Рішення № 11098863, 02.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.10 Справа № 09-07/113-7/114/10

Суддя

За позовом: АТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та Кредит”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми “МК - Інватруд лтд”, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева

Представники:

Від позивача: Петріванова Ю.О., довіреність № 546208 від 13.05.2010р.;

Від відповідача: Фомина А.Х., довіреність № б/н від 02.06.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду України від 16.04.2010р., апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.02.2010 р. у справі № 09-07/113 скасовано, справу направлено до господарського судку Запорізької області для розгляду по суті.

Ухвалою від 31.05.2010р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 07.07.2010р., про що сторони були повідомлені належним чином.

Ухвала суду на адресу сторін була відправлена в установленому законом порядку.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Сторони по справі № 09-07/111-7/114/10 є юридичними особами, згідно зі ст. 28 ГПК України керівник підприємства зобов’язані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 07.07.2010р. представник відповідача пояснив, що відповідач визнає позов, повідомив суд, що сторони обговорюють підписання мирової угоди.

Ухвалою від 07.07.2010р. судове засідання було відкладено на 02.08.2010р.

В судовому засіданні 02.08.2010р. представник позивача надав заяву (№ 3483 від 02.08.2010 р.), якою уточнив позовні вимоги, просить звернути стягнення на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Запорізьке регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” на предмети застави:

- автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т 13110 ЗНГ (легковий седан) реєстраційний номер АР9654АК, рік випуску 2005, № кузова шасі Y6DT1311050258652, свідоцтво про реєстрацію РСА № 257504 від 23.05.2006р.

- автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т 13110 ЗНГ (легковий седан) реєстраційний номер АР 9655 АК, рік випуску 2005, № кузова шасі Y6DT1311050258871, свідоцтво про реєстрацію РСА № 257507 від 23.05.2006р., які належать ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” та передані ним у заставу згідно договору застави автомобіля № 304-1 від 25.05.2006 р. в межах суми боргу за Кредитним договором № 304-05-06 від 25.05.2006 р. станом на 04.04.2010 р. у розмірі 31 791, 21 грн., шляхом продажу на публічних торгах за ціною, що буде визначена в порядку виконавчого провадження.

Також, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічна фірма “МК-Інватруд ЛТД” на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Запорізьке регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” витрати по сплаті державного мита у розмірі 317, 92 грн. та витрат по сплаті ІТЗ у розмірі 236, 00 грн.

Заява про уточнення позовних вимог, відповідає ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 509, 526, 530, 533, 549-551, 572, 589, 590, 610-612, 624 ЦК України, ст. 193, 216 ГК України, ст. ст. 1, 22, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України ст. ст. 1, 19 Закону України “Про заставу”, і полягають в тому, що 25.05.2006р. між ТОВ Банк “Фінанси та кредит” в особі першого заступника керуючого Філії Годеса О.Д. як кредитодавцем (Позивачем) та ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” як позичальником (Відповідачем) укладено кредитний договір № 304-05-06, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 186 612, 00 грн., а позичальник зобов’язався повернути отримані грошові кошти до 22.05.2009р. та сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 19, 5 % річних, (а за користування кредитом з моменту, вказаного в пп. “б”, “в” п. 3.1 договору, сплатити відсотки у підвищеному розмірі” (п. 1.1 Договору).

У подальшому сторонами були внесені зміни до даного кредитного договору шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору, а саме: додаткова угода від 22.08.2006р., додаткова угода № 1 від 03.07.2008р., додаткова угода № 2 від 27.10.2008р., якими було змінені умови кредитного договору, зокрема, змінювалися відсоткові ставки за користування кредитними ресурсами.

Відповідно до п. 4.1 договору, позичальник зобов’язується використовувати кредитні кошти, примані за договором для подальшої сплати 75 % вартості автомобіля та встановлення засобів ГБО.

Пунктом 7.1 кредитного договору встановлена відповідальність позичальника щодо прострочення виконання договірних зобов’язань, відповідно до якого, “за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення...”.

Станом на 04.04.2010р. заборгованість позичальника (відповідача перед банком) становить: 31791, 21 грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 27 914, 00 грн., суми прострочених процентів у розмірі 1 714, 99 грн., з суми пені у розмірі 2 162, 22 грн.

Також, в забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання за кредитним договором № 304-05-06 від 25.05.20006р., між кредитодавцем (позивачем) та позичальником (відповідачем) 25.05.2006р. було укладено договір застави автомобілей № 304-1, відповідно до умов якого, заставодавець передав у заставу заставодержателю автомобілі за переліком, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 304-05-06 від 25.05.2006р. на суму 186 612, 00 грн., строком до 22.05.2009р., а також процентів за користування кредитом, виходячи з процентних ставок, визначених договором, а також комісійної винагороди, неустойки за договором застави або кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог (п.п. 1, 2 договору застави).

Відповідно до п. 3 договору застави, узгоджена сторонами вартість предметів застави становить 248 816, 70 грн.

У подальшому сторонами вносилися відповідні зміни до договору застави на підставі договору про внесення змін від 29.05.2008р., договору про внесення змін від 07.07.2008р., договору про внесення змін від 27.10.2008р., якими сторони узгодили умови застави автомобілів.

Зокрема, п. 8 договору застави передбачено, що “в разі неналежного виконання (невчасне повернення суми кредиту, комісійної винагороди, процентів та інших зобов’язань), заставодержатель має право на звернення стягнення на предмет застави або провести його відчуження, задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення, в тому числі відшкодувати збитки. Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває також, якщо заставодержатель, відповідно до умов кредитного договору заявить заставодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строків, зазначених у п. 2 договору, а заставодавець не виконає зазначене зобов’язання”.

Листами від 20.02.2009р., від 24.04.2009р. та від 22.05.2009р. банком було направлено на адресу відповідача вимогу про погашення кредиту та нарахованих сум у зв’язку з порушенням договірних зобов’язань, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.08.2010р. визнав уточнені позовні вимоги у розмірі 31 791, 21 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2006 р. між ТОВ Банк “Фінанси та кредит”, в особі першого заступника керуючого Філії Годеса О.Д., як кредитодавцем (позивачем), та ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД”, як позичальником (відповідач), укладено кредитний договір № 304-05-06 (надалі –кредитний договір), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 186 612, 00 грн., а позичальник зобов’язався повернути отримані грошові кошти до 22.05.2009р. та сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 19, 5 % річних, (а за користування кредитом з моменту, вказаного в пп. “б”, “в” п. 3.1 Договору, сплатити відсотки у підвищеному розмірі” (п. 1.1 договору).

У подальшому сторонами були внесені зміни до даного кредитного договору, шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору, а саме: додаткова угода від 22.08.2006р., додаткова угода № 1 від 03.07.2008р., додаткова угода № 2 від 27.10.2008р., якими було змінені умови кредитного договору, зокрема, змінювалися відсоткові ставки за користування кредитними ресурсами.

Згідно п.п. 2.1 кредитного договору, видача кредиту здійснюється у строк з 25.05.2006р. по 21.05.2009р. за письмовою заявкою позичальника, за згодою банку, шляхом перерахування грошових коштів з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не зазначено у письмовій заявці.

Відповідно до п.п. 2.2. кредитного договору, позичальник зобов’язується повернути кредит банку згідно графіку погашення кредиту з граничним строком погашення 22.05.2009р. шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.

Згідно п. 3.1 п.п. “а” кредитного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в валюті кредиту за відсотковими ставками, 19, 5 % річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту, зазначеного в п. 2.2 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, позичальник зобов’язується використовувати кредитні кошти, примані за договором для подальшої сплати 75 % вартості автомобіля та встановлення засобів ГБО.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В результаті вищезазначеного, ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” порушило п.п. 2.1, 3.1 кредитного договору, щодо строків та обсягів сплати процентів за користування кредитом, у відповідності до умов кредитного договору.

Як передбачено п. 2.5 кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення або несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, як у випадку настання строку повернення кредиту (його частини) та/або строку сплати відсотків, так і в випадку виникнення у відповідності з умовами договору зобов’язання позичальника достроково повернути кредит та сплатити відсотки, банк має право на договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника.

Таким чином, враховуючи наведені положення кредитного договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є 22.05.2009 р.

Крім того, пунктом 7.1 кредитного договору встановлена відповідальність позичальника щодо прострочення виконання договірних зобов’язань, відповідно до якого, “за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення...”.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов’язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 8.4 кредитного договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Отже, зобов’язання відповідача сплати в повному обсязі заборгованість за кредитом не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, станом на 02.08.2010 р., загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 31 791, 21 грн.

За умовами кредитного договору, а саме п. 5.1 передбачено, що забезпеченням кредиту є набуті транспортні засоби та встановлені ГБО.

В забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання за кредитним договором № 304-05-06 від 25.05.20006р. між кредитодавцем (позивачем) та позичальником (відповідачем) 25.05.2006р. було укладено договір застави № UAH/304-1, відповідно до умов якого, заставодавець передав у заставу заставодержателю автомобілі за переліком як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 304-05-06 від 25.05.2006р. на суму 186 612, 00 грн., строком до 22.05.2009р., а також процентів за користування кредитом, виходячи з процентних ставок визначених договором, а також комісійної винагороди, неустойки за договором застави або кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог (п.п. 1, 2 договору застави).

Відповідно до п. 3 договору застави, узгоджена сторонами вартість предметів застави становить 248 816, 70 грн.

У наступному сторонами вносилися відповідні зміни до договору застави на підставі договору про внесення змін від 29.05.2008р., договору про внесення змін від 07.07.2008р., договору про внесення змін від 27.10.2008р., якими сторони узгодили умови застави автомобілів.

Згідно з пунктом 5 договору застави, право власності на предмет застави належить заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу РСА № 257503 від23.05.2006р., РСА № 257502 від 23.05.2006р., РСА № 257504 від 23.05.2006р., РСА № 257505 від 23.05.2006р., РСА № 257506 від 23.05.2006р., РСА № 257507 від 23.05.2006р., виданих Запорізьким МРЕВ-1 ДАІ ГУ УМВС України в Запорізькій області.

