Постанова № 11100249, 05.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"05" серпня 2010 р. № 2а- 4335/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Лишняк І.В. ,

за участі представника позивача Ульяненко І.Г. (довіреність б/н від 14.04.2010 року),

представника відповідача Федоренка О.А. (довіреність № 23911/10/10-020 від 01.12.2009 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехком" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготехком», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому, після збільшення позовних вимог просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0003212305/0 від 24.09.2009 року, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0003222305/0 від 24.09.2009 року, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000602305/1 від 17.02.2010 року, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000612305/1 від 17.02.2010 року. В обґрунтування позову позивач посилається на Закон України «Про податок на додану вартість», «Порядок заповнення податкової накладної» № 165, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільний кодекс України, «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства».

Представники позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись на зазначені у позові обставини.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову, а саме: відповідач зазначив, що перевіркою ТОВ «Енерготехком» встановлені порушення: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п.5.3.9., п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, завищені валові витрати на загальну суму 3406653 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 року у розмірі 1915801 грн., 1 кварталі 2009 року у розмірі 539422 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 851653 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року у сумі 478950 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 372713 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, занижено суму ПДВ у розмірі 681330 грн., в тому числі за жовтень 2008 року у сумі 122959 грн., за листопад 2008 року у сумі 174486 грн., за грудень 2008 року у сумі 85715 грн., за лютий 2009 року у сумі 56761 грн., за березень 2009 року у сумі 241409 грн.. Щодо взаємовідносин з ТОВ фірмою "Фокс" - (нокупець), перевіркою було встановлено, що ТОВ "Енерготехком" віднесено до складу валових доходів - доходи від реалізації товару (ламінована підлога, паркет), придбаного у МПП "Полімерпокрівля" (код ЄДРПОУ 31260152 м. Луганськ) та реалізованого ТОВ фірмі "Фокс" (код ЄДРПОУ 14090857) у загальній сумі 3438773 грн., у тому числі у IV кварталі 2008 року у розмірі 1940396 грн., 1 кварталі 2009 року у розмірі 1498377 грн., а саме: між підприємством ТОВ "Еперготехком" та ТОВ фірма "Фокс" укладено договір на поставку товару (ламінована підлога, паркет) від 20.07.2008 № 20/7. На виконання умов договору від 20.07.2008 Х220/7 "ТОВ "Енерготехком" виписано на користь ТОВ фірмі "Фокс" видаткові та податкові накладні на загальну суму 4126528,06 грн. (в .т .ч. ПДВ 687754,56 грн.). Оформлення первинних документів між ТОВ "Енерготехком" та МПП "Полімерпокрівля" щодо придбання товару, між ТОВ "Енерготехком" та ТОВ фірмою "Фокс" щодо продажу товару не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. Таким чином, порушення пп. 4.1.1 ст. 4. Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, завищено скориговані валові доходи в загальній сумі 3438773 грн., у тому числі у IV кварталі 2008 року у розмірі 1940396 грн., 1 кварталі 2009 року у розмірі 1498377 грн.. ТОВ фірма "Фокс" на виконання умов договору поставки товару сплатило на користь ТОВ "Енерготехком" грошові кошти в загальній сумі 1855000 грн.(в т. ч. ПДВ 309166,66), в т. ч. по періодах: за IV квартал 2008 року в сумі 305000 грн. (в т. ч. ПДВ 50833,33); за І квартал 2009 року в сумі 1550000 грн ( в т.ч. ПДВ 258333,33); Таким чином, занижено скориговані валові доходи в загальній сумі 1545834 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 року у розмірі 254167 грн., 1 кварталі 2009 року у розмірі 1291667 грн.. Щодо взаємовідносин з МПП "Полімерпокрівля" - ТОВ "Енерготехком" віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товару (ламінована підлога, паркет) від МПП "Полімерпокрівля" (код ЄДРПОУ загальній сумі 3406653 грн., у тому числі у IV кварталі 2008 року у розмірі 1915801 грн., 1 кварталі 2009 року у розмірі 1490852 грн., а саме: між підприємством ТОВ "Енерготехком" та МПП "Полімерпокрівля", в особі директора ОСОБА_3, укладено договір на поставку товару (ламінована підлога, паркет) від 01.10.2008. Згідно вищевказаного договору МПП "Полімерпокрівля" (Постачальник) та ТОВ "Енерготехком" (Покупець). Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар. За умовами договору від 01.10.2008 № 11/10 постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP( продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення). На виконання умов договору від 01.10.2008 №11/10 МПП "Полімерпокрівля" виписано на користь ТОВ "Енерготехком" видаткові та податкові накладні на загальну суму 4087983, 34 грн. (в т. ч. ПДВ 681330,56 грн.). В той же час, до перевірки надано пояснення посадової особи, директора МПП "Полімерпокрівля", ОСОБА_3, яка заперечує будь-які взаємостосунки з ТОВ ''Енерготехком" за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 року (письмові пояснення ОСОБА_3 додаються до першого примірника цього акту, датовані 08.09.2009 року). Також, ОСОБА_3 заперечує відвантаження будь-якого товару на користь підприємства ТОВ "Енерготехком", підписання будь-яких документів по взаємовідносинам з ТОВ "Енерготехком". Відповідач зазначає також, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні. Відповідач посилається на ст. 202, 203, 215, 216, 228 ЦК України та вказує, що позивачем не додержано вимоги зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах з зазначеними постачальниками та покупцями. Відносно податку на додану вартість - ТОВ "Енерготехком" віднесено до сшіаду податкового кредиту витрати на придбання товару (ламінована підлога, паркет) від МПП "Полімерпокрівля" (код ЄДРПОУ 31260152 м. Луганськ) у загальній сумі ПДВ 681330 грн., у тому числі за жовтень 2008 року у сумі 122959 грн., за листопад 2008 року у сумі 174486 грн., за грудень 2008 року у сумі 85715 грн., за лютий 2009 року у сумі 56761 грн., за березень 2009 року у сумі 241409 грн.. Враховуючи вищенаведене (пояснення та відсутність виробничіх потужостей) перевіркою не можливо довести дійсне приймання-передачу товару від МПП "Полімерпокрівля" (продавця) у власність ТОВ "Енерготехком" (покупця) (фактичне набуття права власності на товар) на загальну суму 4087983 грн. (в т.ч. ПДВ 681330 грн.) та використання цього товару в фінансово господарської діяльності ТОВ "Енерготехком". Таким чином, ТОВ "Енерготехком" в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, необгрунтовано включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 681330 грн., В тому числі по періодах: жовтень 2008 року у сумі ПДВ 122959 грн., листопад 2008 року у сумі ПДВ 174486 грн., грудень 2008 року у сумі ПДВ 85715 грн., лютий 2009 року у сумі ПДВ 56761 грн., грудень 2009 року у сумі ПДВ 241409 грн.. Відповідно до платіжних доручень, податкових накладних, наведених у додатку №10 до цього акту, реєстрів отриманих податкових накладних за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 ТОВ "Енерготехком" не враховано до складу податкового кредиту - передплату за постачання товару від МПП "Полімерпокрівля" відповідно до договору від 01.10.2008 №1/10 загальну суму 1290936 грн., в тому числі ПДВ 215156 грн.. Таким чином, в порушення пп. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, ТОВ "Енерготехком" занижено податковий кредит у сумі 1075783 грн., ПДВ 215156 грн. жовтень 2008 року у сумі 165000 грн., ПДВ 33000 грн., листопад 2008 року у сумі 33892 грн., ПДВ 6778 грн. лютий 2009 року у сумі 546891 грн., ПДВ 109378 грн.

