Рішення № 11098892, 04.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.10 Справа № 18/167/10

Суддя

за позовом: приватного підприємства “Українська кріпильна спілка” (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД” (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 10)

про стягнення 44 381,00 грн.

суддя Носівець В.В.

За участю представників:

від позивача: Макаров О.В., довіреність № 49 від 25.05.2010 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

08.06.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося приватне підприємство “Українська кріпильна спілка” (ПП “УКС”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД” (ТОВ “Фьюче ЛТД”) про стягнення 40 730,95 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 970,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 679,50 грн. трьох відсотків річних, а всього 44 381,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2010 р. порушено провадження у справі № 18/167/10, судове засідання призначено на 07.07.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. У зв’язку із неявкою в судові засідання 07.07.2010 р. представника відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 04.08.2010 р.

В судовому засіданні 04.08.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, за погодженням з представником позивача, вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 04.08.2010 р. повторно не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав.

02.10.2010 р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача за підписом директора ТОВ “Фьюче ЛТД” (Д.Ю. Поздняка) надійшло клопотання про відкладення судового засідання по справі № 18/167/10, призначене на 04.08.2010 р., на інший час у зв’язку із раптовою хворобою уповноваженого представника ТОВ “Фьюче ЛТД”. На підтвердження заявленого клопотання відповідачем жодного доказу надано не було.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, судом клопотання про відкладення розгляду справи відхилено.

При вирішенні клопотання суд виходив з того, що зазначені відповідачем обставини не є обов’язковими для відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 77 ГПК України. Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Про дату, час та місце розгляду справи № 18/167/10 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися на юридичну адресу відповідача. Отже, директор ТОВ “Фьюче ЛТД” (Д.Ю. Поздняк), як повноважений представник відповідача у справі, не був позбавлений права прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 04.08.2010 р.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач двічі просив про відкладення розгляду справи, посилаючись на виїзд представника у тарифне відпустку та на раптову хворобу представника (жодного разу не надавалися відповідні документи на підтвердження зазначених обставин); натомість будь-яких письмових пояснень по суті спору, відзиву тощо, від відповідача на адресу суду не надходило. Судом подібні дії відповідача розцінені як прояв неповаги до суду і позивача та недобросовісне користування належними процесуальними правами.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 2, 20, 193, 220, 229 ГК України, ст.ст. 11, 16, 203, 509, 526, 530, 612, 625, 629, 631, 632, 692 ЦК України і полягають в тому, що 10.11.2009 р. позивачем відповідачу, за попередньою домовленістю сторін, був виставлений рахунок-фактура № УКС-000639 від 10.11.2009 р. на суму 47730,95 грн. на оплату товару, що буде поставлений. Після здійснення відповідачем передоплати в сумі 5000 грн., 13.11.2009 р. позивачем відповідачу був поставлений товар на загальну суму 47730,95 грн. Товар поставлявся відповідачу за видатковою накладною № УКС-000317 від 13.11.2009 р. та отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 1434 від 09.11.2009 р. форма № М-2б. Поставлений за видатковою накладною № УКС-000317 від 13.11.2009 р. товар відповідачем був оплачений частково, а саме в квітні 2010 року відповідачем було сплачено 2000,00 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив. Як зазначив позивач, 20.04.2010 р. ним на адресу відповідача був направлений лист-претензія з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 40730,95 грн. Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та задоволення. Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем не погасив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання та вимоги чинного законодавства. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Фьюче ЛТД” 40730,95 грн. боргу за поставлений товар, 2970,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 679,50 грн. трьох відсотків річних.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.11.2009 р. приватним підприємством “Українська кріпильна спілка” (позивачем у справі) товариству з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД” (відповідачу у справі), за попередньою домовленістю сторін, був виставлений рахунок-фактура № УКС-000639 від 10.11.2009 р. на суму 47 730,95 грн. на оплату товару, що буде поставлений, зі строком оплати до 13.11.2009 р.

12.11.2009 р. відповідачем по рахунку-фактурі № УКС-000639 від 10.11.2009 р. на користь позивача було перераховано 5000,00 грн., що підтверджується випискою банку за 12.11.2009 р.

