Рішення № 11098980, 05.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.10 Справа № 18/197/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Чиста вода –Бердянськ”, (71112, м.Бердянськ Запорізької області, пр. Пролетарський, 97)

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Транзитпромсервіс”, (71110, м.Бердянськ Запорізької області, вул. Комунарів, 57-А)

про стягнення 44610,11 грн.

суддя Носівець В.В.

За участю представників:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не з’явився;

16.07.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Чиста вода –Бердянськ” (ТОВ “Чиста вода –Бердянськ”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Транзитпромсервіс” (ТОВ “Транзитпромсервіс”) про стягнення 44 610,11 грн. заборгованості, в тому числі 11 243,10 грн. боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за серпень та вересень 2009 року за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 204 від 01.04.2009 р., 32294,24 грн. пені, 807,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 264,81 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2010 р. порушено провадження у справі № 18/197/10, судове засідання призначено на 05.08.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 05.08.2010 р. справу розглянуто, винесено рішення. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач і відповідач в судове засідання 05.08.2010 р. не прибули, позивач про відмову від позову не заявив, відповідач про визнання позову також не заявив, відзив на позовну заяву суду не надав, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали сторони суду не надали, про поважність причин неявки суд не попереджали.

Про дату, час та місце розгляду справи № 18/197/10 позивач і відповідач були повідомлені належним чином ухвалою суду про порушення у справі, яка позивачем отримана 26.07.2010 р., що підтверджується відміткою повноважної особи ТОВ “Чиста вода –Бердянськ” на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7510152, а відповідачем отримана 27.07.2010 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ТОВ “Транзитпромсервіс” на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7510144.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача і відповідача, оскільки їх неявка не перешкоджала вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 525, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в тому, що 01.04.2010 р. позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 204 від 01.04.2009 р., за умовами якого, позивач прийняв на себе зобов’язання забезпечувати об’єкти відповідача питною водою згідно з графіком водопостачання та в об’ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об’ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах. Згідно з умовами договору (пункти 3.3, 3.13, 3.16, 3.20.14, 4.4 договору) у разі скидання абонентом (відповідачем) стічних вод з перевищенням вмісту забруднюючих речовин у порівнянні з затвердженими концентраціями, відповідач зобов’язаний здійснити оплату по нормативу плати за скид понаднормативних забруднень до каналізаційної системи, обсягів скинутих стічних вод та коефіцієнт кратності. 11.08.2009 р. був складений акт, про те, що 11.08.2009 р. о 9-30 годині був здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються відповідачем в міську каналізацію, для здійснення контрольного аналізу. Крім того, 08.09.2009 р. також був складений акт, про те, що 08.09.2009 р. о 10-35 годині був здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються відповідачем в міську каналізацію, для здійснення контрольного аналізу. В результаті проведення хімічного аналізу проб стічної води в обох випадках було встановлено перевищення концентрації забруднюючих речовин, понад затверджені концентрації. У зв’язку із цим, 12.09.2009 р. на адресу відповідача був направлений рахунок № 14 від 02.09.2009 р. на сплату 7 322,52 грн. за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин у порівнянні з затвердженими концентраціями. До рахунку був доданий хіманаліз промислової стічної води. Також, 09.10.2009 р. на адресу відповідача був направлений рахунок № 27 від 06.10.2009 р. на сплату 3 920,58 грн. за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин у порівнянні з затвердженими концентраціями, до якого також був доданий хіманаліз промислової стічної води. Відповідно до п. 4.7 договору оплата рахунків здійснюється протягом п’яти календарних днів з моменту отримання рахунку в повному обсязі. Відповідач вказані рахунки не оплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 204 від 01.04.2009 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства. Пунктом 5.7 договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати виставленого рахунку відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1 % в день від суми заборгованості за кожен прострочений день. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Транзитпромсервіс” 11 243,10 грн. боргу за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин, 32 294,24 грн. пені, 807,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 264,81 грн. 3 % річних за прострочення оплати рахунків за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин.          

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Чиста вода –Бердянськ” (позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Транзитпромсервіс” (відповідачем у справі) 01.04.2009 р. укладений Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 204 (далі за текстом –Договір).

За умовами п. 1.1 Договору позивач (виконавець) прийняв не себе зобов’язання забезпечувати об’єкти відповідача (абонента) питною водою, яка відповідає ДСТУ 2874-82 “Питна вода” або Дозволу Держспоживстандарту України, виданого на підставі висновку Міністерства охорони здоров’я України на відхилення від стандарту, згідно з графіком водопостачання та в об’ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об’ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах.

Відповідач, в свою чергу, прийняв на себе зобов’язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, виконувати всі приписи позивача, направлені на поліпшення якості обліку наданих послуг, належно експлуатувати водопровід та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також виконувати інші умови Договору та нормативних актів стосовно водопостачання та водовідведення (пункт 1.2 Договору).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Як передбачено ст. 902 ЦКУ України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом спору у даній справі є стягнення плати за перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, а також штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань.

