Постанова № 11092017, 19.01.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-92/09

Категорія № 1.9

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2009 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Качуріної Л.С.

при секретарі Смішлівій І.М.,

в присутності сторін:

від позивача: Афанасьева О.В., довіреність № 01-026/130 від 05.03.08, Токарева В.Ю., довіреність № 01-026/751 від 01.12.08; від відповідача: Маштакова Є.С., довіреність № 682/10/10-013 від 13.01.09, Крівченко М. В., довіреність № 16424/10/10-013 від 08.08.08;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2008 року № 00008608013 в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 919 157, 58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00008608013 від 22.01.08р.

У позовній заяві позивач просив суд визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22.01.2008 року № 00008608013 в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 919157, 58 грн.

Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та пояснив, що 22.01.2008 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську предявила Відкритому акціонерному товариству «Алчевський металургійний комбінат» (надалі - ВАТ «АМК») податкове повідомлення-рішення № 00008608013 від 22.01.2008 року на суму 3 953 929, 30 грн.

Підставами для прийняття цього рішення є акт комплексної документальної перевірки № 15/08-3/05441447 від 11.01.2008 року, складений за результатами виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року.

Позивач вважає, що перевіркою необгрунтовано встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасного повернення валютних коштів, в результаті чого податковим органом необгрунтовано нараховано пені за період, що перевірявся, у розмірі 3 953 929, 30 грн. Тому, повідомлення-рішення № 00008608013 від 22.01.2008 року в частині нарахування пені на суму 919 157, 59 грн. підлягає скасуванню.

04 грудня 2008 року у судовому засіданні представник позивача надав заяву про зміни до адміністративного позову та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22.01.2008 року № 00008608013 в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 262 065, 52 грн.

Зміни до позовних вимог представник позивача обгрунтував тим, що відповідач неправомірно нарахував пеню за контрактом № 0108/2904 від 16.12.2005 року між ВАТ «АМК» і «Kuttner GMBH & CO.KG» Німеччина у розмірі 1 348 907, 94 грн., оскільки пеня за Законом України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є адміністративно-господарською санкцією згідно ст. 238 Господарського кодексу України, а відповідно до ст. 250 цього ж кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше чим через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Факт порушення по вказаному контракту мав місце 15.12.2006 року, відповідач виявив дане порушення 11.01.2008 року, тобто через рік з дня порушення. Таким чином, на підставі ст. 250 ГК України нарахування відповідачем пені у розмірі 1 348 907, 94 грн. за контрактом № 0108/2904 від 16.12.2005 року є неправомірним у звязку з закінченням терміну для застосування адміністративно-господарської санкції

Крім того, ВАТ «АМК» вважає неправомірним нарахування пені за порушення розрахунків в іноземній валюті у частині, яка складає суму 919 157, 59 грн. по наступним контрактам: № 0108/1743 від 14.07.2006 року; № 0108/2654 від 11.11.2005 року; № 0108/1036 від 25.04.2007 року; № 0108/529 від 26.02.2007 року; № 027/1-347 від

07.02.2007 року; № Д06-5902-18-0108/48 від 06.10.2006 року; № 01-59-0108/752 від 27.03.2007 року; № V-UA061107VR-027/1-219 від 02.01.2007 року; № 522/2007-067 від 01.02.2007 року; № 0108/1436 від 31.05.2006 року; № 0108/1923 від 15.08.2006 року; № 0108/2587 від 27.11.2006 року; № 027/1-1239 від 25.04.2007 року; № 23372015/31.130 від 22.12.2005 року; № 065462-0108/140 від 18.01.2007 року; № 0108/2275 від 05.10.2006 року; № 0108/2736 від 15.12.2006 року; № 0108/1539 від 14.06.2006 року.

А всього, з урахуванням викладеного, позивач вважає необгрунтовано нарахованою адміністративно-господарську санкцію у вигляді пені на загальну суму 2 268 065, 52 грн.

10 грудня 2008 року через канцелярію суду представник позивача знову надав заяву про зміни позовних вимог та просив суд визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22.01.2008 року № 00008608013 в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 919 157, 58 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у звязку з тим, що за результатами перевірки, оформленої актом № 15/08-3/05441447 від 11.01.2008 року встановлено порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків по імпортним операціям, внаслідок чого було донараховано пені на загальну суму 3 953 929, 30 грн., з яких пеня у сумі 3 034 771, 71 грн. нарахована за період з 01.10.2006 року по 28.01.2007 року з дати виникнення заборгованості по дату перетину товаром митного кордону України, а пеня на суму 919 157, 58 грн. нарахована за період з 29.01.2007 року по 30.01.2007 року з дати виникнення заборгованості до дати оформлення ВМД.

Підставою для донарахування пені на суму 919 157, 58 грн. за період з 29.01.2007 року по 30.09.2007 року є ст. 4 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 відсотка від суми не одержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

При відсутності належним чином оформленої ВМД імпортна операція не є завершеною та може бути знята з контролю у відповідності до п.3.3. постанови НБУ від 24.03.1999 року № 136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями».

Твердження позивача щодо необгрунтованості нарахування пені за порушення у сфері ЗЕД за період прострочення законодавчо встановлених термінів з посиланням на статтю 1 Закону України від 16.04.1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно з якою моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця, є неправомірним.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач - субєкт господарювання юридична особа Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (далі - ВАТ «АМК»), ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05441447, адреса місцезнаходження: 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

У період з 26.11.2007 року по 28.12.2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі направлень та у відповідності до пункту 1 ст. 11, частини 1 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року та складено акт № 15/08-03/05441447 від 11.01.2008 року.

22 січня 2008 року керівником СДПІ ВПП у м. Луганську на підставі акту № 15/08-03/05441447 від 11.01.2008 року прийнято рішення № 00008608013 від 22.01.2008 року про застосування до ВАТ «АМК» штрафних (фінансових) санкцій за порушення ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у сумі 3 953 929, 30 грн.

У пункті 3.2.1. (на сторінках 135-136) акту № 15/08-03/05441447 від 11.01.2008 року податковим органом указано на порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного повернення валютних коштів за наступними контрактами:

- № 0108/1743 від 14.07.2006 року із ЗАТ «Перол-Експо» Російська Федерація, . прострочення складає: 3 дні на суму 66512, 34 доларів США, 71 день на суму 62068, 15

доларів США, 45 днів на суму 62485, 16 доларів США;

- № 0108/2654 від 11.11.2005 року з «М-А-м LTD» Сполучене Королівство, прострочення складає: 26 днів на суму 254287, 5 євро, 3 дні на суму 40євро, 32 дні на суму 305145 євро, 5 днів на суму 2400 євро, 37 днів на суму 2400 євро, 39 днів на суму 126527, 5 євро;

- № 0108/2197 від 15.09.2005 року із ЗАТ «Сибєлектромотор» Російська Федерація, прострочення складає: 1 день на суму 18289, 34 доларів США;

- № 027/1-1448 від 02.06.2006 року з «Heppenstall Tecnology Ag» Швейцарія прострочення складає 1 день на суму 40 євро;

- № 027/1-1448 від 02.06.2006 року з «Kuttner GMBH&CO.KG» Німеччина прострочення складає: 28 днів на суму 2410465.97 євро, 2 дні на суму 2264748, 47 євро, 26 днів на суму 2140465, 97 євро, 2 дні на суму 1998083, 41 євро, 2 дні на суму 1812889, 96 євро;

- № 0108/1036 від 25.04.2007 року з ТОВ «Хіменергомаш» Російська Федерація прострочення складає: 15 днів на суму 330000 рос. Руб.;

- № 0108/529 від 26.02.2007 року з ТОВ «Центр науково-технічних досліджень та випробувань» Російська Федерація прострочення складає: 12 днів на суму 3354940 рос. руб.;

- № 027/1-347 від 07.02.2007 року з «Tkanter Internasional» Швейцарія прострочення складає 1 день на суму 700000 євро, 11 днів на суму 595000 євро, 4 дні на суму 154810 євро;

- № Доб-5902-18-0108/48 від 26.10.2006 року з ТОВ «Прівод-Електромеханів» Російська Федерація прострочення складає: 50 днів на суму 54250 доларів США, 2 дні на суму 80000 доларів США, 1 день на суму 80000 доларів США;

- № 01-59-0108/752 від 27.03.2007 року із ЗАТ «Агрегатний завод» Російська Федерація прострочення складає: 12 днів на суму 370150 рос. руб.;

- № У-оа()61106ук-027/1-219 від 02.01.2007 року з «Demag Gkanes & Component СМВН» Німеччина прострочення складає: 13 днів на суму 41940 євро;

- № 522/2007-067 від 01.02.2007 року з «Casagrande S.P.A» Італія прострочення складає: 21 день на суму 450000 євро;

- № 0108/1436 від 31.05.2006 року з «Vest-Alpine Industrieanlagenbau GMBH&CO" Австрія прострочення складає: 4 дні на суму 10506, 3 євро;

- № 0108/1923 від 15.08.2006 року з «J. Richter Engneering GMBH & Co. Kg» Німеччина прострочення складає: 3 дня на суму 48138, 9 євро;

- № 0108/2587 від 27.11.2006р. з «SIEMENS VAI Memals Technologies GMBH & Co» Австрія прострочення складає: 18 днів на суму 53642, 4 євро;

- № 027/1-1239 від 25.04.2007 року з ТОВ «Простір Автоматика» Російська Федерація прострочення складає 32 дні на суму 1074476 рос. руб.;

- № 23372015/31.130 від 22.12.2005 року з «POLYSIUS Ag» Німеччина прострочення складає 2 дні на торбу 445570 євро, 19 днів на суму 365460 євро, 1 день на суму 181771 євро, 3 дні на суму 132901 євро, 1 день на суму 440856 євро.;