Після здійснення відповідачем передоплати в сумі 5000,00 грн., 13.11.2009 р. позивачем відповідачу згідно з податковою накладною № 327 від 12.11.2009 р. та видатковою накладною № УКС-000317 від 13.11.2009 р. був поставлений товар на загальну суму 47730,95 грн.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності (форма № М-2б) № 1434 від 09.11.2009 р., виданої ТОВ “Фьюче ЛТД” на ім’я Міщенко Олексія Володимировича, на отримання від ПП “Українська кріпильна спілка” товару (метизи) на суму 47730,95 грн. Строк дії довіреності до 19.11.2009 р.

Видаткова накладна № УКС-000317 від 13.11.2009 р., за якою відповідачу поставлявся товар, узгоджена позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печаткою позивача. Товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача, що діяла за дорученням № 1434 від 09.11.2009 р.) на зазначеній накладній. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії –залучені до матеріалів справи).

В подальшому, оплата товару, отриманого за видатковою накладною № УКС-000317 від 13.11.2009 р., відповідачем здійснена частково, а саме: в квітні 2010 року (01.04.2010 р. та 06.04.2010 р. по 1000 грн.) відповідачем було сплачено 2 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками на відповідні дати. Решту суми боргу відповідач не погасив.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі продукції відповідачу, а обов’язки відповідача – в оплаті цієї продукції.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунка, видаткової і податкової накладних та довіреності, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умова його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

Як зазначено вище, 10.11.2009 р. позивач виставив відповідачу рахунок № УКС-000693 для попередньої оплати метизів на суму 47730,95 грн. та вказав термін оплати до 13.11.2009 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору… Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Норми права аналогічного змісту містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлений йому товар у повному обсязі, у визначений сторонами термін, не здійснив, факт наявності заборгованості ТОВ “Фьюче ЛТД” перед ПП “УКС” у розмірі 40730,95 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем отриманий рахунок, по ньому частково сплачена передоплата в сумі 5000 грн.; в квітні 2010 року відповідачем заборгованість за поставлений товар ще частково була погашена в сумі 2000 грн., тобто своїми діями відповідач визнав наявність обов’язку перед позивачем по оплаті отриманого товару та частково його виконав.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар у повному обсязі не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 40730,95 грн. боргу за поставлений товар обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, 2970,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року та 679,50 коп. 3 % річних за період з 13.11.2009 р. по 03.06.2010 р.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як свідчать матеріали справи, відповідач повинен був виконати свій обов’язок щодо передоплати за товар до 13.11.2009 р.

Суд, перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції, вважає його невірним, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі: 2627,64 грн. за період з листопада 2009 р. по квітень 2010 р. на суму 40730,95 грн. Перевіривши розрахунок суми трьох відсотків річних у розмірі 679,50 грн., суд також знайшов його невірними, а вимогу про стягнення суми 3 % річних із відповідача такою, що підлягає задоволенню частково, а саме: в сумі 676,25 грн. за 202 дня прострочення у період з 14.11.2010 р. (включно) по 03.06.2010 р. (включно) на суму 40730,95 грн., з огляду на правила підрахунку початку перебігу строку, що встановлені ст.ст. 252, 253 ЦК України.

В частині стягнення 3,25 грн. 3 % річних та 342,91 грн. втрат від інфляції з відповідача –суд відмовляє в задоволенні позову.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з ТОВ “Фьюче ЛТД” 40730,95 грн. боргу за поставлений товар, 676,25 грн. 3% річних та 2627,64 грн. втрат від інфляції. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в частині державного мита та витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на отримання довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в сумі 28,57 грн. судом залишаються за позивачем, оскільки це є правом позивача подавати суду відповідні докази, в тому числі і докази у підтвердження правильності адреси відповідача, вказаної у позовній заяві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД” (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 10, код ЄДРПОУ 22119167, р/р № 26004315108341 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь приватного підприємства “Українська кріпильна спілка” (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 33994851, р/р № 26005107597 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” у м. Києві, МФО 380805) 40730 грн. 95 коп. основного боргу, 2627 грн. 64 коп. втрат від інфляції, 676 грн. 25 коп. 3% річних, 440 грн. 35 коп. державного мита та 234 грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України 09 серпня 2010 р.