Рішення № 11098885, 04.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.10 Справа № 27/142/10

Суддя

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Медфарком-Центр”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармотек”, м. Запоріжжя

про стягнення 3 079 грн. 85 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Закрите акціонерне товариство “Медфарком-Центр”,м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармотек”, м. Запоріжжя про стягнення 1685 грн. 63 коп. основного боргу, 511 грн. 99 коп. пені, 656 грн. 90 коп. 20 % річних, 225 грн. 33 коп. компенсації від інфляції

Ухвалою господарського суду від 30.06.2010 р. порушено провадження у справі № 27/142/10 та призначено судове засідання на 04.08.2010 р.

Представник позивача у судове засідання, відкрите 04.08.2010 р. не з’явився, 30.07.2010 р. надіслав на адресу суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі, припинити провадження у справі, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 1685 грн. 63 коп. основного боргу, у зв’язку зі сплатою відповідачем 26.07.2010 р. 1685 грн. 63 коп., що підтверджується банківською випискою. В частині стягнення з відповідача 511 грн. 99 коп. пені, 656 грн. 90 коп. 20 % річних, 225 грн. 33 коп. компенсації від інфляції позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки не суперечить діючому законодавству України.

Розгляду підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 511 грн. 99 коп. пені, 656 грн. 90 коп. 20 % річних, 225 грн. 33 коп. компенсації від інфляції.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 04.08.2010р. не з’явився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що уповноваженим представником відповідача отримано ухвалу суду від 30.06.2010 р. про порушення провадження у справі.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. В матеріалах справи міститься оригінал пошитого повідомлення, з якого вбачається, що уповноважена особа –прізвище Бочаров отримав ухвалу суду від 30.06.10р. особисто 10 липня 2010 року, тобто вчасно повідомлений про судове засідання.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє його від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів в господарському суді.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.01.2009 р. між ЗАТ “Медфарком-Центр” (продавець) та ТОВ “Фармотек”, м. Запоріжжя (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 55/Зап.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язується продати та поставити власними силами покупцю медикаменти та товари медичного призначення в асортименті та кількості, вказаному в додатку, який є невід’ємною частиною даного договору, а покупець зобов’язується прийняти зазначений товар та сплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість, асортимент та найменування товару, який поставляється, зазначаються в додатках, виходячи із наявності товару на складі у продавця, і відображаються в накладних, оформлених на відпуск товару.

Згідно з видатковими накладними №№ SO-АА10083-91 від 27.05.2009 року, SO-АА10082-92 від 27.05.2009 року, SO-АА10248-92 від 27.05.2009 року, SO-АА10329-91 від 27.05.2009 року, SO-АА10625-92 від 02.06.2009 року, SO-АА10623-92 від 02.06.2009 року, SO-АА10857-91 від 05.06.2009 року, SO-АА10856-92 від 05.06.2009 року, SO-АА10858-91 від 05.06.2009 року, SO-АА11290-91 від 11.06.2009 року та SO-АА11661-92 від 17.06.2009 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6211 грн. 13 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору строк оплати товару встановлений протягом 25-ти календарних днів з моменту його отримання.

В порушення умов договору відповідач лише частково розрахувався з позивачем за отриманий товар, перерахувавши 24.07.2009 року - 44,86 грн., 04.09.2009 року - 500,00 грн., 08.09.2009 року - 300,00 грн., 16.10.2009 року - 500,00 грн., 04.11.2009 року - 1 000,00 грн., 12.11.2009 року - 500,00 грн., 07.12.2009 року - 1 000,00 грн., 28.12.2009 року - 498,16 грн. та 27.01.2010 року - 172,49 грн.

Заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар склала 1685 грн. 63 коп.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Під час розгляду справи № 27/142/10 знайшли підтвердження обставини, що 26.07.2010 р. ТОВ “Фармотек” сплатило 1685 грн. 63 коп. основного боргу, тобто після пред’явлення позову до суду, що підтверджується банківською випискою ( копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, у зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 1 685 грн. 63 коп., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 511 грн. 99 коп. суму пені за період 22.06.09 р. по 21.12.09 р.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого у строк товару.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до договору та розрахунку, пеня у розмірі 511 грн. 99 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 656 грн. 90 коп. 20 % річних та 225 грн. 33 коп. компенсації від інфляції.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши розрахунок інфляційних втрат та 20 % річних( пункт 6.1 договору № 55/Зап від 01.01.09р. сторони встановили згідно ст.625 ЦК України –20% річних), господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 656 грн. 90 коп. 20 % річних за період з 22.06.09 р. по 16.06.2010 р. та 225 грн. 33 коп. компенсації від інфляції за період з вересня 2009 р. по березень 2010 р. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Закрите акціонерне товариство “Медфарком-Центр”, м. Київ правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,44,49, 75, п. 1.1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармотек” (69037 м. Запоріжжя пр. Леніна, 167, к. 3, п/р 260022807600 в ПуАТ “СЄБ Банк”, МФО 300175, ЄДРПОУ 23289428) на користь Закритого акціонерного товариства “Медфарком-Центр” (03680 м. Київ вул. Крижановського, 4, п/р 2600431441801 в філії АБ “Південний” м. Київ МФО 320917, ЄДРПОУ 33239630) 511 (п’ятсот одинадцять) грн. 99 грн. пені, 656 (шістсот п’ятдесят шість) грн. 90 коп. 20% річних, 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 33 коп. компенсації від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1 685 грн. 63 коп. основного боргу провадження у справі припинити на підставі статті 80 п.1-1 ГПК України.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 06.08.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.С. Дроздова