Рішення № 11098886, 03.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.10 Справа № 27/127/10

Суддя

За позовом: Приватного підприємства Екотех-2”, м. Полтава

до Державного підприємства “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, м. Запоріжжя

про стягнення 142 555 грн. 98 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Євстратенко С.Ю., дов. № 13/01-10 від 01.10.09 р.

На підставі статті 85 ГПК України –03.08.2010 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Приватне підприємство “Екотех-2”, м. Полтава звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, м. Запоріжжя 120 655 грн. 20 коп. заборгованості за договором поставки № 42/51 П від 22.08.2005 р., 10 260 грн. 32 коп. втрат інфляції, 12 265 грн. 51 коп. пені, 1 858 грн. 09 коп. три відсотки річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2010 р. порушено провадження у справі № 27/127/10 та призначено судове засідання на 05.07.2010 р.

          Ухвалою суду від 05.07.2010 р. на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, з причин неможливості надання сторонами необхідних доказів, неявкою в засідання суду представника відповідача та враховуючи закінчення строку розгляду спору, строк вирішення спору продовжено на один місяць, розгляд справи відкладено на 21.07.2010 р.

          Ухвалою суду від 21.07.2010 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника позивача. Судове засідання призначено на 03.08.2010 р.

03.08.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/127/10.

03.08.2010 р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судове засідання, відкрите 03.08.2010 р. не з’явився, надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи без участі свого уповноваженого представника, позовній вимоги, викладені у позовній заяві підтримує у повному обсязі. В даному клопотанні позивач зазначає іншу суму пені, ніж вказано у позовній заяві, а саме: в позові сума пені складає –12 265,51грн, а в письмовому клопотанні сума пені складає –12062грн.20коп., тобто позивач пеню перерахував, та не повідомляє про це суд, щодо можливості зменшення суми пені, у зв’язку з невірним розрахунком.

Клопотання позивача прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача підтримав свої заперечення викладені у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні, відкритому 21.07.2010 р., в якому зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість перед позивачем складає 120 655, 20 грн. відповідач визнає.

За результатами розгляду позовної заяви в частині стягнення пені у сумі 12 265, 51 грн., збитки від інфляції у сумі 10 260, 32 грн. та 3% річних у сумі 1 858, 09 грн., позов не підлягає задоволенню, так як позивачем невірно вирахувано 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції за період 29.10.2009 р. по 05.05.2010 р.

Також заперечує про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 9 950, 00 грн.

У боржника –ДП “Запорізький облавтодор” станом на 20.07.2010 р. склались обставини, які ускладнюють погашення боргу перед позивачем, а саме: на даний час Замовником –Службою автомобільних доріг у Запорізькій області не сплачено в повному обсязі кошти за виконані обсяги дорожніх робіт підрядника –ДП “Запорізький облавтодор”, що станом на 01.07.2010 р. склало 6 713 000, 00 грн., та підтверджується довідкою. Заборгованість має стабільний характер, а її розмір щомісячно зростає.

В результаті того, що перед відповідачем існує заборгованість Служби автомобільних доріг України в Запорізькій області, внаслідок несвоєчасно фінансування останньої з бюджету, тому відповідач не має можливості своєчасно розраховуватись з постачальниками матеріалів, а з першочергових платежів –виплатити заробітну плату, та сплатити обов’язкові платежі та збори бюджету . Так заборгованість по виплаті заробітної плати складає 4 909 000, 00 грн. довідка за підписом головного бухгалтера підприємства була надана в матеріали справи, заборгованість по платежам до бюджету складає 1 085 000, 00 грн. довідка за підписом головного бухгалтера підприємства була надана в матеріали справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 22.08.05 р. між Приватним підприємством Екотех-2” (постачальник) та Державним підприємством “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” (покупець) укладено договір поставки № 42/51 П.

          Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити товар: паливо коксохімічне у кількості 300 тон та паливо пічне нафтове в кількості 500 тон.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, що визначені у договорі та специфікації постачальника і які погоджені з покупцем, та можуть бути змінені за домовленістю сторін, та вказані в специфікації, або в додатковій угоді.

Згідно із п. 2.2 договору товар поставляється покупцю партіями. На кожну партію товару складається специфікація, в якій вказується: одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару по конкретній партії, її дольове співвідношення по видам, маркам, типу.

Відповідно до п. 2.3 договору специфікації складаються та узгоджуються сторонами та є невід’ємною частиною договору.

Листом від 14.08.09 р. відповідач вказав точне місце доставки товару.

