Рішення № 11100473, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/33102.09.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фара-І»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М. Сервіс»

Про стягнення 8807,73 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Івлєва Л.П. –предст. (дов. у справі);

Від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 6750,00 грн. основного боргу, 2 025,00 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 32,73 грн. та судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2010 порушено провадження по справі № 47/331 та призначено її до розгляду на 14.07.2010.

В судовому засіданні 14.07.2010 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, повідомив суд про повну оплату відповідачем суми основного боргу та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 2025,00 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 32,73 грн. та судові витрати.

Ухвалою від 14.07.2010 у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, у зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 02.09.2010.

В судовому засіданні 02.09.2010 представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було поставлено та передано у власність відповідачу товар, за який останній вчасно не розрахувався , у зв”язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 14.06.2010 та від 14.07.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань 14.07.2010 та 02.09.2010 був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 02.09.2010 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 між ТОВ «Фара-І», в якості постачальника та ТОВ «К.М. Сервіс», в якості покупця, було укладено договір про довгострокові поставки № 18-10, який підписано представниками постачальника та покупця і посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи.

Умовами вказаного договору №18-10 від 01.02.2010 сторони визначили, що постачальник (позивач) зобов’язався протягом дії договору поставляти покупцеві товари (в тому числі, але не виключено, запасні частини для автомобілів, автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше –далі «товар»), в асортименті та кількості, окремими партіями за цінами, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язався приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах (п. 1.1), оплата здійснюється наступним чином: перерахування покупцем грошової суми, вказаної у видаткових накладних на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту проведення відвантаження, підставою для оплати є рахунок, який надається постачальником, покупцю (п.п. 5.3., 5.3.1., 5.4.), у випадку затримки оплати товару покупець приймає на себе зобов’язання разом зі сплатою боргу, сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми заборгованості, 3% річних від суми простроченого платежу. (п.10.2).

Відповідно до видаткової накладної №КЧ03100001 від 10.03.2010, яка підписана уповноваженими представниками позивача (постачальника) та відповідача (покупця) (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні), позивач, поставив та передав у власність покупця, а відповідач належним чином прийняв товар по договору № 18-10 від 01.02.2010 на загальну суму 6750,00 грн.

13.04.2010 позивач направив на адресу відповідача претензію №72 з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар в сумі 6750,00 грн., що підтверджується описом вкладенням у цінний лист та фіскальним чеком поштової установи з зазначенням дати відправлення та адресату.

Відповідно до платіжних доручень №751 від 03.06.2010 на суму 2000,00 грн., №724 від 21.05.2010 на суму 750,00 грн., відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар в сумі 2750,00 грн.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, відповідачем на користь позивача, після звернення останнього з позовом до суду, сплачено суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №836 від 17.06.2010, №844 від 22.06.2010, №784 від 11.06.2010.

Як стверджує позивач у позовній заяві з урахуванням уточненняпозовних вимог, оскільки відповідач не виконав свого обов’язку по своєчасній оплаті поставленого позивачем (постачальником) та прийнятого відповідачем (покупцем) товару, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2025,00 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 32,73 грн. та судових витрат.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару, заборгованість в розмірі 6750,00 грн. відповідач почав погашати після спливу 59 днів з моменту поставки товару, чим порушив вимоги п.10.2 Договору поставки №18-10 від 01.02.2010, станом на момент подачі позову, у відповідача перед позивачем існувала непогашена заборгованість, а тому вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача, 3% річних та суми штрафу законними та обґрунтованими.

Згідно доданих позивачем до позовної заяви розрахунків суми штрафу та 3 % річних від простроченої суми боргу в період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті за поставлений позивачем товар, які судом перевірені та з якими суд погоджується, сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 32,73 грн., а сума штрафу –2 025,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –70,15 грн. витрат по сплаті державного мита та 162,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, оскільки 2750,00 грн. основного боргу відповідачем було сплачено позивачу до подачі останнім позову до господарського суду міста Києва, то суд розподіляє держмито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу пропорційно між сторонами.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М. Сервіс»(код ЄДРПОУ 35981624, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фара-І»(код ЄДРПОУ 33299396 місцезнаходження: 02154, м. Київ, пр-т. Воз’єднання, 21, кімн.8) 3% річних у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 73 коп., штраф у розмірі 2 025 (дві тисячі двадцять п’ять) грн. 00 коп., а також 70 (сімдесят) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 162 (сто шістдесят дві) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     С.Р. Станік

дата складання повного тексту рішення: 07.09.2010