Постанова № 11099501, 31.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 р. справа № 2а-17743/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: < година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Ломиног А.М.

за участю :

представника позивача – Наумовій Л.А.

представника відповідача – Коновальцевої К.П.

третьої особи – Пластун О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, третя особа ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконним рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області, звернувся до суду із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, третя особа ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконним рішення.

В обґрунтування позову зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Донецькій області було у період з 16.07.2009 року по 24.07.2009 року проведено планову перевірку роботи позивача. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 210 від 31.07.2009 року. На підставі акту було прийнято рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 210 від 31.07.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким до Головного управління МВС України у Донецькій області застосовано економічну санкцію у загальному розмірі 26841,90 грн.

Позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 210 від 31.07.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, мотивуючи свою позицію аналогічно викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, суду надала письмові заперечення, позовні вимоги вважала необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач діяв в межах своєї компетенції, рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є обґрунтованим і таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Просила залишити позов без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає встановленим наступне.

Донецьке міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 08671426, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 740261 та витягом з положення про Донецьке міське Управління ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого наказом ГУМВС України в Донецькій області № 1156 від 16 жовтня 2007 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до положення про управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та його територіальні підрозділи, затвердженого Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 82 від 31 січня 2007 року УГІРФО та його територіальні підрозділи під час виконання завдань з питань забезпечення охорони громадського порядку підпорядковується відповідно начальникам ГУМВС України в Донецькій області, міських управлінь, міських і районних відділів, міськрайвідділів і діють за єдиною дислокацією у складі міліції громадської безпеки.

В період з 16 по 24 липня 2009 року представниками Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області було проведено перевірку відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних особі, за наслідками проведення якої був складений Акт перевірки № 448 від 24.07.2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Як зазначено в Акті перевірки № 448 від 24 липня 2009 року, при перевірці було встановлено застосування розмірів цін на платні послуги, що надаються ВГІРФО з порушенням інших запроваджених методів регулювання, а саме: додаткове стягнення плати за довідку УІТ (про те, що громадянин на території Донецької області засудженим (-ою) за кримінальними справами не значиться та у розшуку не перебуває), яка не передбачена Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового запрошення та вилучення. З огляду на таке, в Акті зазначено встановлення порушення застосування позивачем цін на платні послуги та безпідставне стягнення з громадян плати за довідки про відсутність чи наявність судимості при оформленні і видачі проїзного документу дитині віком від 14 років, в результаті чого позивачем було зайво отримано суму виручки у розмірі 8947,30 грн.

31 липня 2009 року на підставі висновків, викладених в Акті перевірки № 448 від 24 липня 2009 року, відповідачем було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 210 (арк. справи 8), яким на підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» було вирішено вилучити у ГУ МВС України в Донецькій області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору) суму безпідставно отриманої суми виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 8947,30 грн. та штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки в сумі 17894,60 грн., загальна сума економічної санкції складає 26841,90 грн.

Із змісту заявлених позивачем вимог вбачається, що спірним питанням цієї справи є скасування оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії, пов’язаних із висновками про стягнення позивачем додаткової плати за довідку про відсутність чи наявність судимості при оформленні і видачі паспорту/проїзного документу дитині віком від 14 років.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організація контролю за їх дотриманням визначені Законом України “Про ціни та ціноутворення”.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про ціни та ціноутворення”в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями. Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки. Держцінінспекція та її територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, Держцінінспекція має право, зокрема, вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; вчиняти інші дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Із змісту наведених приписів законодавства України вбачається, що відповідач є уповноваженим органом державної влади, який здійснює контроль за дотриманням суб’єктами господарювання всіх форм власності дотримання положень законодавства України про ціни та ціноутворення. При цьому, відповідно до статті 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення”контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відносно законності винесеного відповідачем рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, суд зазначає.

Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Пунктами 1.3, 1.4 Інструкції визначено, що необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки, в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції, суми необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами, за наслідками виявлення порушень порядку встановлення і застосування цін. Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом.

Порядок вилучення сум нарахованих штрафних санкцій визначений розділом 3 Інструкції, пунктом 3.1. якої встановлено, що державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Стосовно висновків відповідача про виявлення порушень законодавства про ціни при здійсненні позивачем оформлення паспортів (проїзних документів) для виїзду за кордон суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України” документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка.

Відповідно до статті 4 цього закону оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ за місцем проживання. Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Відповідно до пункту 5 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 та пункту 2 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року (далі за текстом Прядок) заява про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт) або проїзного документа дитини (далі - проїзний документ) подається за місцем проживання особи до управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях та місті Севастополі (далі - територіальні органи), відділів, відділень у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС (далі - територіальні підрозділи).

Перелік документів, надання яких є необхідним для оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон визначений пунктом 10 Правил. Відповідно до пункту 4 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року заяви-анкети про оформлення паспорта / проїзного документа приймаються працівниками територіальних органів та територіальних підрозділів за умови подання всіх документів, передбачених Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року N 231.

Тобто, неподання особою всіх документів відповідно до переліку є підставою для відмови у прийнятті заяви на оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон.

