Рішення № 11098763, 31.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.10 р.                     Справа № 23/143                               

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Тридента Агро” м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства ”Берест-Агро” с. Берестове

про стягнення 20202, 47 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Тридента Агро” м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, фермерського господарства ”Берест-Агро” с. Берестове, 13172, 32 грн. курсової різниці, 4003, 62 грн. пені, 498, 44 грн. річних та 2528, 09 грн. інфляційних. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, в тому числі 2 000 грн., сплачених за послуги адвоката.

-          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          укладення з відповідачем договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 147 від 14.05.2008р.;

-          рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2009р. по справі № 23/21, яке набрало законної сили;

-          нарахування відповідачу на підставі додатку №1 до договору № 147 від 14.05.2008р. 13172, 32 грн. курсової різниці;

-          нарахування відповідачу на підставі п.8.2. договору № 147 від 14.05.2008р. пені в сумі 4003, 62 грн. та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 498, 44 грн. річних та 2528, 09 грн. інфляційних.

-          виплату ним ТОВ ”Незалежна юридична компанія” 2 000 грн. за надання правової допомоги відповідно до договору № 138/05/10 від 14.05.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 639 від 14.05.200р.;

-          ст.ст. 173, 193, 202, 230, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 6, 11, 509, 524, 526, 533, 599, 610, 612, 625-629, 655, 692-694 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), наказ Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. № 193 ”Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів".

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, але під час розгляду справи представник відповідача в усному порядку не визнав позовні вимоги з огляду на наступне: відповідно до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня; п.1 постанови КМУ від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін” закріплено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці; ст.117 Конституції України передбачено, що постанови і розпорядження КМ України є обов'язковими до виконання.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2009р. по справі № 23/21 присуджено до стягнення з фермерського господарства ”Берест-Агро” на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Тридента Агро” 23633 грн. 70 коп. боргу, 2284 грн. 71 коп. пені, 3545 грн. 06 коп. штрафу, 285 грн. 31 коп. 3% річних, 1077 грн. 86 коп. інфляційних, 308 грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 116 грн. 28 коп. витрат на сплату держмита. Крім того, зазначеним рішенням відповідачу була надана розстрочка виконання рішення строком на 6 місяців в частині стягнення боргу, пені, штрафу, річних та інфляційних (всього на суму 30826, 64 грн.) за наступним графіком: до 23.03.2009р. - 3500 грн.; до 23.04.2009р. - 3500 грн.; до 23.05.2009р. - 3500 грн.; до 23.06.2009р. - 6775, 55 грн.; до 23.07.2009р. - 6775, 55 грн.; до 23.08.2009р. - 6775, 54 грн.

Дане рішення суду є таким, що набрало законної сили 17.03.2009р. Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду по справі № 23/21, є преюдиціальними і не підлягають доведенню знову при вирішенні справи № 23/143, в якій беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2009р. по справі № 23/21 встановлено наступне:

Сторони уклали договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 147 від 14.05.2008р. (далі - договір № 147), який визначав умови купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу. Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід’ємною частиною договору (п.2.1. договору № 147). Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору, є його невід’ємною частиною (п.2.2. договору № 147).

Як передбачено пунктом 11.1. договору № 147, договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Відповідач за договором № 147 отримав від позивача соняшник на загальну суму 26633, 7 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-СЛ00335 від 14.05.2008р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії КАИ № 484898 від 14.05.2008р., виданою на ім’я Колісніченка В.О. Факт отримання товару за вищевказаною накладною відповідач не спростував.           

Пунктом 5.3. договору № 147 закріплено, що оплата товару здійснюються наступним чином: покупець оплачує 100% від вартості товару з відстрочкою до 25.07.2008р.

За даними позивача відповідач сплатив позивачу за отриманий товар лише 3 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.10.2008р. Таким чином у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 147, а саме п.5.3. договору, у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 23633, 7 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав суду доказів сплати суми боргу за отриманий ним товар в розмірі 23633, 7 грн., тому суд стягнув з відповідача на користь позивача вказану суму.

Пунктом 8.2. договору № 147 сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов’язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

На підставі цього пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2290, 97 грн. за період з 26.07.2008р. по 08.12.2008р. Оскільки у 2008р. загальна кількість днів складала 366, а позивач при розрахунку суми пені застосовував 365 днів, вимоги щодо стягнення пені задоволені судом лише в сумі 2284, 71 грн. В частині стягнення з відповідача залишку суми пені суд позивачу відмовив у зв’язку з необґрунтованістю.

Пунктом 8.4. договору № 147 закріплено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару. На підставі цього пункту договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 3995, 05 грн., що склало 15% від суми 26633, 7 грн. З урахуванням того, що відповідач частково оплатив товар, отриманий ним за накладною № РН-СЛ00335, штраф, який підлягав стягненню з відповідача склав 3545, 06 грн. В решті вимог щодо стягнення штрафу суд позивачу у позові відмовив у зв’язку з необґрунтованістю.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 1077, 86 грн. інфляційних за період з серпня по листопад 2008р. та 3% річних в сумі 285, 44 грн. за період з 26.07.2008р. по 08.12.2008р. Оскільки при розрахунку суми річних позивач завищив їх розмір, вимоги позивача в частині стягнення річних суд задовольнив частково і стягнув з відповідача лише 285, 31грн. В решті вимог щодо стягнення річних суд позивачу у позові відмовив у зв’язку з необґрунтованістю. Позовні вимоги про стягнення інфляційних суд задовольнив в повному обсязі, враховуючи правомірність їх нарахування, і стягнув з відповідача 1077, 86 грн. інфляційних.

Позивач стверджує, що відповідач суму основного боргу за договором № 147 від 14.05.2008р. в розмірі 23633, 7 грн., факт наявності якого вставлено рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2009р. по справі № 23/21, сплатив в повному обсязі відповідно до наступних платіжних документів:

- банківської виписки від 04.09.2009р. на суму 21, 45 грн.;

-          банківської виписки від 07.10.2009р. на суму 909, 09 грн.;

- банківської виписки від 16.10.2009р. на суму 22703, 16 грн.

Таким чином, відповідач свої грошові зобов’язання перед позивачем згідно договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 147 від 14.05.2008р. в повному обсязі виконав лише 16 жовтня 2009 року.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 147 від 14.05.2008р. щодо повної та своєчасної оплати позивачу грошових коштів за отриманий товар, позивач вимагає стягнути з відповідача на свою користь курсову різницю в сумі 13172, 32 грн. з посиланням на додаток №1 до договору № 147 від 14.05.2008р., приміткою якого передбачено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують наступну формулу: S = (А1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати, В - ціна товару на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Посилання відповідача на п.1 постанови КМУ від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін”, згідно якого формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці, судом до уваги не приймається, оскільки зазначене спростовується положеннями ч.2 ст.533 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004р. Крім того, примітка, яка міститься у додатку №1 до договору № 147 від 14.05.2008р., в судовому порядку не визнана недійсною.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що курсова різниця в сумі 13172, 32 грн. нарахована позивачем правомірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім вимог щодо стягнення курсової різниці, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4003, 62 грн. за період з 24.10.2008р. по 16.10.2009р., річних в сумі 498, 44 грн. за період з 24.10.2008р. по 16.10.2009р. та інфляційних в сумі 2528, 09 грн. за період з листопада 2008р. по вересень 2009р.

За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідач за умовами п.8.2 договору № 147 повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. На підставі зазначеного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 4003, 62 грн. за період з 24.10.2008р. по 16.10.2009р. При цьому сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій а за прострочення виконання зобов’язань за даним договором здійснюється без обмеження строку (п.8.3. договору), що не суперечить ч.6 ст.232 ГК України

