Рішення № 11100516, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/21830.08.10 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 36 558,03 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Парапан Л.П.- представник по довіреності № 12.02.2010р.

від відповідача: Старков І.О.- представник по довіреності від 01.07.2010р.

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" страхової виплати в розмірі 36558,03 грн., в тому числі 35000,00 грн. сума невиплаченого страхового відшкодування, 1022,19 грн. пеня, 386,25 грн. інфляційні втрати та 149,59, грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору № 3132-а/08зп від 06.08.2008р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль Шевролет, д/н НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, застраховано цивільно-правову відповідальність у відповідача, останній зобовязаний виплатити позивачу заявлену до стягнення суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. порушено провадження по справі № 53/218, розгляд справи призначено на 25.06.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2010р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав заборгованість перед відповідачем в розмірі 35000,00 грн. суми страхового відшкодування, 1022,19 грн. пені та заперечив на позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 386,25 грн. інфляційних втрат та 149,59 грн. 3% річних.

У звязку з незявленням в судове засідання 25.06.2010р. представників позивача та третьої особи розгляд справи було відкладено на 09.08.2010р.

Судове засідання по справі № 53/218, призначене на 09.08.2010р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 09.08.10р. по 13.08.10р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.08.2010р. розгляд справи призначено на 30.08.2010р.

В судовому засіданні 30.08.2010р. надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник відповідача заперечив на позов в частині заявлених 3% річних та збитків від інфляції.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про причини неявки суду невідомо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.08.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2009р. о 09-10 водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Шевролет, д/н НОМЕР_1 на перехресті пр. Маяковського - вул. Патріотична в м. Запоріжжі, не надала перевагу у русі автомобілю Тайота, д/н НОМЕР_2 водія ОСОБА_2, який рухався праворуч, що спричинило ДТП, чим порушила пп. 10.11 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до Постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2009р. було вставлено, що водій ОСОБА_1 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_1 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб Тойота, д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований ЗАТ «СК «Веско» відповідно до Договору добровільного страхування транспортного засобу № 3132-а/08зп від 06.08.2008р. Одним із страхових випадків за договором є «ДТП»(відповідно до п. 7 Договору).

Відповідно до статуту Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", ЗАТ «СК «Веско» було перейменоване на ЗАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", потім перейменовано на ПАТ Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування".

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 29 від 24.03.2009р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота, д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 35117,42 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 31.03.2009р. позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 35117,42 грн. (страховий акт № 1440-а/09зп).

Позивач перерахував страхувальнику за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 3132-а/08зп від 06.08.2008р. суму в розмірі 35117,42 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 251 від 01.04.2009р.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, винуватця ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3., то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування № 71-10 від 14.01.2010р. щодо сплати вартості матеріальної шкоди (збитку). На доказ надсилання заяви позивач надав суду належним чином копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.01.2010р., фіскального чеку почтового відділення № 0506 від 21.01.2010р. та реєстру про відправку рекомендованих листів від 21.01.2010р.

Відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та належного реагування.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи ОСОБА_1, яка керувала автомобілем Шевролет, д/н НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3., відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Тойота, д/н НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3. встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 35000,00 грн.

У відповідності до ст. 29 названого Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди відповідачем у розмірі 35000,00 грн. є підставними, обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1022,19 грн. пені.

Позивач, як підставу нарахування пені зазначає п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань по Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3. в розмірі 1022,19 грн. відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1022,19 грн., відповідно до розрахунку позивача. Крім того, позивач заяви про стягнення з відповідача 386,25 грн. інфляційних витрат та 149,59, грн. 3% річних. Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки,

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.

В свою чергу, стаття 27 Закону України "Про страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч; 3 ст.22, ст.993, ч-1 ст.1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхуватися" до позивача (скаржника) виключно у межах фактичних витрат (35000,00 грн. ліміт відповідальності) перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ "НАСК "Оранта"), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних).

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача 386,25 грн. інфляційних витрат та 149,59, грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 35 000 (тридцять пять тисяч) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, 1022 (одна тисяча двадцять дві) грн. 19 коп. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 360 (триста шістдесят) грн. 22 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232 (двісті тридцять дві) грн. 54 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 09.09.2010р.