Водночас, положеннями статті 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України”та пункту 22 Правил № 231 визначені підстави для тимчасової відмови у видачі паспорта/проїзного документа. До таких, зокрема, віднесені порушення проти заявника кримінальної справи та засудження за вчинення злочину, перебування особи під адміністративним наглядом. Відповідно до пункту 23 правил № 231 за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил приймається рішення про відмову у видачі паспорта/проїзного документа.

Пунктами 10-14 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року визначений наступний порядок розгляду заяв про оформлення паспортів /проїзних документів.

Територіальні органи та територіальні підрозділи, що прийняли заяву-анкету про оформлення паспорта / проїзного документа, вживають заходів до з'ясування наявності чи відсутності в осіб, старших 14 років, підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта / проїзного документа, перелічених у пункті 22 Правил. З цією метою працівники відповідного територіального підрозділу у міських без районного поділу, районних та районних у містах відділах (управліннях) органів внутрішніх справ за обліком служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що включає також облік адресно-довідкового бюро (групи) цього підрозділу, протягом п'яти робочих днів здійснюють перевірку наявності чи відсутності: діючих неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань заявника (підпункт 2 пункту 22), ухиляння заявника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням (підпункт 5 пункту 22), подання на заявника цивільного позову до суду (підпункт 8 пункту 22).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до підпунктів 3, 4 і 9 пункту 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети.

Інформація про осіб, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку є об’єктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях.

Пунктом 8.2. Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань N 823/188 від 23 серпня 2002 року, визначений перелік осіб, які мають право безпосереднього звертання до оперативно-довідкових картотек та отримання інформації оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку. Зазначеним пунктом підрозділи ГІРФО не визначені як такі, що можуть отримати зазначену інформацію.

Отже, 2,на відділ ГІРФО покладені обов’язки перевірки наявності обставин, що перешкоджають виїзду громадянина за кордон та які є підставою для відмови у наданні паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон за відсутності можливості отримання зазначеної інформації від органів Департаменту інформаційних технологій.

Водночас, частиною 5 пункту 4 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року передбачено, що за окремими письмовими зверненнями юридичні і фізичні особи можуть отримати платні послуги, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 N 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ". У цьому разі до заяви долучається документ про оплату послуг відповідно до спільного наказу МВС України, Мінфіну України та Мінекономіки України від 05.10.2007 N 369/1105/336 "Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2007 за N 1235/14502.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що враховуючи необхідність з’ясування наявності обставин, що перешкоджають виїзду особі за кордон та є підставою для отримання відмови у надання паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон, відділи ГІРФО мають право отримувати від заявників додаткові документи, необхідні для оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон з метою встановлення факту наявності чи відсутності обставин, що перешкоджають видачі паспорту. Суд зазначає, що подання всіх документів, передбачених Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини є передумовою лише прийняття заяви до розгляду.

Постановою Кабінету міністрів України № 231 від 31 березня 1995 визначені загальні умови звернення до відділів ГІРФО з заявою про отримання паспорту/проїзного документу, загальні положення що стосуються прийняття рішення про відмову в оформленні, видачі паспорта/проїзного документа, його тимчасове затримання або вилучення. При цьому безпосередньо процедура розгляду наданої заяви-анкети та доданих до неї документів, визначення переліку питань, які з’ясовуються та вирішуються відділом ГІРФО при прийняті рішення про можливість видачі паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон визначені Порядком провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року. Зазначеним положенням передбачено обов’язковість з’ясування відділом ГІРФО наявності перешкод для виїзду за кордон через отримання інформації оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку, яка може бути отриманою тільки самою особою, яка звернулася із заявою про оформлення паспорту/проїзного документу.

Окрім зазначеного, суд зауважує на тому, що відповідно до змісту Акту перевірки, підставами дійдення висновків про стягнення позивачем додаткової плати з фізичних осіб за отримання довідки про відсутність судимості стало встановлення факту наявності в матеріалах справ на оформлення паспортів довідки про відсутність судимості за відсутності документів, які б свідчили про здійснення перерахування коштів в рахунок їх сплати –платіжних квитанцій. Тобто, в акті перевірки йдеться мова про встановлення наявності в матеріалах справ документів довідки про відсутність судимості від заявників, а не факту стягнення позивачем додаткової плати за зазначені довідки. При цьому, сама наявність довідки про відсутність судимості у матеріалах справи на оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон не є порушенням вимог чинного законодавства, встановлення факту її наявності чи відсутності не входить до компетенції відповідача.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено факт стягнення додаткової плати за надання довідки УІТ позивачем при оформленні паспортів/проїзних документів для виїзду за кордон, а також не підтверджуються висновки відповідача про порушення позивачем правил оформлення і видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення. Отже, у зв’язку із тим, що умовою прийняття рішення про стягнення суми необґрунтовано отриманої виручки та пов’язаних із цим економічних санкцій є наявність порушення та отримання виручки особою, яка вчинила правопорушення, а факт порушення скоєного позивачем судом не встановлений, суд вважає за можливе визнати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін протиправним.

.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, третя особа ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконним рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 31.07.2009 року за № 210 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 31.08.2010 року.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03.09.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.