Порядок надання послуг з централізованого водовідведення визначений сторонами в розділі 3 Договору “Централізоване водовідведення”. Так, надання послуг централізованого водовідведення здійснюється позивачем шляхом прийняття від відповідача стічних вод по його каналізаційних мережах в каналізаційні мережі позивача через окремі випуски з обов’язковим улаштуванням контрольних колодязів за межами свого підприємства (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони узгодили, що рівень та показники забруднюючих речовин у стічних водах позивача, які поступають у систему каналізаційної мережі позивача, не можуть перевищувати допустимих показників якості стічних вод (з урахуванням субабонентів), які занесені у таблицю пункту 3.4.

У відповідності до п. 3.13 Договору розмір і порядок оплати за скид стічних вод з перевищенням нормативів показників якості стічних вод визначається Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002 р., та інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002 р.

Пунктами 3.18.2 3.19.4 та 3.19.5 Договору позивачу надано право встановлювати відповідачу кількісні та якісні показники приймання стічних вод, але не вище, ніж встановлено в Договорі, здійснювати нарахування та пред’являти відповідачу рахунки в у вставленому порядку за перевищення понад встановлених Договором концентрацій забруднюючих речовин, а також здійснювати раптовий (у будь-який час), не узгоджений з відповідачем наперед, контроль за якістю та кількістю стічних вод відповідача, які скидаються в каналізаційну мережу позивача.

В свою чергу, відповідно до п. 3.20.4 Договору, відповідач взяв на себе зобов’язання скидати стічні води виключно в межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Згідно з п. 3.15 Договору відбір проб стічних вод з контрольних колодязів відповідача виконується представниками позивача у присутності відповідального представника відповідача, що фіксується в акті з зазначенням часу і дати відбору проб, посади та прізвища представника підприємства, та підписується як представником позивача, так і представником відповідача. Акт складається у двох примірниках.

Підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень є виявлені позивачем у результаті лабораторного контролю перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин в стічних водах відповідача занесених в таблицю п. 3.4 Договору (пункт 3.16 Договору).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що у разі перевищення допустимих концентрацій у стічних водах абонента, розрахунок за послуги водовідведення здійснюється відповідно до умов Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002 р.) та інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів (затвердженої наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2009 р. о 9-30 годині уповноваженим представником позивача в присутності представника ТОВ “Транзитпромсервіс” був проведений відбір проб стічної води, оформлений Актом відбору проб стічної води від 11.08.2009 р., який підписаний представниками обох сторін.

За результатами проведення виробничо-вимірювальною лабораторією ТОВ “Чиста вода –Бердянськ” хімічного аналізу проб стічної води, відібраної 11.08.2009 р., було з’ясовано, що в стічній воді має місце перевищення затверджених концентрацій забруднюючих речовин, а саме: вміст ХСК (окислюванність) 501,8 мг/дм3, замість затвердженої норми 450 мг/дм3; вміст азоту амонійного 81,5 мг/дм3, замість затвердженої норми 14,5 мг/дм3; вміст хлоридів 508,5 мг/дм3, замість затвердженої норми 350 мг/дм3; вміст фосфатів 33,7 мг/дм3, замість затвердженої норми 4,6 мг/дм3.

У зв’язку із цим, 12.09.2009 р. з супровідним листом вих. № 1058 від 04.09.2009 р. позивачем на адресу відповідача був направлений рахунок № 14 від 02.09.2009 р. на оплату 7322,52 грн. за скид стічних вод з перевищенням граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин. До рахунку № 14 від 02.09.2009 р. були додані результати проведеного хімічного аналізу.

Факт направлення відповідачу рахунку № 14 від 02.09.2009 р. підтверджується реєстром сформованих поштових листів, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв’язку за 12.09.2009 р., та фіскальним чеком № 7504 від 12.09.2009 р. про відправлення по реєстру рекомендованих поштових відправлень.

Згідно з п. 3.20.14 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно оплачувати рахунки, виставлені позивачем за перевищення понад встановлених Договором концентрацій забруднюючих речовин.

При цьому, відповідно до п. 4.7 Договору за скидання стічних вод в міську каналізацію відповідач здійснює оплату зі свого розрахункового рахунку на рахунок позивача протягом п’яти календарних днів із моменту отримання рахунку в повному обсязі.

Як зазначено у позові позивачем, відповідач рахунок № 14 від 02.09.2009 р. отримав 14.09.2009 р., однак належних доказів його отримання суду не надано.