Відповідно до п. 8 договору застави передбачено, що “в разі неналежного виконання (невчасне повернення суми кредиту, комісійної винагороди, процентів та інших зобов’язань), заставодержатель має право на звернення стягнення на предмет застави або провести його відчуження, задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення, в тому числі відшкодувати збитки. Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває також, якщо заставодержатель, відповідно до умов кредитного договору заявить заставодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строків, зазначених у п. 2 договору, а заставодавець не виконає зазначене зобов’язання”.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по кредитному договору, позивач, відповідно до ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, надіслав на адресу відповідача листи-вимоги від 20.02.2009р., від 24.04.2009р. та від 22.05.2009р., з вимогою погасити кредит та нараховані суми у зв’язку з порушенням договірних зобов’язань.

Листи-вимоги були отримані відповідачем 25.02.2009 року, 27.04.2009р. та 26.05.2009р., про що свідчить поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, реєстр відправлення та відмітка директора відповідача на самому листі-вимозі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, суд наводить опис майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача (стосовно відповідача (ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД”): на автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т 13110 ЗНГ (легковий седан) реєстраційний номер АР9654АК, рік випуску 2005, № кузова шасі Y6DT1311050258652, автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т 13110 ЗНГ (легковий седан) реєстраційний номер АР 9655 АК, рік випуску 2005, № кузова шасі Y6DT1311050258871.

До моменту реалізації слід передати вищевказане майно на зберігання до АТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та Кредит” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, код ЄДРПОУ 25821086), відповідно до пункту 3 частини 2 статті 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Згідно з пунктами 4 та 6 частини 2 статті 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, способом реалізації майна, передбаченого статтею 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, суд вважає за необхідне визначити продаж заставодержателем –АТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та Кредит” майна, шляхом продажу на публічних торгах за ціною, що буде визначена в порядку виконавчого провадження.

Вартість майна визначена сторонами у договорі про заставу транспортних засобів із змінами.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про заставу”, реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження”, оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.

Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”

Відповідно до частини 4 статті 590 ЦК України, у разі часткового виконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника.

Відповідно до статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідач доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань за кредитним договором і доказів повернення позивачу суми кредиту і відсотків за користування кредитом, у встановлений п. 3.1 договору строк: 22.05.2009 р., суду не надав.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про звернення стягнення на предмети застави:

- автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т 13110 ЗНГ (легковий седан) реєстраційний номер АР9654АК, рік випуску 2005, № кузова шасі Y6DT1311050258652, свідоцтво про реєстрацію РСА № 257504 від 23.05.2006р.

- автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т 13110 ЗНГ (легковий седан) реєстраційний номер АР 9655 АК, рік випуску 2005, № кузова шасі Y6DT1311050258871, свідоцтво про реєстрацію РСА № 257507 від 23.05.2006р., які належать ТОВ ВТФ “МК-Інватруд ЛТД” та передані ним у заставу згідно договору застави автомобіля № 304-1 від 25.05.2006 р. в межах суми боргу за Кредитним договором № 304-05-06 від 25.05.2006 р. станом на 04.04.2010 р. у розмірі 32 345, 13 грн., шляхом продажу на публічних торгах за ціною, що буде визначена в порядку виконавчого провадження, обґрунтованими, заснованими на законі, відповідають вимогам договорів, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, 590, 599, 1054 ЦК України, ст. 25, 27 Закону України “Про заставу”, ст. 3, 22, 25, 28, 33, 44, 47, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на заставлене майно, яке є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми “МК - Інватруд лтд”” (69089, м. Запоріжжя, вул. Піщана, 3, код ЄДРПОУ 13627077) на користь АТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та Кредит” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40років Радянської України, 39, код ЄДРПОУ 25821086) в межах основної заборгованості в сумі 31 791 (тридцять одну тисячу сімсот дев’яносто одну) грн. 21 коп., а саме: на автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т 13110 ЗНГ (легковий седан) реєстраційний номер АР9654АК, рік випуску 2005, № кузова шасі Y6DT1311050258652, свідоцтво про реєстрацію РСА № 257504 від 23.05.2006р., автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т 13110 ЗНГ (легковий седан) реєстраційний номер АР 9655 АК, рік випуску 2005, № кузова шасі Y6DT1311050258871, свідоцтво про реєстрацію РСА № 257507 від 23.05.2006р. Видати наказ.

3. Визначити спосіб реалізації майна, передбаченого статтею 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, а саме: шляхом продажу на публічних торгах за ціною, що буде визначена в порядку виконавчого провадження

4. До моменту реалізації передати вищевказане майно на зберігання до АТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та Кредит” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, код ЄДРПОУ 25821086), відповідно до пункту 3 частини 2 статті 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми “МК - Інватруд лтд” (69089, м. Запоріжжя, вул. Піщана, 3, розрахункові рахунки не відомі, код ЄДРПОУ 13627077) на користь АТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та Кредит” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, код ЄДРПОУ 25821086) витрати по сплаті державного мита в сумі 317 (триста сімнадцять) грн. 92 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Рішення підписано 04.08.2010р.

Суддя Н.С. Кутіщева