На виконання умов договору поставки позивачем 26.08.09 р. було передано покупцю товар на суму 120655 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною з відміткою представника покупця про отримання товару та довіреністю від ДП “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” № 892531/449 від 25.08.09 р.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 60 календарних днів від дня отримання партії товару.

Отже, кінцевим терміном оплати товару є 28.10.09 р.

Позивач виконав свої зобов’язання по поставці відповідачу товару згідно договору поставки № 42/51 П від 22.08.05 р. у повному обсязі.

Відповідач прийняв товар, але до теперішнього часу оплату його вартості не здійснив, що є порушенням умов договору, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 120655 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У зв’язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме: не здійснення оплати за поставлений товар, заборгованість ДП “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” перед ПП Екотех-2” склала 120 655 грн. 20 коп.

У судовому засіданні відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 120655 грн. 20 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 260 грн. 32 коп. збитків завданих за індексом інфляції та 1 858 грн. 09 коп. три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок суми збитків завданих за індексом інфляції та 3 % річних від простроченої суми, господарський суд дійшов висновку, що він порахований невірно, оскільки відповідно до розрахунку зробленого судом, індекс інфляції за період з 29.10.09 р. по 05.05.2010 р. складає 7678 грн. 14 коп., 3 % річних за період з 29.10.09 р. по 05.05.2010 р. складає 1864 грн. 37 коп.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 7678 грн. 14 коп. індексу інфляції за період з 29.10.09 р. по 05.05.2010 р. та 1864 грн. 37 коп. 3 % річних за період з 29.10.09 р. по 05.05.2010 р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12265 грн. 51 коп. пені за період з 29.10.09 р. по 05.05.10 р.

Відповідно до п. 7.3 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Розглянувши розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він складений невірно та відповідно до розрахунку суду складає 11858 грн. 91 коп. за період з 29.10.09 р. по 22.04.10 р., тобто пеня нарахована за 175 днів за прострочення платежу, хоча позивач своїм клопотанням від 03.08.10р. зазначає той самий період нарахування з 29.10.09р. по 22.04.10р. –12062,20грн. –178 днів, суд з цим не погодився.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Приватне підприємств Екотех-2”, м. Полтава правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи та у зв’язку з визнанням відповідачем позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 120655 грн. 20 коп. у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 950 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

До позову додано договір доручення № 01-з від 01.02.2010 р., протокол узгодження ціни за послуги адвоката по договору доручення № 1-з від 01.02.10 р., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2534 від 30.03.06 р. Тарапата А.Ю., квитанцію № 1/3 від 03.03.2010 р., яка підтверджує оплату Приватним підприємством Екотех-2” послуг адвоката Тарапата А.Ю. у розмірі 9950 грн. 00 коп.

У відповідності до роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин, суд з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, вважає заявлені вимоги про стягнення витрат на адвокатські послуги такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн. 00 коп. та покладає їх на відповідача у справі.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач звертаючись з позовом до суду не доплатив державного мита, оскільки сума позову складає 166 600грн.67коп. (також рахується сума щодо стягнення витрат на послуги адвоката). В матеріалах справи є пл. доручення № 155 від 06.05.2010р. про сплату державного мита в сумі 1425грн.55коп., тобто позивач при зверненні до господарського суду не доплатив до Державного бюджету України сума державного мита у розмірі 240грн.45коп.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33,44,49, 75, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” (69095 м. Запоріжжя вул. Українська, 50, ЄДРПОУ 32025623, р/р 26007302000007 в філії АКБ «Трансбанк»м. Запоріжжя, МФО 313991) на користь Приватного підприємства Екотех-2” (603172 м. Полтава вул. Уютна, б. 25, кв. 32, ЄДРПОУ 31034697, р/р 260078501 в ПФ АБ «Укргазбанк»МФО 331520) 120655 (сто двадцять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 20 коп. основного боргу, 11858 (одинадцять тисяч вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 91 коп. пені, 7678 (сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 14 коп. індексу інфляції, 1864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн. 37 коп. 3 % річних, 1470 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн. 56 коп. державного мита, 208 (двісті вісім) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

Стягнути з позивача у справі Приватного підприємства Екотех-2” (603172 м. Полтава вул. Уютна, б. 25, кв. 32, ЄДРПОУ 31034697, р/р 260078501 в ПФ АБ «Укргазбанк»МФО 331520) на користь державного бюджету України 240грн. 45коп. державного мита, як недоплачене. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 06.08.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.