Рішення № 110947, 27.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.06 р. Справа № 40/114

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом закритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Вуглегірська” м.Вуглегірськ

до відповідача державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м.Єнакієве

про стягнення 7344555 грн. 16 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Борисова М.А. – юрисконсульт, Шабаркевич Л.Я. – юрисконсульт, Кресникова Т.В. – головний бухгалтер

від відповідача Костенко Н.І. – юрисконсульт, Полуян Н.В. - головний бухгалтер

На виконання ст. 44 ГПК України, п. 7 ст. 129 Конституції України у засіданні було проведено повне фіксування процесу технічними засобами та складено протокол згідно ст. 811 ГПК України.

Спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України, тобто сторонам було створено всі необхідні умови з урахуванням змагальності, рівності сторін перед законом та судом.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 2936146 грн. 82 коп., інфляційних в сумі 106727 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 37356 грн. 03 коп., пені в сумі 190440 грн. 91 коп., збитків в сумі 4073883 грн. 53 коп., що утворилися згідно договору послуги № 57 від 01.06.05р.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

- зобов’язання відповідача перед позивачем виникає після надання останнім відповідних документів, а саме, балансового розрахунку переробки давальницької сировини, рахунка-фактури, акту про надання послуг, податкової накладної, однак ці документи передавалися позивачем невідповідним особам і у відповідача не виникало зобов’язань по сплаті послуг за договором № 57;

- позивачем не надано ніяких доказів існування неотриманого прибутку внаслідок дій відповідача;

- оскільки у відповідача не виникало жодних обов’язків по оплаті послуг позивача, у порядку встановленому договором № 57, а тому і заборгованості перед останнім не існує, позивач не може претендувати і на відшкодування інфляційних втрат, неустойки та 3 процентів річних, які на його думку мали місце.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на виконання п. 1.1 договору № 57 від 01.06.05р. відповідач повинен був щомісячно поставляти позивачеві 60000 т. рядового вугілля для збагачення.

Свої зобов’язання згідно договору відповідач не виконав, фактично за період з 01.06.05р. по 01.03.06р. відповідач поставив 240676 т., недопоставив 299324 т., внаслідок чого позивачеві було спричинено значних матеріальних збитків в сумі 4073883 грн. 53 коп.

Крім того, за відповідачем значиться заборгованість станом на 01.03.06р. за надані послуги в сумі 2936146 грн. 82 коп., який позивач намагається стягнути.

Згідно із п. 3.3 укладеного між сторонами договору № 57 від 01.06.05р. розрахунок за надані послуги проводиться шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця наступного за обліковим після надання документів, вказаних у п. 3.2 договору.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов’язань, позивачем пред’явлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 106727 грн. 82 коп. за період з 12.07.05р. по 28.02.06р., 3% річних в сумі 37356 грн. 03 коп. за період з 12.07.05р. по 15.07.06р., пені в сумі 190440 грн. 91 коп. за період з 12.07.05р. по 15.07.06р.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні п. 2 ст. 180 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

У відповідності зі ст.ст. 173, 174 ГК України, господарські зобов’язання виникають між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.

Господарське зобов’язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом та звичаїв ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Позивач у розумінні ст. 22 ГПК України неодноразово надавав уточнення позовних вимог та намагається стягнути з відповідача борг в сумі 2936146 грн. 82 коп., інфляційні в сумі 120035 грн. 09 коп., 3% річних в сумі 57796 грн. 48 коп., пеню в сумі 361632 грн. 63 коп., збитки в сумі 3566075 грн. 09 коп.

До прийняття рішення по справі відповідач надав суду відзив, в якому вказує на те, що між сторонами також укладений договір № 3 від 02.01.04р. про надання послуг щодо збагачення вугілля, за яким заборгованість відповідача складає 865680 грн. 20 коп.

Відносно договору № 57 від 01.06.05р., то відповідач визнає борг в сумі 1905260 грн. 87 коп., оскільки він перерахував платіжним дорученням № 1497 1284243 грн. 75 коп., в якому помилково був зазначений договір № 2, який між сторонами не укладався.

Перерахування 1284243 грн. 75 коп. також підтверджується листом філії „Відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве Донецької області” № 457 від 13.06.06р.

Позивач повернув відповідачеві лише 256653 грн. 60 коп., внаслідок чого останній зарахував 1027590 грн. 15 коп. у рахунок погашення заборгованості за договором № 57 від 01.06.05р.

Оскільки за такими обставинами неможливо ідентифікувати платіж у правовідносинах сторін у зв’язку з його помилковим зазначенням слід звернутися до законодавства, яке регулює такі випадки.

Так, згідно ст. 6 Указу Президента України від 16.03.95 р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”, що за наявності встановлених підстав – відповідно до ст. 35 Закону України “Про платіжні системи на переказ коштів в Україні” від 05.04.01 р. № 2346-ІІІ у випадку помилкового перерахування коштів на рахунок отримувача в установі банку та без вказівки призначення платежу або з неправильним його визначенням грошові кошти у визначений законом строк підлягають поверненню на рахунок платника.