березень 2009 року у сумі 330000 грн., ПДВ 66000 грн..

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Енерготехком» за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р.

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення підприємством підпункту 4.1.1 п.4.1 ст. 4; п.5.1, підпункту 5.2.1 п.5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст.5; підпункту 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого позивачем завищені валові доходи на загальну суму 1892939 грн., в т. ч. у ІV кварталі 2008 року - в сумі 1686229 грн., у І кварталі 2009 року в сумі 206710 грн., а також завищені валові витрати на загальну суму 2330870 грн., в т. ч. у ІV кварталі 2008 року - на суму 1716909 грн., у І кварталі 2009 року - на 613961грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 109483 грн. у тому числі: за ІV квартал 2008 року - на суму 7670 грн., у І кварталі 2009 року - на 101813грн.; та заниження податку на додану вартість на загальну суму 126819 грн., в т. ч. в жовтні 2008 року - на суму 20 грн., в листопаді 2008 року - в сумі 10132 грн., в січні 2009 року в сумі 116667 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 4798/2305/32870513 від 11.09.2009 р.

На підставі висновків даного Акту відповідачем 24.09.2009. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003212305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 109483,00 грн. та штрафних санкцій по цьому податку на 22663,60 грн.;

- № 0003222305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 126 819 грн. та штрафних санкцій з ПДВ в сумі 63409,50 грн.

З такими рішеннями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення на аналогічні суми.

