»- одноособового власника ДП «Екоіл», було укладено кредитний договір №2298 (далі –кредитний договір, оспорюваний договір).

Відповідно до п. 1.1 предметом даного договору є правовідносини, пов’язані з кредитуванням відповідачем 1 в межах відновлювальної кредитної лінії з лімітом 24500000,00 грн. на умовах, викладених в кредитному договорі.

Оспорюваний договір від імені Відповідача 2 підписано генеральним директором. Відповідно до Статуту Відповідача 2 Генеральний директор має право укладати та підписувати будь-які угоди (договори, контракти), інші фінансово-господарські документи та юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в фінансово-кредитних установах поточні та інші рахунки для Підприємства; здійснювати інші дії для досягнення цілей Підприємства в межах його компетенції.

Позивач не є стороною оспорюваного ним кредитного договору.

Статутом ДП «Екоіл», що був чинний на момент підписання оспорюваного кредитного договору, визначено, що власник має право приймати рішення з усіх питань діяльності Підприємства. До виключної компетенції Власника Підприємства належить прийняття рішень, зокрема, щодо надання попередньої згоди на укладення договорів (угод, контрактів) на суму, що перевищує 1000000,00 грн. (п.3.2. та п.3.2.7Статуту). На підписання оспорюваного договору вищим органом управління Власника Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВГ ГРУП»постановлене рішення по протоколу загальних зборів учасників цього товариства від 04.08.2008р., згідно з яким Генеральному директору ДП «Екоіл» Бовтачу О.О. надано повноваження на укладення кредитного договору. При цьому, в постановлених цими зборами рішеннях визначено суму кредиту, строк та розмір відсоткової ставки. Протокол підписаний єдиним учасником ТОВ «ОСГ ГРУП», який володіє 100% статутного капіталу Якуш Р.В.

Установчими документами ДП «Екоіл»право виконавчого органу підприємства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

З вимогою про визнання недійсним кредитного договору до господарського суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Евровест», як власник ДП «Екоіл Авіа»(відповідач 2), правопопередником якого є ДП «Екоіл». Разом з тим, згідно зі Статутом дочірнього підприємства «Екоіл», зареєстрованого органами державної реєстрації 26.07.2007р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером запису 10731050010001388, що був чинним на момент підписання кредитного договору, власником ДП «Екоіл»було товариство з обмеженою відповідальністю «ОВГ ГРУП»код ЄДРПОУ 35081806, а не Позивач.

За таких обставин у господарського суду відсутні законні підстави для визнання недійсним кредитного договору.

Отже, зібрані у справі докази спростовують твердження позивача з приводу того, що договір підписано неуповноваженою особою та без прийняття рішення власником про надання попередньої згоди на укладення кредитного договору.

Суд також не вбачає підстав для визнання недійсним договору № 2298 від 14.08.2008р. з посиланням на ст.. ст.. 203, 207, 215 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору № 2298 від 14.08.2008р., необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що підстави, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України, для визнання недійсним договору № 2298 від 14.08.2008р. відсутні, а спірний договір № 2298 від 14.08.2008р. є дійсним та таким, що відповідає чинному законодавству України.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про не обґрунтованість вимог позивача, позов визнається необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 06.09.2010р.