Рішення № 11098861, 27.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.10 Справа № 27/149/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфаком Групп”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя

про стягнення 273 649 грн. 15 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Деревянко Д.В., дов. б/н від 01.06.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфаком Групп”, м. Дніпропетровськ звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя 273649 грн. 15 коп., у тому числі 236760 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 699 від 13.03.2009 р., 22 472 грн. 74 коп. пені за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р., 11 127 грн. 72 коп. втрат від інфляції за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р. та 3 288 грн. 69 коп. 3 % річних за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2010 р. порушено провадження у справі № 27/149/10 та призначено судове засідання на 27.07.2010 р.

27.07.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 27.07.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 236760 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 699 від 13.03.2009 р., 22 472 грн. 74 коп. пені за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р., 11 127 грн. 72 коп. втрат від інфляції за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р. та 3 288 грн. 69 коп. 3 % річних за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 27.07.2010 р. не з’явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що представником ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” отримано ухвалу суду від 02.07.2010 р. про порушення провадження у справі № 27/149/10 особисто Щафак.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

          Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 13.03.2010 р. між ТОВ “Альфаком Групп”, м. Дніпропетровськ (постачальник) та ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя (покупець) укладено договір поставки № 699.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується систематично поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити какао масло.

          Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, строк поставки та загальна кількість належного поставці товару визначається сторонами в специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

          Ціна за одиницю товару встановлюється на кожну окрему поставку товару та фіксується в специфікації, яка відповідає даній поставці (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору пункт поставки: DDU м. Запоріжжя вул. Чапаєва, 14, вул. Артема, 7.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до специфікації.

Позивач у повному обсязі виконав умови договору № 699 від 13 березня 2009 року. Так, в період з 17 березня 2009 року по 24 грудня 2009 року ТОВ «Альфаком Групп»на підставі специфікацій № 1 від 13 березня 2009 року, № 2 від 26 серпня 2009 року, № 3 від 01 жовтня 2009 року, № 4 від 26 листопада 2009 року, № 5 від 14 грудня 2009 року, № 6 від 21 грудня 2009 року, № 7 від 25 грудня 2009 року поставило ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»товарів на загальну суму 564 760,00 грн., що підтверджується накладними: № 3/03 від 17 березня 2009 року, № 1/08 від 27 серпня 2009 року, № 1/10 від 01 жовтня 2009 року, № 5/11 від 25 листопада 2009 року, № 2/12 від 14 грудня 2009 року, № 5/12 від 21 грудня 2009 року, № 7/12 від 24 грудня 2009 року та довіреностями: № 352 від 17 березня 2009 року, № 1291 від 27 серпня 2009 року, № 1401 від 01 жовтня 2009 року, № 1780 від 26 листопада 2009 року, № 1865 від 14 грудня 2009 року, № 1897 від 22 грудня 2009 року, № 1917 від 25 грудня 2009 року.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100 % на рахунок постачальника на протязі 1-го календарного дня з моменту поставки товару на склад покупця.

Як свідчать матеріали справи, остання поставка товару відбулася 24.12.09 р., що підтверджується актом звірки станом на 01.02.2010 р.

В порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату отриманого товару в результаті чого утворилася заборгованість з 26.12.09 р. у розмірі 236 760 грн. 00 коп. на підставі договору № 699 від 13.03.2009 р.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало поставка какао-масла, а обов’язком відповідача –прийняття та оплата даного товару на підставах, визначених договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору, а саме: не здійснення оплати за поставлений товар, заборгованість ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” перед ТОВ “Альфаком Групп” склала 236 760 грн. 00 коп.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем господарському суду не надано.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою № 1/02/10 від 08.02.2010 р. про сплату суми заборгованості у розмірі 236 760 грн. 00 коп.

Претензія позивача залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Господарським встановлено та підтверджено матеріалами справи, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість відповідачем не оспорюється.

Умовами укладеного сторонами договору, а саме пунктами 3.2, 4.1 передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями згідно специфікації, а приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7.

Доказів звернення до продавця з претензією по кількості та якості отриманого товару (із складанням відповідного Акта, що передбачено Інструкціями №№ П-6 та П-7), відповідачем не надано. Відсутні також претензії з боку відповідача щодо надання позивачем в повному обсязі передбаченого п. 3.2 договору пакету документів, яким супроводжується поставка.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов’язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки суб’єктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 472 грн. 74 коп. пені за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р.

Відповідно до п. 5.2 договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем товару за даним договором, постачальник нараховує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до договору, пеня у розмірі 22 472 грн. 74 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 127 грн. 72 коп. втрат від інфляції за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р. та 3 288 грн. 69 коп. 3 % річних за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р.

                    Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 127 грн. 72 коп. втрат від інфляції за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р. та 3 288 грн. 69 коп. 3 % річних за період з 26.12.2009 р. по 12.06.2010 р. підлягають задоволенню.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

ТОВ “Альфаком Групп” правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,44,49, 75, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (69063 м. Запоріжжя вул. Артема, 7, код ЄДРПОУ 00382094, р/р 26008031460001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфаком Групп” (49100 м. Дніпропетровськ вул. Мандриковська, 290, код ЄДРПОУ 35986423, р/р 2600198995 в ДОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 236760 (двісті тридцять шість тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 22472 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 74 коп. пені, 3288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 69 коп. 3 % річних, 11127 (одинадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 72 коп. втрат від інфляції, 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 50 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 30.07.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.