Відповідно “Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень і поштових переказів”, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.12.2007 р., та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за №1383/14650, нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) для місцевої кореспонденції вираховуються за формулою: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання + 3 дні.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що рахунок № 14 від 02.09.2009 р. на оплату 7322,52 грн. за скид стічних вод з перевищенням граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин відповідачем отриманий 16.09.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи положення п. 4.7 Договору, рахунок № 14 від 02.09.2009 р. відповідачем повинен був бути сплачений у строк до 21.09.2009 р. Однак, в порушення умов Договору відповідач зазначений рахунок не оплатив.

Крім того, 08.09.2009 р. о 10-35 годині уповноваженим представником позивача в присутності представника відповідача був проведений відбір проб січної води, оформлений Актом відбору проб стічної води від 08.09.2009 р., який підписаний представниками обох сторін.

За результатами проведення виробничо-вимірювальною лабораторією ТОВ “Чиста вода –Бердянськ” хімічного аналізу проб стічної води, відібраної 08.09.2009 р., було з’ясовано, що в стічній воді має місце перевищення затверджених концентрацій забруднюючих речовин, а саме: вміст жирів 68,6 мг/дм3, замість затвердженої норми 50 мг/дм3; вміст фосфатів 31,9 мг/дм3, замість затвердженої норми 4,6 мг/дм3.

У зв’язку із цим, 09.10.2009 р. з супровідним листом вих. № 1277 від 07.10.2009 р. позивачем на адресу відповідача був направлений рахунок № 27 від 06.10.2009 р. на оплату 3920,58 грн. за скид стічних вод з перевищенням граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин. До рахунку № 27 від 06.10.2009 р. були додані результати проведеного хімічного аналізу.

Факт направлення відповідачу рахунку № 27 від 06.10.2009 р. підтверджується реєстром сформованих поштових листів від 08.10.2009 р. № 1299 та фіскальним чеком № 3423 від 09.10.2009 р. про відправлення по реєстру простих поштових відправлень.

У позові позивач пояснив, що відповідачем рахунок № 27 від 06.10.2009 р. був отриманий 12.10.2009 р., однак належних доказів його отримання суду не надано.

Відповідно “Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень і поштових переказів” нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) для місцевої кореспонденції вираховуються за формулою: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання + 2 дні.

Враховуючи наведені нормативи, суд вважає, що рахунок № 27 від 06.10.2009 р. на оплату 3 920,58 грн. за скид стічних вод з перевищенням граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин відповідачем отриманий 12.10.2009 р.

Таким чином, враховуючи положення п. 4.7 Договору, рахунок № 27 від 06.10.2009 р. відповідачем повинен був бути сплачений у строк до 17.10.2009 р. В порушення умов Договору відповідач зазначений рахунок, у передбачений строк, не оплатив.

За таких обставин, факт скидання в серпні та вересні 2009 р. відповідачем, який є абонентом за Договором № 204 від 01.04.2009 р., стічних вод з перевищенням встановлених концентрацій забруднюючих речовин, суд вважає доведеним на підставі вище перелічених доказів.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе за умовами Договору № 204 від 01.04.2009 р. зобов’язання і перерахування позивачу 11 243,10 грн. за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин у порівнянні з затвердженими концентраціями (7 322,52 грн. + 3 920,58 грн.).

Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати за скидання стічних вод з перевищенням вмісту забруднюючих речовин, що передбачено Договором, не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 11 243,10 грн. боргу за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з ТОВ “Транзитпромсервіс” 32294,24 грн. пені, 807,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 264,81 грн. 3 % річних за прострочення оплати рахунків за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.7 Договору, який передбачає, що у разі прострочення оплати виставленого рахунку відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1 % в день від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за прострочення оплати рахунку № 14 від 02.09.2009 р. за період з 20.09.2009 р. по 13.07.2010 р. складає 21747,88 грн., а за прострочення оплати рахунку № 27 від 06.10.2009 р. за період з 18.10.2009 р. по 13.07.2010 р. –складає 10546,36 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконано не вірно, виходячи з наступного.

По-перше, по рахунку № 14 від 02.09.2009 р. позивачем невірно визначений день, з якого почалося прострочення оплати, оскільки зазначений рахунок відповідачем повинен був бути оплачений до 21.09.2009 р., то прострочення оплати починається з 22.09.2009 р.

По-друге, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України пеня розрахована за період, що перевищує шість місяців, а також розрахунок здійснено позивачем без застосування обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідності до положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

По-третє, згідно зі ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Разом із тим, у відповідності зі ст. 233 ГК України, у разі якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Приписи аналогічного змісту містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 % в день від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.7 Договору) по рахунку № 14 від 02.09.2009 р. є правомірною та обґрунтованою в розмірі 13326,99 грн. за період з 22.09.2009 р. включно по 22.03.2010 р. включно. В частині стягнення 8 420,89 грн. пені по рахунку № 14 від 02.09.2009 р. вимога позивача є безпідставною.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 % в день від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.7 Договору) по рахунку № 27 від 06.10.2009 р., то правомірною та обґрунтованою є пеня в розмірі 7174,66 грн. за період з 18.10.2009 р. включно по 18.04.2010 р. включно. В частині стягнення 3371,70 грн. пені по рахунку № 27 від 06.10.2009 р. вимога позивача є безпідставною.

Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи фактичні обставини справи, надмірно великий розмір штрафної санкції відносно боргу, суд визнав за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за неналежне виконання грошових зобов’язань за Договором № 204 від 01.04.2009 р., до суми, що дорівнює розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені по рахунку № 14 від 02.09.2009 р. задовольняється судом в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 748,50 грн. за період з 22.09.2009 р. по 22.03.2010 р., а по рахунку № 27 від 06.10.2009 р. –в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 402,96 грн. за період з 18.10.2009 р. включно по 18.04.2010 р. включно. Отже судом зменшено пеню з 20501,65 грн. до 1151,46 грн. (зменшено на загальну суму 19350,19 грн.), в частині стягнення 11792,59 грн. пені –судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

Відповідно до розрахунку позивача сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення оплати рахунку № 14 від 02.09.2009 р. за період з 20.09.2009 р. по 01.06.2010 р. складає 549,19 грн., а за прострочення оплати рахунку № 27 від 06.10.2009 р. за період з 18.10.2009 р. по 01.06.2010 р. складає 258,77 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний таким, що виконаний невірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. стосовно застосування середнього індексу інфляції за весь вказаний період прострочення.

Стягненню з відповідача (за умови здійснення обґрунтованого розрахунку): по рахунку №14 від 02.09.2009 р. підлягає 566,21 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року, за квітень і травень 2010 р нарахування не проводилося у зв’язку із дефляцією; а по рахунку № 27 від 06.10.2009 р. –265,48 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з листопада 2009 року по березень 2010 року, за квітень і травень 2010 р нарахування не проводилося у зв’язку із дефляцією; а всього 831,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Однак, оскільки судом відповідно до ст. 83 ГПК України спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання грошових зобов’язань заявлено до стягнення 807,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів підлягає задоволенню в сумі 807,96 грн. (258,77+549,19).

Стосовно стягнення з відповідача трьох відсотків річних, то, згідно з розрахунком позивача, по рахунку № 14 від 02.09.2009 р. стягненню підлягають 178,33 грн. 3 % річних, розраховані за період з 20.09.2009 р. по 13.07.2010 р., а по рахунку № 27 від 06.10.2009 р. стягненню підлягають 86,48 грн. 3 % річних розраховані за період з 18.10.2009 р. по 13.07.2010 р.

Судом наданий позивачем розрахунок перевірений та встановлено, що він виконаний не вірно. Так, по рахунку № 14 від 02.09.2009 р. позивачем невірно визначений день, з якого почалося прострочення оплати, оскільки стягненню підлягають 3 % річних в сумі 177,55 грн. за період з 22.09.2009 р. по 13.07.2010 р. Щодо рахунку № 27 від 06.10.2009 р., то стягненню з відповідача підлягають 86,68 грн. 3 % річних за період з 18.10.2009 р. по 13.07.2010 р. (за умови виконання обґрунтованого розрахунку). Разом із тим, враховуючи, що судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, то судом позовні вимоги про стягнення 3 % річних за невиконання грошових зобов’язань по рахунку № 27 від 06.10.2009 р. задовольняються в межах суми, заявленої позивачем –86,48 грн.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково в сумі 264,03 грн. (177,55+86,48). В частині стягнення 0,78 грн. 3 % річних –суд відмовляє в задоволені позовних вимог, з огляду на вище викладене.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з ТОВ “Транзитпромсервіс” 11243,10 грн. боргу за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин, 1151,46 грн. пені, 807,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 264,03 грн. 3 % річних за прострочення оплати рахунків за скид до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин у порівнянні з затвердженими концентраціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом приймається до уваги, що відповідно до п. 6.3 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями)у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 частини другої статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов’язані за сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 230-233 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 551, 611, 625, 901-903 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Транзитпромсервіс”, (71110, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Комунарів, 57-А, код ЄДРПОУ 30654130, банківські реквізити не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Чиста вода –Бердянськ” (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пр. Пролетарський, 97, код ЄДРПОУ 35200228, банківські реквізити не відомі) 11 243 грн. 10 коп. основного боргу за серпень і вересень 2009 року, що утворився в результаті скиду до міської каналізації стічних вод з перевищеним вмістом забруднюючих речовин у порівнянні з затвердженими концентраціями, 1151 грн. 46 коп. пені, 807 грн. 96 коп. втрат від інфляції, 264 грн. 03 коп. 3 % річних, 328 грн. 17 коп. державного мита та 173 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України, 17 серпня 2010 р.