Рішення № 11098888, 29.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.10 Справа № 18/166/10

Суддя

за позовом: публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50)

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 25 060,30 грн.

суддя Носівець В.В.

За участю представників:

від позивача Бережна Н.М., довіреність № 3882 від 10.09.2009 р., паспорт Серія НОМЕР_2 від 23.09.2003 р;

від відповідача не зявився;

08.06.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (ПАТ КБ “ПриватБанк”) з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1) про стягнення 33164,43 грн. заборгованості, в тому числі 9995,95 грн. заборгованості за кредитом за договором банківського рахунку № НОМЕР_3 від 03.10.2006 р., 12837,51 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 10330,97 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2010 р. порушено провадження у справі № 18/166/10, судове засідання призначено на 30.06.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи, на підставі статті 77 ГПК України, відкладався до 14.07.2010 р. В судовому засіданні 14.07.2010 р. оголошувалася перерва до 29.07.2010 р. В судовому засіданні 29.07.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, за погодженням з представником позивача, лише вступну та резолютивну частини рішення. За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 29.07.2010 р. не прибув, відзив на позовну заяву, не надав, про визнання позову не заявив.

29.07.2010 р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі № 18/166/10, що призначене на 29.07.2010 р., на інший час у звязку із терміновим перебуванням відповідача в іншій області.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, судом клопотання про відкладення судового засідання відхилено.

При вирішенні клопотання суд виходив з того, що зазначені позивачем обставини не є обовязковими для відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 77 ГПК України. Статтею 1 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають, в тому числі, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. Відповідно до положень ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Про дату, час та місце розгляду справи № 18/166/10 відповідач, особисто присутній в судовому засіданні 14.07.2010 р., був повідомлений належним чином. Таким чином, в судовому засіданні, призначеному на 29.07.2010 р., представляти інтереси відповідача міг або приватний підприємець особисто або інша особа, повноваження якої підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тим більше, що 14.07.2010 р., відповідач клопотав про відкладення розгляду справи саме у звязку із тим, що його представник не зміг зявитися у судове засідання, а самостійно відповідач не зможе захистити свої інтереси.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Судовому засіданні 29.07.2010 р. судом розглянуті та вирішені по суті уточнені позовні вимоги, прийняті до розгляду в судовому засіданні 14.07.2010 р., про стягнення с ФОП ОСОБА_1 25060,30 грн. заборгованості, в тому числі 9995,95 грн. заборгованості за кредитом за договором банківського рахунку № НОМЕР_3 від 03.10.2006 р., 12837,51 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 2226,84 грн. пені.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 509, 526, 527, 530, 536, 553-555, 559, 610-612, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 20, 220, 229 ГК України і полягають в тому, що відповідно до умов додатку № 7 від 19.10.2006 р. до договору банківського рахунку №НОМЕР_3 від 03.10.2006 р., укладеного сторонами у справі, позивач зобовязався здійснювати офердрафтове обслуговування відповідача, що складається з проведення платежів понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта, відритому в банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування картрахунку. Пунктами 1.3 та 1.4 договору встановлений кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн., а проведення платежів відповідача проводиться банком у строк по 18.10.2007 р. Відповідач скористався кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору з 07.12.2006 р. по 18.10.2007 р. в межах встановленого кредитного ліміту, однак погашення тілу кредиту не здійснював. Непогашена заборгованість за кредитом становить 9995,95 грн. Пунктами 3.1 та 3.2 додатку № 7 від 19.10.2006 р. до договору передбачено, що за користування кредитом відповідач зобовязаний сплачувати відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом і встановлений в розділі № 4 договору (від 18 % до 21 %). Таким чином, у період з 07.12.2006 р. до 01.03.2007 р. нарахування відсотків відповідачу здійснювалося за диференційованою відсотковою ставкою. За цей час відповідач сплатив 184,39 грн. відсотків за користування кредитом. У відповідності до пунктів 1.5, 3.1 додатку № 7 до договору відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі подвійної ставки річних (42 %), розрахованих від суми залишку непогашеної суми заборгованості по кредиту. За період з 16.03.2007 р. по 11.05.2010 р. відповідач частково сплатив прострочені відсотки на загальну суму 520,64 грн. Непогашена заборгованість відповідача по відсотками за користування кредитом становить 12837,51 грн. Пунктом 5.1 додатку № 7 до договору встановлено, що відповідач сплачує позивачу за кожний випадок порушення зобовязань пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочи платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня. У звязку із цим, відповідачу нарахована пеня в розмірі 2226,84 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_1 9995,95 грн. заборгованості за кредитом, 12837,51 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 2226,84 грн. пені.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (надалі позивач, банк) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач, клієнт) уклали 03 жовтня 2006 року договір № НОМЕР_3 банківського рахунка.

Згідно п. 1.1 договору № НОМЕР_3 банківського рахунка від 03.10.2006 р., банк відкриває Клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі НБУ) та умов цього Договору.

За Договором банківського рахунка Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.1.24., 2.1.25. договору, банк зобовязаний, у разі потреби, за заявою Клієнта, відкрити картковий (карткові) рахунок (рахунки) для здійснення уповноваженими особами Клієнта за допомогою корпоративних платіжних карток (КПК) розрахункових операцій у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, правилами Міжнародних платіжних систем і чинним законодавством. Типи, види і термін дії платіжних карток, а також розмір незнижуваного залишку коштів на картрахунку визначені в Анкеті-заяві на випуск корпоративної платіжної картки. Клієнт доручає Банку утримувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених Клієнтом або його довіреними особами операцій згідно з правилами Міжнародних платіжних систем, а також вартість послуг, що визначена тарифами Банку, на момент настання терміну платежу. У разі потреби, за вимогою Клієнта, Банк зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами Клієнта з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному (поточних) та картковому (карткових) рахунку (рахунках) Клієнта, відкритому в Банку (далі "поточному рахунку"), за рахунок кредитних коштів. Порядок та умови надання Клієнту овердрафту обумовлюються у Додатковій угоді до Договору банківського рахунка або окремому договорі про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між Клієнтом та Банком.

