Рішення № 11092865, 08.09.2010, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3196/10 Головуючий у 1-й інстанції: Голубкова М.А.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Крилової О.В.

суддів: Спас О.В.

Бабак А.М.

при секретарі Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Мостобудівельне управління 5» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за час затримання розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Мостобудівельне управління 5» про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працював у відповідача з 04.06.2008 року по 30.06.2009 року з окладом 2500 грн. З листопада 2008 року йому припинили виплачувати заробітну плату.

Просив суд стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати за період з листопада 2008 року по 30 червня 2009 року у розмірі 16388 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1800,38 грн., компенсацію у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 9 мес. з 01 липня 2009 року по 31.03.2010 року у розмірі 18436,50 грн., а також 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованість з заробітної плати 6145,50 грн. за період з квітня по червень 2009р., компенсацію за невикористану відпустку 1800,38 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 20973,14 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови в стягненні на його користь заборгованості з заробітної плати з період з листопада 2008р., інші стягнення за рішенням суду просить залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасника апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

В частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованості з заробітної плати в сумі 6145,50 грн. за період з квітня по червень 2009р., компенсації за невикористану відпустку в сумі 1800,38 грн., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 20973,14 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене. Тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” у вказаній частині апеляційним судом не перевіряється.

В оскарженій частині рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами ті обставини, що позивач працював у відповідача з 04.06.2008р. по 30.06.2009р. з заробітною платою 2500грн. на місяць (а.с. 2, 3).

Відмовляючи в стягненні заборгованості із заробітної плати за період з листопада 2008р. по березень 2009р. суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду документів, які підтверджують таку заборгованість.

Вказаного висновку суд першої інстанції дійшов помилково, неправильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін в даному спорі.

Судом не взято до уваги ст. 110 КЗпП України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці», якими чітко визначено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати, при цьому власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Таким чином, за вказаними нормами матеріального права лише на роботодавцеві лежить обовязок обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Тому, заперечуючи проти даної частини позовних вимог, саме відповідач мав у відповідності до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, надати належні та переконливі докази повної та своєчасної виплати заробітної плати позивачу. Проте, відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень проти вказаної частини позовних вимог.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь заборгованості із заробітної плати за період з листопада 2008р. по березень 2009р. і ухвалення нового рішення про задоволення цих позовних вимог.

При визначенні суми, що піддягає стягненню суд виходить з довідки про розмір заробітку позивача, який складає 2500грн. на місяць (а.с. 2). За період з листопада 2008р. по березень 2009р. стягненню підлягає 12500грн. (2500грн. х 5міс.).

Згідно розяснень абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд обчислює суму, що підлягає стягненню без урахування податків та обовязкових платежів, оскільки справляння податків і сплата обовязкових платежів є відповідним обовязком робітника і роботодавця.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 квітня 2010 року в частині відмови ОСОБА_3 в стягненні заборгованості з заробітної плати за період з листопада 2008р. по березень 2009р. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 у вказаній частині задовольнити і стягнути з Закритого акціонерного товариства «Мостобудівельне управління 5» (код ЄДРПОУ 22116565; 69013 м. Запоріжжя Леваневський промвузол) на користь ОСОБА_3 заборгованість з виплати заробітної плати за період з листопада 2008р. по березень 2009р. в сумі 12500грн. без урахування податкового податку та інших обовязкових зборів, податків та платежів.

В решті рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 квітня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :