Рішення № 11099265, 01.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/42601.09.10 За позовом Фізичної особи –підприємця Пєтушкова Олександра Альбертовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томбо ЛТД»

про стягнення 322 741,05 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача Нікітін А.І. - предст. за довір.;

від відповідача не з’явились

В судовому засіданні 01.09.2010, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця Пєтушкова Олександра Альбертовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томбо ЛТД»про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, що виникла у зв’язку з порушенням умов Договору оренди №01 від 02.08.2007р., в розмірі 322 741,05 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2010р. порушено провадження у справі №35/426, розгляд справи призначено на 13.08.2010р.

10.08.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в котрій позивач просить стягнути з відповідача 839847,11 грн. –суму простроченої грошової заборгованості з врахуванням індексу інфляції за Договором оренди №1 від 02.08.2007р., 81 725,20 грн. –пеню, 10 573,27 грн. –3% річних та судові витрати.

В судовому засіданні 13.08.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/426 від 03.08.2010р.; підтримав заяву про збільшення позовних вимог та просив суд задовольнити останній у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 13.08.2010р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/426 від 03.08.2010р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/426 від 13.08.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.09.2010р. надав документи для огляду суду; підтримав збільшені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 01.09.2010р. не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/426 від 03.08.2010р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 30.08.2010р., а саме: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 7.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання 13.08.2010, 01.09.2010 повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2007 року між Фізичною особою-підприємцем Петушковим Олександром Альбертовичем (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томбо-ЛТД»(далі-відповідач) було укладено та підписано Договір оренди № 01 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець (позивач) зобов’язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 173,08 кв.м., які знаходяться на 0-1 поверсі в будівлі за адресою м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 65-Б.

02.08.2007р. було підписано акт приймання-передачі, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежилі приміщення, загальною площею 173,08 кв.м.

Угодами про внесення змін до договору від 31.01.2008р., 24.07.2008р. було змінено адресу нежитлових приміщень та загальну площу. Нова адреса розташування нежитлових приміщень: м. Київ, Оболонська набережна, 15, корпус 3, загальна площа 178,6 кв.м.

Згідно п. 1.3. договору нежитлові приміщення передаються позивачем відповідачу для розміщення салону-магазину та офісу з метою здійснення торгівлі меблями та супутніми товарами.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування нежитлових приміщень відповідач сплачує позивачу орендну плату.

Умовами договору було визначено, що орендар сплачує суму орендної плати щомісячно, не пізніше 10 числа кожного поточного місяця (п. 3.3.2 договору).

Строк дії договору сторонами було встановлено з 02 серпня 2007р. по 31 липня 2010р. (п.1.2. договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з 01 вересня 2009р. по 10 липня 2010р., що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 839847,11 грн. з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 10573,27 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі в розмірі 839847,11 грн. з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних 10573,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 81725,20 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.ч. 1-2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 9.3. договору було встановлено, що за прострочення сплати орендної плати чи інших платежів передбачених даним договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати орендної плати нараховано пеню в розмірі 10 573,27 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 10 573,27 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 9321,45 грн. та 236 грн.

Зайво сплачене позивачем, при подані позову, державне мито в сумі 756,42 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабміну Міністрів України «Про державне мито».

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томбо ЛТД»(03151, м. Київ, вул. Смілянська, 7, код ЄДРПОУ 21506956, п/р 26002021000113 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) на користь Фізичної особи –підприємця Пєтушкова Олександра Альбертовича (02217, м. Київ, пр. Маяковського, 8, кв. 88, Інд. ідент. номер 2849803637, п/р 26007600116409 в ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 839847,11 грн. (вісімсот тридцять дев’ять тисяч вісімсот сорок сім гривень 11 коп.) –заборгованості по орендній платі з врахуванням індексу інфляції; 10573,27 грн. (десять тисяч п’ятсот сімдесят три гривні 27 коп.) –3% річних; 81 725,20 грн. (вісімдесят одна тисяча сімсот двадцять п’ять гривень 20 коп.) – пені; 9321,45 грн. (дев’ять тисяч триста двадцять одна гривня 45 коп.) –державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути позивачу - Фізичній особі –підприємцю Пєтушкову Олександру Альбертовичу (02217, м. Київ, пр. Маяковського, 8, кв. 88, Інд. ідент. номер 2849803637, п/р 26007600116409 в ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670) із Державного бюджету України зайво сплачене квитанцією № 096542325 від 28.07.2010р. державне мито в сумі 756,42 грн. Квитанцію № 096542325 від 28.07.2010р. залишити в матеріалах справи №35/462.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.09.2010