Крім того, клієнт зобовязаний здійснювати оплату за виконання Банком операцій і надання послуг за цим Договором згідно з тарифами, строками та порядком оплати, передбаченими додатком 1 (п. 2.2.7 договору).

19.10.2006 р. позивач та відповідач уклали додаток № 7 до договору № НОМЕР_3 банківського рахунка від 03.10.2006 р. “Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок”.

Відповідно до п. 1.3 додатку № 7 від 19.10.2006 р. ліміт, згідно з цим додатком до Договору, являє собою суму коштів, у межах якої Банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб Клієнта, проведених із використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на його картковому рахунку. Ліміт установлюється Банком залежно від кількості корпоративних карток, оформлених на довірених осіб Клієнта, і сумарного розміру бланкових лімітів овердрафтового кредитування, що Банк встановлює згідно з Анкетою-заявою (додаток 8 до цього Договору). На момент підписання цього додатку до Договору ліміт складає: 10000 (десять тисяч) грн. Проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому цим додатком до Договору, здійснюється Банком у термін до 18.10.2007 р.

У відповідності до п. 1.4 додатку № 7 від 19.10.2006 р. овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п. 1.3 цього додатка до Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку Клієнта під час закриття банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Згідно анкеті-заявці на випуск корпоративної платіжної картки, сума мінімального бланкового овердрафтового кредиту складає 10000,00 грн.

Судом встановлено, що зобовязання за кредитним договором позивачем було виконано у повному обсязі, відповідачу видано кредитний ліміт у сумі 10000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобовязання за кредитним договором виконав не належним чином, не повернув взятий кредитний ліміт, і на момент звернення позивача із позовом до суду, відповідач мав перед позивачем 9995,95 грн. заборгованості по тілу кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються загальні положення про забезпечення виконання зобовязання, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобовязання господарський суд вважає доведеним та підтвердженим відповідними доказами.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 9995,95 грн. заборгованості за кредитом є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 12837,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом. Заявлену вимогу в цій частині позивач обґрунтовує посиланням на ст. 212 ЦК України та п.п. 1.5, 3.2 додатку № 7 від 19.10.2006 р. до договору №НОМЕР_3 банківського рахунка від 03.10.2006 р.

Статтею 212 ЦК України визначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Сторони пунктом 3.2 додатку № 7 від 19.10.2006 р. до договору № НОМЕР_3 банківського рахунка від 03.10.2006 р. визначили, що відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених цим додатком до Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу “16-30 днів” від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість за відсотками за користування кредитом, складає 12837,51 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом судом перевірений та визнаний вірним, отже, вимога про стягнення зазначеної суми є такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2226,84 грн. пені, за період часу з 09.11.2009 р. по 11.05.2010 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Сторони пунктом 5.1. додатку № 7 від 19.10.2006 р. до договору № НОМЕР_3 банківського рахунка від 03.10.2006 р. визначили, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобовязань: зі сплати відсотків за користування кредитом...; термінів повернення кредиту й інших з витрат ...; винагороди, передбаченої відповідними пунктами додатку до договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, прострочення виконання відповідачем зобовязань щодо погашення кредиту виникло з 16.03.2007 р.

Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Разом із тим, приписами ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктами 5.3, 5.4 додатку № 7 від 19.10.2006 р. до договору № НОМЕР_3 банківського рахунка від 03.10.2006 р. сторони узгодили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбаченої пп. 5.1, 5.2, здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконано клієнтом. Термін давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до договору установлюються сторонами тривалістю 5 років.

Вказані пункти додатку № 7 від 19.10.2006 р. до договору № НОМЕР_3 банківського рахунка від 03.10.2006 р. повністю узгоджуються з приписами ст. 259 ЦК України та за своєю природою є договором сторін про збільшення позовної давності.

З урахуванням вище наведеного, зважаючи на те, що прострочення виконання відповідачем зобовязань щодо погашення кредиту виникло з 16.03.2007 р., вимога позивача про стягнення пені заявлена в межах строку позовної давності. Наданий позивачем розрахунок пені судом перевірений та визнаний невірним, а вимога про стягнення 2226,84 грн. пені за період з 09.11.2009 р. по 11.05.2010 р. такою, що не підлягає задоволенню, оскільки повинна була бути розрахована не з листопада 2009 р., а від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України . Враховуючи вказаний позивачем строк розрахунку пені, вимога про стягнення 2226,84 грн. пені є необґрунтованою.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення с ФОП ОСОБА_1 9995,95 грн. заборгованості за кредитом за договором банківського рахунку №НОМЕР_3 від 03.10.2006 р., 12837,51 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 2226,84 грн. пені, судом відмовляється в задоволенні позову. В цілому, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 11, 212, 258, 259, 530, 549, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_4 в Запорізькому РУ “ПриватБанк”, МФО 313399) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111 ПриватБанку, МФО 305299) 9995 грн. 95 коп. заборгованості за кредитом, 12837 грн. 51 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом. Видати наказ .

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_4 в Запорізькому РУ “ПриватБанка”, МФО 313399) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 64993919400001 ПриватБанку, МФО 305299) 228 грн. 33 коп. державного мита та 215 грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України, 09 серпня 2010 р.