Після чого, рішенням від 01.02.2010. (№1889/101/25-007) відповідач змінив своє ж рішенням від 27.11.2009. за №20773/10/25-007, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, збільшивши податкові зобов'язання позивача і штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток - на 381496,70 грн., з податку на додану вартість - на 270733,50 грн. та 17.02.2010., та прийняв окремі податкові повідомлення-рішення:

-№0000602305/1, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 268946,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції 112550,70 грн.;

-№0000612305/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 180489,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції 90244,50 грн..

Передумовою визначення податкових зобов'язань є висновки контролюючого органу про нікчемність договору на поставку товару № 1/10 від 01.10.2008 р., укладеного між позивачем (покупець) та МПП «Полімерпокрівля», а також договору поставки товару від 20.07.2008 р. № 20/7, укладеного позивачем (продавець) з ТОВ Фірма «Фокс», як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків та порушують публічний порядок.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова помилковим та безпідставним.

Як випливає зі змісту акта перевірки, висновок про порушення позивачем частини першої ст. 203, ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 ЦК України було зроблено з огляду на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факт перевезення товарно-матеріальних цінностей та передавання товару.

Частина перша ст.203 ЦКУ визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215 ЦК України визначає підстави недійсності правочину, якими можуть бути недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.228 ЦК правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним вважається таким, що порушує публічний порядок, та є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18).

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає. На вимогу суду, відповідач не надав доказів про порушення кримінальної справи за висновками акту перевірки.

Відповідачем не надано доказів та не встановлено судом обставин, які б вказували на невідповідність змісту договорів, укладених позивачем актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; на вчинення правочинів особами, за межами їх цивільної дієздатності; на вчинення правочину з дефектами волі або недодержання вимог щодо форми правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, про що йдеться в акті, визначений законом як фіктивний (ст. 234 ЦКУ). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому судові рішення про визнання договорів, укладених позивачем з контрагентами, відсутні. Натомість, рішенням господарського суду Харківської області по справі №50/176-09 договір на поставку товару від 20.07.2008 р. № 20/7, укладений позивачем з ТОВ Фірма «Фокс», визнаний дійсним.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно порушують публічний порядок або не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Відповідно до ст.204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені позивачем правочини є чинними, Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених ст. 10, 11 Закону України від 04.12.90 р. N 509 "Про державну податкову службу в Україні", в акті перевірки визначено нікчемним правочин, вчинений між позивачем та його контрагентами.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлені договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів у справі встановлено, що між ТОВ «Енерготехком» та МПП «Полімерпокрівля» був укладений договір поставки товару № 1/10 від 01.10.2008., копія якого додана до матеріалів справи. На виконання умов договору МПП «Полімерпокрівля» в декілька етапів здійснило поставку позивачу ламінованої підлоги на загальну суму 4 087 983,34 грн. у тому числі ПДВ 681330,56 грн. З яких в жовтні 2008 року придбано товару на суму 737756,21 грн., у тому числі ПДВ 122959,37 грн.; в листопаді 2008 року на суму 1046913,65 грн., у тому числі ПДВ 174485,61 грн.; в грудні 2008 року - на суму 514291,20 грн., у тому числі ПДВ 85715,20 грн.; в лютому 2009 року на суму 340567,08 грн., у тому числі ПДВ 56761,18 грн.; в березні 2009 року на суму 1448455,20 грн., у тому числі ПДВ 241409,20 грн. На вказані партії товару позивач отримав від МПП «Полімерпокрівля» видаткові накладні, які підтверджують факт передачі товару та були надані контролюючому органу в ході перевірки, що відображено на сторінці 10 акту, а їх перелік наведений в Додатку №10 до Акту, який є його невідємною частиною. А саме: № 27104 від 27.10.2008., №10117 від 10.11.2008., №04124 від 04.12.2008., №23021 від 23.02.2009., №06031 від 06.03.2009. та №23032 від 23.03.2009. Тим самим спростовується висновок відповідача про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, на підтвердження передачі товару.

За отриманий від МПП «Полімерпокрівля» товар, позивач здійснив оплату в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника, як вбачається зі змісту Акта.

Всі вказані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача, про що також зазначено в Акті перевірки.

Таким чином, у позивача виникли валові витрати, якими відповідно до положень п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі Закон №334) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), як встановлено п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №334.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно п.п. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону №334 безпідставне. Вказаною нормою встановлено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Обовязкова наявність товарно-транспортних накладних для віднесення витрат на придбання товару до складу валових витрат податковим законодавством не передбачена.

