Рішення № 11098750, 06.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.10 р.                     Справа № 43/173                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Донецький завод високовольтних опор”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор”, м. Донецьк

про зобов’язання виконати певні дії

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Піпченко М.Л. за дов. №1457-4-05 від 04.08.10р.

від відповідача: представник не з’явився

Суд перебував у нарадчій кімнаті 06.09.2010р. з 14:10год. до 14:20год.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “Донецький завод високовольтних опор”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор”, м. Донецьк про зобов’язання відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” припинити використання в господарській діяльності, в тому числі в найменуванні товариства, словосполучення “Донецький завод високовольтних опор”, що є схожим з найменуванням позивача – Закритого акціонерного товариства “Донецький завод високовольтних опор”; зобов’язання відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” внести зміни щодо найменування товариства в установчі документи та надати відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; заборону відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” використовувати в господарській діяльності словесне позначення “ДЗВО”, на яке має пріоритет позивач - Закрите акціонерне товариство “Донецький завод високовольтних опор”, м. Донецьк згідно установчих документів; заборону відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” використовувати в господарській діяльності товарний знак, який належить позивачу - Закритому акціонерному товариству “Донецький завод високовольтних опор”, згідно із Свідоцтвом на знак для товарів і послуг №9858.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на пріоритет на використання свого фірмового найменування “Донецький завод високовольтних опор”, на те, що використання відповідачем в своєму фірмовому найменуванні словосполучення “Донецький завод високовольтних опор” призводить до можливості змішування споживачами назв двох товариств, що призводить до порушення його законних прав, як власника фірмового найменування, а також надає копії свідоцтва с.А01 №432403 про державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор”, статуту Закритого акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор”, затвердженого протоколом №8/2010 від 17.05.2010р., свідоцтва на знак для товарів і послуг №9858 з доповненнями до нього, та витяги з ЄДРПОУ №№ 14/4-23/413, 14/4-23/414 від 07.07.2010р.

Разом з позовом позивач подав клопотання №1325-11-05 від 15.07.2010р. про заборону Управлінню державної реєстрації Донецької міської ради вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно позивача – Закритого акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор” (код 33135718); заборону відповідачу – Товариству з обмеженою відповідальністю „Донецький завод високовольтних опор” використання в господарській діяльності словосполучення „Донецький завод високовольтних опор” (код 37134754), під час розгляду судової справи.

Вказане клопотання позивача обґрунтоване можливістю втручання в його господарську діяльність. Як на правові підстави заявленого клопотання позивач посилається на ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Вимоги викладені в клопотанні суд розцінює як вимоги про забезпечення позову.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Згідно позиції Вищого господарського суду України, викладеної в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. №01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, ст.ст.4-3, 33 ГПК України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За висновком суду не є доцільним вжиття заходів забезпечення у формі заборон запропонованих позивачем, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. Відтак, у задоволенні клопотання про забезпечення позову у справі у формі заборон запропонованих позивачем, відмовлено, як необґрунтовано заявленого.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з’явилися. Про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 05.08.2010р., 19.08.2010р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №14/4-23/413 від 07.07.2010р. та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців с.АД №923201 від 16.08.2010р., відповідач – юридична особа Закрите акціонерне товариство „Донецький завод високовольтних опор”, ідентифікаційний код 37134754, зареєстрований за адресою: 83050, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Щорса, 39, на яку направлялись ухвали суду.

На адресу суду було повернуто поштове відправлення №05927323, адресоване відповідачу з відмітками органу поштового зв’язку „за зазначеною адресою не зареєстроване” та „за відмовою адресата від одержання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1, 2, 3 ст.90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму, найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності, юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування; юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування, комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом; найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Стаття 23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Донецький завод високовольтних опор”, є власником свідоцтва України на знак для товарів і послуг N9858 (аркуш справи 35-38), об'єктом якого є словесне позначення "Донецький завод високовольтних опор", переважно для робіт з виготовлення металевих виробів; відомості про видачу свідоцтва опубліковано 30.06.1998р.; зміни щодо найменування, адреси власника опубліковано 15.11.2004р.; дія свідоцтва до 08.10.2013р.

Закрите акціонерне товариство “Донецький завод високовольтних опор” зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 16.08.2004р., реєстраційний номер свідоцтва 1266101020000000409 (аркуш справи 7).

Згідно з пунктом 2.1.1. статуту позивача його повним фірмовим найменуванням українською мовою є „Закрите акціонерне товариство “Донецький завод високовольтних опор”, а скороченим фірмовим найменуванням - „ЗАТ “ДЗВО”.

Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності в діях відповідача порушень прав позивача як власника найменування та зареєстрованого торговельного знаку.

Статтею 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності передбачено, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Частина 5 ст.90 ЦК України визначає, що юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Згідно ст.4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого фірмового найменування, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта, який має пріоритет на їх використання.

Згідно п.4 ст.489 ЦК України особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують та послуг, які ними надаються.

Отже, за змістом наведених норм правова охорона надається комерційним найменуванням у силу їхнього використання. Захист надається особі, яка першою почала фактичне використання найменування у господарському обороті, за виключенням п.2 ст.159 Господарського кодексу України, яким встановлено, що суб`єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до державного реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-якими іншими суб`єктами, тотожне комерційне найменування яких включено до реєстру пізніше.

Разом з тим, чинне законодавство України, передбачаючи у статті 159 ГК України право суб'єкта господарювання мати комерційне найменування, а також поширення правової охорони як на повне, так і на скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу, не містить дефініції терміну "комерційне найменування".

Як встановлено судом, позивача зареєстровано 16.08.2004р., а відповідача – 24.06.2010р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради.

