Рішення № 11098585, 03.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2010Справа №2-33/2784-2010 за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м.Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А)

до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в АР Крим (95038, Сімферополь, вул. Кечкеметська, 103)

про стягнення 1224018.56 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Щеглов Демид Анатольович, представник, довіреність від 20.07.2010 р. № 20-3/2149/16, ОП «Кримтеплокомуненерго».

Відповідача: Синило Надія Павлівна, представник, довіреність від 12.04.2010р. № 08-1/3-1761, Головного управління Міністерства України, з питань надзвичайних ситуацій в АР Крим.

Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в АР Крим, та просить суд стягнути 1224018.56 грн., у тому числі 1097464.66 грн. заборгованості за теплопостачання, 101893.12 грн. інфляційних витрат та 24660.78 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18 серпня 2010 року провадження у справі в частині стягнення 126553.90 грн. припинено у зв’язку з відмовою позивача від позову в цієї частині (т. 2 а.с. 61).

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за договором про постачання теплової енергії № 238 від 01 березня 2004 року та обґрунтовані посиланнями на статі 549, 526, 530, 532, 549, 624, 625 Цивільного кодексу України, та також на статті 193, 197, 198, 218, 234, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач позов визнав частково, а саме 0 в розмірі 732398.68 грн. заборгованості за спожиту теплоелектроенергію. В частині стягнення 365065.98 грн. заборгованості, відповідач просить застосувати частину 4 статті 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності (т. 2 а.с. 59).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

01 березня 2004 року між орендним підприємством «Критеплокомуненерго» (постачальник) та Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в АР Крим (споживач) укладений договір на постачання теплової енергії № 238 (т. 1 а.с. 7-9).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник взяв на себе зобов’язання забезпечувати споживача тепловою енергією у вигляді опалювання та гарячого водопостачання в необхідних йому розмірах, а споживач, в свою чергу - прийняти теплову енергію в об’ємах, визначених цим договором, та оплатити її по встановленим тарифам в строки, передбачені договором. Сторони також зобов’язалися керуватися Законом України «Про житлово-комунальні послуги», діючими Правилами користування тепловою енергією та іншими актами діючого законодавства України та АР Крим.

Теплова енергія надається споживачу в об’ємах та по температурному графіку, затвердженому замовленням споживача. Обсяги теплової енергії, що надається споживачу для опалювання, встановлюється у залежності від температури зовнішнього повітря (пункт 2.1 договору)

Фактичне споживання теплової енергії по приладам обліку тепла та гарячої води підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними представниками двох сторін та наданої споживачем не пізніше 25 числа розрахункового (поточного) місяця, та є невід’ємною частиною цього договору. У разі ненадання споживачем актів-довідок щомісячно або відмові від підписання таких актів, постачальник зобов’язаний провести розрахунок споживання опалювальної енергії розрахунковим способом по проектним паливним навантаженням або за нормами споживання гарячої води без наступного перерахунку (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі відповідно до встановлених постачальником тарифів, у залежності від груп споживачів в строк до 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

На виконання пункту 2.3 договору, відповідно до якого фактичне споживання теплової енергії по приладам обліку тепла та гарячої води підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними представниками двох сторін та наданої споживачем не пізніше 25 числа розрахункового (поточного) місяця, були складені акти-довідки про фактичне споживання теплової енергії (т. 1 а.с. 88-150, т. 2 а.с. 1-24).

Також з матеріалів справи вбачається, що постачальником на адресу споживача були направлені рахунки за надані послуги з теплопостачання (а.с. 26-73).

Однак, відповідач, в порушення умов укладеного договору, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у зв’язку з чим, за період з 01 січня 2006 року по 31 січня 2009 року за ним склалась заборгованість в сумі 1097464.66 грн.

У зв’язку з тим, що оплата за виставленими рахунками відповідачем проведена не була, це з’явилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв’язку з невиконанням зобов’язання за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов’язань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 1.1 договору постачальник взяв на себе зобов’язання забезпечувати споживача тепловою енергією у вигляді опалювання та гарячого водопостачання в необхідних йому розмірах, а споживач, в свою чергу, прийняти теплову енергію в об’ємах, визначених цим договором, та оплатити її по встановленим тарифам в строки, передбачені договором.

Також, відповідно до пункту 3.2.2 договору споживач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об’ємах та в строки, передбачені договором.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі відповідно встановленим постачальником тарифам, у залежності від груп споживачів в строк до 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

Згідно з відомостями про обсяги фактично спожитої теплової енергії, викладеними в актах-довідках (т. 1 а.с. 88-150, т. 2 а.с. 1-24), позивачем були виставлені відповідачу рахунки (а.с. 26-73).

Однак, як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, вони були оплачені останнім лише частково, в результаті чого за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року за ним склалась заборгованість в сумі 1097464.66 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договорі є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про обов’язок оплачувати отримані послуги.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також слід звернути увагу, що 18 серпня 2010 року відповідач визнав позовні вимоги в сумі 365065.98 грн.

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд, перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про визнання позову (а.с. 93) приймає таку заяву.

Доказів сплати заборгованості в сумі 1097464.66 грн. відповідачем суду не представлено.

Одночасно, слід звернути увагу на наступне.

Як вже було зазначено, заборгованість відповідача в розмірі 1097464.66 грн. склалась за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року. Саме за цей період позивач просить стягнути з відповідача заборгованість.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється в три роки.

Позовна заява орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до Головного управління МНС України в АР Крим, надійшла до господарського суду АР Крим 21 травня 2010 року (т. 1 а.с. 3).

Тобто, строк позовної давності для стягнення заборгованості за період з 01 січня 2006 року по 01 квітня 2007 року сплив, у зв'язку з чим, сума боргу, нарахована за цей період в розмірі 365065.98 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 732398.68 грн. заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в АР Крим (м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 103, р\р 35210005000013, УДК в АР Крим м.. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 08588808) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, р\р 2600363001770 в філії ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 03358593) 732398.68 грн. заборгованості, 7496.77 грн. державного мита та 236.00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в АР Крим (м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 103, р\р 35210005000013, УДК в АР Крим м.. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 08588808) заборгованості в розмірі 365065.98 грн. – в позові відмовити.

Повне рішення складено

07 вересня 2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.