Постанова № 11100213, 01.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 липня 2010 р. № 2-а- 5657/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

представника позивача - Старжинської О.О.

представника відповідача - Уварова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (надалі позивач), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі відповідач), в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000071521/0 від 25.01.10 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3478,00 грн., стягнути на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 з Дергачівської МДПІ Харківської області судові витрати у розмірі 3,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням № 0000071521/0 від 25.01.10 р. Дергачівська МДПІ Харківської області нарахувала штраф підприємству Дергачівської виправної колонії № 109 в сумі 3478,0 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі акту документальної невиїзної перевірки № 44/15-260/08680945/10 від 25.01.10 р. Проте, 22 грудня 2009 р. підприємством Дергачівської виправної колонії № 109, через прибуткову касу № 1 відділення № 23 банку „Грант" смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області, було перераховано 12000,00 грн. - ПДВ за листопад 2009 р., згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 15.12.09 р. Відповідачем сума 6956,00 грн. необґрунтовано та безпідставно була віднесена в рахунок заборгованості 2006 р. та нараховані штрафні санкції в розмірі 50% - 3478,00 грн. Оскільки право визначати призначення платежу, відповідно діючого законордавства України, надається виключно платнику, самостійне зарахування відповідачем сплачених підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 суми 6956, 0 грн. в рахунок в рахунок боргу 2006 року, на думку позивача, є неправомірним.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на позов зазначив, що Дергачівска МДПІ вважає правомірним погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі його одночасного виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав надані письмові заперечення, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 2 КАС України, адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку субєктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0000071521/0 від 25.01.10 р. Дергачівська МДПІ Харківської області нарахувала підприємству Дергачівської виправної колонії № 109 штраф в сумі 3478,0 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі акту документальної невиїзної перевірки №44/15-260/08680945/10 від 25.01.10 р. (а.с. 5).

22 грудня 2009 р. Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 через прибуткову касу № 1 відділення № 23 банку „Грант" смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області було перераховано 12000,00 грн. - ПДВ за листопад 2009 р. згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 15.12.09 р., (а.с.9), але відповідачем сума 6956,00 грн. була віднесена в рахунок заборгованості 2006 р. та нараховані штрафні санкції у розмірі 50% - 3478,00 грн. (а.с. 8).

Відповідно до вимог п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон N 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

З дослідженої у судовому засіданні копії платіжного дорученння вбачається, що позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обгрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення -рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте із порушенням норм діючого податкового законодавства, даний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.71,94,99,100,160-163,167,185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000071521/0 від 25.01.10 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3478,0 грн.

Стягнути на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (р/р 26002823388704 в від. № 23 банку ,,Грант" смт Солоницівка, МФО 350459 код ЄДРПОУ 08680945 ) з Дергачівської МДПІ Харківської області (р/р з 1115029700200 в ВДК у Дергачівському районі, МФО 851011 КОД ЄДРПОУ) судові витрати 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - відповідно до ст.160 КАС України з дня складання постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2010 року.

<Сума задоволення ><Текст >

Суддя Панченко О.В.