Отже, позивач цілком правомірно збільшив валові витрати у звязку з оприбуткуванням товару, придбаного у МПП «Полімерпокрівля», та відобразив їх в податкових деклараціях за відповідні періоди.

За даними Акту перевірки, МПП «Полімерпокрівля» надало позивачу податкові накладні за кожною частковою поставкою товару: № 27104 від 27.10.2008., №10117 від 10.11.2008., №04124 від 04.12.2008., №23021 від 23.02.2009., №06031 від 06.03.2009. та №23032 від 23.03.2009. (Додаток №10 до Акту).

Згідно п.п. 7.2.1, 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у двох примірниках і видається у момент виникнення податкових зобов'язань. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

В п.18 Порядку визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки та в судовому засіданні не зроблено.

Доказів того, що МПП «Полімерпокрівля» не зареєстроване як платник податку на додану вартість, а податкові накладні підписані не уповноваженою на те особою відповідачем не надано.

Висновок відповідача про те, що поставка товару по договору не підтверджена первинними бухгалтерськими та податковими документам ґрунтується виключно на поясненнях директора МПП «Полімерпокрівля», яка нібито заперечує будь-які взаємостосунки з позивачем та підписання нею документів, та не може бути прийнятим судом. В листі на імя голови ДПА в Харківській області директор МПП «Полімерпокрівля» підтвердила наявність фінансово-господарських стосунків, поставку товару на суму 5433177,13 грн., підписання нею особисто видаткових та податкових накладних, відображення в бухгалтерському та податковому обліку та одержання коштів на рахунок підприємства. Експертиза щодо встановлення особи, яка підписала документи, відповідачем не проводились.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач реалізував своє право на податковий кредит у повній відповідності до Закону про ПДВ.

Крім того, суд зауважує, що Закон про ПДВ не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Придбаний у МПП «Полімерпокрівля» товар позивач використав у своїй господарській діяльності, реалізувавши його ТОВ Фірма «Фокс» за договором на поставку товару від 20.07.2008 р. № 20/7 на суму 4126 528,06 грн., та видав накладні на поставлений товар.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі №50/176-09 договір на поставку товару від 20.07.2008 р. № 20/7, укладений позивачем з ТОВ Фірма «Фокс», визнаний дійсним. Судом встановлено, що сторонами в момент вчинення правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору, а спільні дії сторін були направлені на набуття тих прав та обовязків, які випливають з договору поставки. Відповідно до ч.1 ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Актом перевірки підтверджено, що позивач, як постачальник товару для ТОВ Фірма «Фокс», виконав вимоги п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ та видав покупцю податкові накладні, здійснив нарахування податку на додану вартість та відобразив податкові зобовязання в деклараціях за відповідні періоди.

Також судом за даними акту встановлено, що позивач відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшив валовий доход за операціями з ТОВ Фірма «Фокс».

Положеннями п.п. 11.3.1 п.3.1. ст.11 Закону № 334 визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. В акті перевірки відсутні дані щодо порушення позивачем строків збільшення валового доходу. Відповідно, підстави вважати порушеною названу правову норму також відсутні.

З огляду на це, суд погоджується з доводами позивача, що висновки відповідача про нікчемність договору, відсутність первинних документів і, як наслідок, порушення підприємством підпунктів 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження у звязку з цим податкових зобов'язань з ПДВ, на загальну суму 126819,00 грн., у т. ч. за рахунок заниження податку на додану вартість у жовтні 2008 року в сумі 20,00 грн., в листопаді 2008 року в сумі 10132,00 грн., в січні 2009 року в сумі 116167,00 грн., а також порушення п.5.1, підпункту 5.2.1 п.5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст.5; підпункту 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищення валових витрат на загальну суму 2330870,00 грн. не обґрунтовані та не доведені.

Суд зазначає, що таким чином, відсутні підстави для висновку відповідача щодо збільшення податкових зобов'язання позивача за дослідженими операціями. У звязку з чим, застосування ДПІ до позивача штрафних санкцій, є неправомірним.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ «Енерготехком» суми податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 460962,00 грн., та податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 513643,30 грн. Внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ повинні бути скасовані.

З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись, ст.ст. 2, 71, 72 94, 160, 161,162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехком" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0003212305/0 від 24.09.2009 р.; №0003222305/0 від 24.09.2009 р.; №0000602305/1 від 17.02.2010 р.; №0000612305/1 від 17.02.2010 р. .

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2010 року <сума стягнення (цифрами) ><Текст >

Суддя Шляхова О.М.