Однак, за наявністю у платника заборгованості перед особою, на рахунок якого у банку надійшли грошові кошти без вказівки призначення платежу або з неправильним його визначенням, а також помилково перераховані кошти, отримувач платежу має право на свій розсуд вибрати заборгованість вказаного платника та заявити про припинення саме цієї суми боргу в порядку заліку зустрічних вимог (вимога платника щодо повернення суми, перерахованої їм без вказівки платежу або з невірним його призначенням, і зустрічної вимоги щодо погашення заборгованості по оплаті товарів, робіт, послуг). Це може бути остання за строком заборгованість платника, яка утворилася перед отримувачем платежу. Коли отримувач платежу не заявить та не поверне грошові кошти, отримані без призначення платежу, тоді платник на свій розсуд як власник грошових коштів у будь-який час може визначити раніше зроблений платіж. Тобто припинено буде саме те зобов’язання, яке вказано платником. Платник має право вказати зобов’язання, яке є давнім за строком виникнення, сподіваючись при цьому на пропуск отримувачем платежу, строку позовної давності на стягнення заборгованості.

З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов’язання відповідач не виконав. Тому позов щодо стягнення з нього 1905260 грн. 87 коп. боргу обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Таким чином, у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1030885 грн. 95 коп. слід відмовити як необґрунтовано заявлених.

У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 106727 грн. 82 коп. за період з 12.07.05р. по 28.02.06р., 3% річних в сумі 37356 грн. 03 коп. за період з 12.07.05р. по 15.07.06р., пені в сумі 190440 грн. 91 коп. за період з 12.07.05р. по 15.07.06р. слід відмовити, оскільки позивач здійснив нарахування інфляційних, 3 процентів річних та пені лише за договором № 57 від 01.06.05р., однак між сторонами укладено ще й договір № 3 від 02.01.04р.

Внаслідок того, що відповідач свої зобов’язання згідно договору не виконав, позивач вважає, що ним понесені збитки у вигляді неодержаних доходів (прибутку) в сумі 3566075 грн. 09 коп., що відображено у ст. ст. 224, 225 ГК України.

При вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (доходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Наслідками невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, наприклад, неповерненням продукції, є, зокрема, зменшення обсягу виробництва чи реалізації продукції (робіт, послуг), внаслідок чого кредитор не одержав прибуток (доход) і, крім того, у нього збільшуються умовно-постійні витрати в собівартості його продукції, а у торговельних підприємствах зростають фактичні витрати обігу. Такі умовно-постійні витрати не підлягають виключенню з суми стягуваних господарським судом збитків.

Законодавець зазначає, що ст. 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На позивачеві лежить обов’язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов’язань.

До складу виду збитків відноситься неотриманий прибуток, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов’язання було б виконано контрагентом.

Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру прямих та непрямих збитків у вигляді неодержаних доходів (прибутку), а саме упущеної вигоди, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції (робіт, послуг), помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої або неповернутого своєчасно майна, продукції( робіт ,послуг) з вини контрагента. Кількість не зробленої або неповернутої з вини контрагента продукції (робіт, послуг),майна за родовими ознаками, розраховується в залежності від конкретної ситуації, зокрема, шляхом:

а) розподілу обсягу недопоставленої (неналежної чи якості некомплектної) або неповернутої продукції на норму її витрати на один виріб (роботу, послугу), якщо мала місце недопоставка (постачання продукції неналежної чи якості некомплектної);

б) множення часової (денної) продуктивності цеху, що простояв, (ділянки, агрегату, верстата) на тривалість простою в годинах (днях), якщо мав місце простій.

Відносно збільшення суми умовно-постійних витрат у зв'язку зі зменшенням обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) визначається як добуток розміру цих витрат у повній плановій собівартості одиниці виробу (роботи, послуги) на кількість не зроблених з вини контрагента виробів (робіт, послуг).

Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг).

Поняття доходів (доходу) слід розуміти як валовий доход, тобто виторг від реалізації та інші доходи та як валовий доход за відрахуванням матеріальних затрат як прибуток.

Позивач не надав суду докази неналежного виконання відповідачем зобов”язань по договору, а також наявністі причинного зв”язку між невиконанням зобов”язань та заподіяними позивачеві збитками у вигляді неодержаних доходів (прибутку).

Відповідач надав докази відсутності своєї вини у заподіяних позивачеві збитках за вимогами ст. 614 ЦК України.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 3566075 грн. 09 коп. заявлений необґрунтовано, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну а резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 44, частини п’ятої ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 7 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 599, 614, 623, ч. 2 ст. 712 ЦК України 2003 року, ст. ст. 193, 202, 224, 225, 264, 265 ГК України, ст. ст. 22, 33, 44, частиною п’ятою ст. 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Орджонікідзевугілля”, 86405, м. Єнакієве, Донецька область, вул. Трестівська, 10, ід. код 32276912, р/р 26002301636482 в ПІБ м. Єнакієве, на користь:

- закритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика” Вуглегірська”, 86481, м. Вуглегірськ, Донецька область, вул. Тімірязєва, 20а, ід. код 00176532, р/р 2600610775 у Донецькій обласній дирекції АППБ „Аваль”, код банку 335076, борг в сумі 1905260 грн. 87 коп., витрати по держмиту в сумі 6899 грн. 50 коп., витрати по судовому процесу в сумі 31 грн. 92 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1030885 грн. 95 коп. відмовити.

4. У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 106727 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 37356 грн. 03 коп., пені в сумі 190440 грн. 91 коп. відмовити.

5. У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 3566075 грн. 09 коп. відмовити.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення оформленого у відповідності до вимог ст.84 ГПК України: 02.08.06р.

Суддя Підченко Ю.О.