Таким чином позивач має пріоритет на використання комерційного (фірмового) найменування, яким є Закрите акціонерне товариство “Донецький завод високовольтних опор”.

Як вже зазначалось вище, згідно частини 4ст.489ЦК України, особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуги, які ними надаються.

До позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару та послуг або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

За висновком суду у даному випадку призначення та проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності на розгляд якої буде поставлено питання щодо тотожності (однаковості) фірмових найменувань позивача та відповідача по справі є недоцільним, оскільки є очевидним, що комерційні (фірмові) найменування позивача та відповідача є однаковими, за винятком організаційно-правової форми.

Згідно витягів з ЄДРПОУ №№ 14/4-23/413, 14/4-23/414 від 07.07.2010р. (аркуш справи 39, 40) видом діяльності позивача за КВЕД є „виробництво будівельних металевих конструкцій” (логічним є висновок, що до діяльності позивача також входить реалізація виготовлених виробів, зокрема, шляхом торгівлі, який підтверджується свідоцтвом №9858 та статутом позивача), в свою чергу, видом діяльності відповідача за КВЕД є „інші види оптової торгівлі”.

Отже, відповідачем по справі використовується комерційне (фірмове) найменування, яке є однаковим з комерційним (фірмовим) найменуванням позивача та використання відповідачем комерційного (фірмового) найменування може ввести в оману споживачів щодо товарів, які він виробляє та (або) реалізує, та послуг, які ним надаються.

З огляду на викладене, враховуючи ч.2 ст.159 ГК України та набуття позивачем приоритетного права на використання в своїй назві cловосполучення “Донецький завод високовольтних опор”, внаслідок його державної реєстрації у термін, що передував реєстрації відповідача, у зв`язку з чим позивач набув також і прав забороняти іншим особам здійснювати використання цього cловосполучення у якості фірмового найменування чи його частини, оскільки таке використання відповідачем cловосполучення “Донецький завод високовольтних опор” у індивідуалізуючій частині своєї назви призводить до можливості змішування назв обох сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача припинити використання в господарській діяльності, в тому числі в найменуванні товариства, словосполучення “Донецький завод високовольтних опор”, що є схожим з найменуванням позивача; зобов’язання відповідача внести зміни щодо найменування товариства в установчі документи та надати відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; заборону відповідачу використовувати в господарській діяльності словесне позначення “ДЗВО”, на яке має пріоритет позивач згідно установчих документів, підлягають задоволенню.

Згідно до статей 16, 20 Закону України „Про охорону прав на знак для товарів і послуг”, статті 495 ЦК України власнику товарного знаку надається виключне право використовувати знак та забороняти його використання іншим особам. Під використанням знаку розуміється, зокрема нанесення його на товар, упаковку, вивіску, етикетку, зберігання товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, імпорту та експорту; застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуг, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем під час судового розгляду не подано суду доказів того, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор”, є власником свідоцтва України на знак для товарів і послуг, об'єктом якого є словесне позначення "Донецький завод високовольтних опор", а також не перелічено випадки використання відповідачем спірного позначення (у якій формі з числа передбачених пунктом 4 статті 16 Закону „Про охорону прав на знак для товарів і послуг” та як саме відбувалося використання) та не надано доказів того, що в своїй діяльності відповідач використовує такий знак у перелічені способи.

Тому в позовних вимогах про заборону відповідачу використовувати в господарській діяльності товарний знак, який належить позивачу, згідно із Свідоцтвом на знак для товарів і послуг №9858 слід відмовити за недоведеністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене, на підставі ст.8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст.159 Господарського кодексу України, ст.ст.90, 489, 495 Цивільного кодексу України, ст.23 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, ст.4 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, ст.ст.16, 20 Закону України „Про охорону прав на знак для товарів і послуг”, та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 4-3, 32, 33, 34, 36, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Донецький завод високовольтних опор”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор”, м. Донецьк про про зобов’язання відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” припинити використання в господарській діяльності, в тому числі в найменуванні товариства, словосполучення “Донецький завод високовольтних опор”, що є схожим з найменуванням позивача – Закритого акціонерного товариства “Донецький завод високовольтних опор”; зобов’язання відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” внести зміни щодо найменування товариства в установчі документи та надати відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; заборону відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” використовувати в господарській діяльності словесне позначення “ДЗВО”, на яке має пріоритет позивач - Закрите акціонерне товариство “Донецький завод високовольтних опор”, м. Донецьк згідно установчих документів; заборону відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” використовувати в господарській діяльності товарний знак, який належить позивачу - Закритому акціонерному товариству “Донецький завод високовольтних опор”, згідно із Свідоцтвом на знак для товарів і послуг №9858 –задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 39; ідентифікаційний код 37134754) змінити своє фірмове найменування та провести відповідну перереєстрацію установчих документів, припинити використання в своїй діяльності фірмового найменування, складовою частиною якого є словосполучення “Донецький завод високовольтних опор” та скороченого найменування, складовою частиною якого є абревіатура “ДЗВО”, не здійснювати таке використання в майбутньому.

Відмовити в позовних вимогах про заборону відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” використовувати в господарській діяльності товарний знак, який належить позивачу - Закритому акціонерному товариству “Донецький завод високовольтних опор”, згідно із Свідоцтвом на знак для товарів і послуг №9858 за недоведеністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод високовольтних опор” (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 39; ідентифікаційний код 37134754) на користь Закритого акціонерного товариства “Донецький завод високовольтних опор” (83058, м. Донецьк, вул. Бехтерєва, 17; ідентифікаційний код 33135718) витрати по сплаті державного мита у сумі 63,75грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 177грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06 вересня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 06.09.2010р.