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми пені ним враховано надання відповідачу розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2009р. по справі № 23/21, але поза увагою позивача залишився той факт, що розстрочка була надана не лише в частині стягнення боргу в сумі 23633, 7 грн., а і в частині стягнення пені, штрафу, річних та інфляційних (всього на суму 30826, 64 грн.). Тобто, до складу відповідних платежів, які підлягати сплаті відповідачем згідно певного графіку, крім суми основного боргу, входили також пеня, штраф, річні та інфляційні. Сума основного боргу в розмірі 23633, 7 грн. у відсотковому відношенні до загальної суми, яка підлягала розстрочці (30826, 64 грн.) складає 76, 67%. Крім того, позивачем неправомірно до загального періоду нарахування пені включено період з 24.10.2008р. по 08.12.2008р., оскільки за вищевказаний період пеня вже була стягнута за рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2009р. по справі № 23/21. За таких обставин, суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково і стягує з відповідача 2923, 73 грн. пені за період з 09.12.2008р. по 16.10.2009р. В решті вимог щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивач вимагає стягнути з відповідача річні в сумі 498, 44 грн. за період з 24.10.2008р. по 16.10.2009р. та інфляційні в сумі 2528, 09 грн. за період з листопада 2008р. по вересень 2009р. згідно наданих суду розрахунків.

Оскільки при здійсненні розрахунку вищевказаних складових позивач припустив аналогічні помилки, що і при нарахуванні пені, і крім того, помилково включив до періоду нарахування річних період з 24.10.2008р. по 08.12.2008р. та до періоду нарахування інфляційних листопад 2008р. (за вищевказані періоди відповідні складові вже були стягнуті за рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2009р. по справі № 23/21), вимоги в частині стягнення річних та інфляційних суд задовольняє частково і стягує з відповідача 358, 34 грн. річних за період з 09.12.2008р. по 16.10.2009р. та 2103, 98 грн. інфляційних за період з грудня 2008р. по вересень 2009р. В решті вимог щодо стягнення річних та інфляційних суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю.

Позивач також вимагає стягнути з відповідача 2 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, понесених у зв’язку із наданням позивачу правової допомоги за договором № 138/05/10 від 14.05.2010р. та сплатою цієї суми ТОВ ”Незалежна юридична компанія” платіжним дорученням № 639 від 14.05.2010р. Суд відмовляє позивачу у позові щодо стягнення 2 000 грн. адвокатських витрат з огляду на наступне:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг адвоката, інших витрат, пов’язаних з розглядом справи і т.д. При цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними документами. За договором № 138/05/10 від 14.05.2010р. про надання правової допомоги відповідну допомогу позивачу надавав не адвокат п.Бонтлаб В.В., а ТОВ “Незалежна юридична компанія”. З платіжного доручення № 639 від 14.05.2010р., наданого суду в якості доказу сплати відповідних послуг, вбачається, що одержувачем 2 000 грн. є ТОВ ”Незалежна юридична компанія”, а не адвокат п.Бонтлаб В.В. З наданої довіреності від 14.05.2010р. вбачається, що ТОВ ”Тридента Агро” видало довіреність п.Бонтлабу В.В., який є адвокатом, представляти інтереси товариства в господарських судах. Втім, між ТОВ “Тридента Агро” та п.Бонтлабом В.В., як з адвокатом, відповідний договір не укладався і оплата йому не здійснювалась.

Відповідно до ст.47 ГПК України та п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. “Про державне мито” сума державного мита в розмірі 17, 98 грн. підлягає поверненню з державного бюджету у зв’язку з тим, що за платіжним дорученням № 849 від 18.06.2010р. на суму 40 грн. держмито сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 530, 524, 533 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Стягнути з фермерського господарства ”Берест-Агро” (с. Берестове, Артемівський район, вул. Центральна, 26, р/р 26003060012078 у філії Горлівського Приватбанку м. Артемівськ, МФО 335515, ЄДРПОУ 32714368) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Тридента Агро” (юридична адреса: м. Київ, вул. Ямська, 28а; фактична адреса: вул. Ак. Глушкова, 1; р/р 26009100280101 в ЗАТ ”Сведбанк Інвест” в м. Києві, МФО 320650, ЄДРПОУ 25591321) - 13172 грн. 32 коп. курсової різниці, 2923 грн. 73 коп. пені, 358 грн. 34 коп. річних, 2103 грн. 98 коп. інфляційних, 185 грн. 58 коп. витрат на сплату держмита та 216 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Видати позивачу довідку на повернення державного мита в сумі 17, 98 грн., перерахованих платіжним дорученням № 849 від 18.06.2010р. на суму 40 грн., у зв’язку з тим, що держмито сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Додаток (позивачу): довідка на повернення держмита від 31.08.2010р.

Суддя                               

В судовому засіданні 31.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.                               Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2010р.