- № 065462-0108/140 від 18.01.2007 року з «ZDAS a.s.» Чеська Республіка прострочення складає 28 днів на суму 19016 євро;

- № 0108/2275 від 05.10.2006 року з «VEM Motors GMBH» Німеччина прострочення складає: 6 днів на суму 39183 євро;

- № 0108/2736 від 15.12.2006 року з «ANMAT Treding SPOL s.r.o.» Чеська республіка прострочення складає 36 днів на суму 12595 євро;

- № 0108/1539 від 14.06.2006 року з ВАТИ «Енергомаш» Російська Федерація прострочення складає 15 днів на суму 22530 доларів США.

У звязку з вищевикладеним, податковим органом нараховано пені за порушення розрахунків в іноземній валюті в сумі 3 953 929, 30 грн.

Але, ВАТ «АМК» вважає неправомірним нарахування пені за порушення розрахунків в іноземній валюті у частині, яка складає загальну суму 919 157, 58 грн. по наступним контрактам:

- № 0108/1743 від 14.07.2006 року;

- № 0108/2654 від 11.11.2005 року;

- № 0108/1036 від 25.04.2007 року;

- № 0108/529 від 26.02.2007 року;

- № 027/1-347 від 07.02.2007 року;

- № Д06-5902-18-0108/48 від 06.10.2006 року;

- № 01-59-0108/752 від 27.03.2007 року;

- № V-UA061107VR-027/l-219 від 02.01.2007 року;

- № 522/2007-067 від 01.02.2007 року;

- № 0108/1436 від 31.05.2006 року;

- № 0108/1923 від 15.08.2006 року;

- № 0108/2587 від 27.11.2006 року;

- № 027/1-1239 від 25.04.2007 року;

- № 23372015/31.130 від 22.12.2005 року;

- № 065462-0108/140 від 18.01.2007 року;

- № 0108/2275 від 05.10.2006 року;

- № 0108/2736 від 15.12.2006 року;

- № 0108/1539 від 14.06.2006 року;

Враховуючи всі обставини, що мають значення для прийняття рішення у справі суд погоджується з твердженням позивача щодо неправомірності нарахування податковим органом пені за порушення розрахунків в іноземній валюті у частині, яка складає загальну суму 919 157, 58 грн.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Тому, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 року № 959-ХІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту є момент перетину товарів митної межі України або переходу права власності на товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Статтею 6 Митного кодексу України визначено, що межі митної території України є кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном. Статтею 43 цього ж Кодексу передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (що діяла до внесення змін згідно із Законом N 1108-V (1108-16) від 31.05.2007) передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.

Отже, суд вважає, що фактичне надходження на митну територію України імпортної продукції проведено своєчасно в установлений 90-денний термін, оскільки про це свідчать відтиснення «Під митним контролем» на товарно-супровидних документах з вказівкою дати ухвалення під митним контролем.

Тобто товар, що знаходиться під митним контролем України, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що переміщений через митний кордон, а штамп «Під митним конролем» з відповідною датою, засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як вбачається з положень Митного кодексу України, метою митного формлення (митної процедури), є здійснення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів, їх огляд, оформлення документів, перевірка вірності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, які піддягаються сплаті (податки, збори), засвідчення відомостей, отриманих при митному контролі товарів, переміщуваних через митний кордон України, і оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивозу за її межі і транзиту через її територію.

З наведеного випливає висновок, що сама процедура митного оформлення ні як не впливає на терміни постачання продукції (або момент здійснення постачання), які встановлюються сторонами в договорі.

Цей висновок суду грунтується на визначенні поняття терміну «постачання», який міститься у нормі статті 712 Цивільного кодексу України, згідно якої по договору постачання продавець (постачальник) зобовязуєтьсяпередати у встановлений термін (терміни) товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийнять та сплатити певну грошову суму.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається його передача набувачеві або перевізникові, організації звязку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобовязання доставки.

До передання майна прирівнюються вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Умови постачання за імпортними контрактами відповідають Міжнародним правилам по тлумаченню термінів Інкотермс, а також встановлюють, що вважається датою постачання продукції та в який момент відбувається перехід права власності.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган для визначення терміну «постачання» бере до уваги тільки Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій по експортним, імпортним і лізінговим операціям, затвердженою Ухвалою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 із змінами і доповненнями (надалі - Інструкція НБУ № 136).

Але ж, визначення терміну «Постачання» по даті оформлення ГТД, яке передбачене в п. 1.1. Інструкції НБУ № 136 не вказує на визначення моменту здійснення імпорту, тобто моменту перетину товаром митного кордону України або переходуправа власності на товар, що імпортується, від продавця до покупця, як то визначено у Законі України від 16.04.1991 року № 959-ХІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законах.

Суд вважає необхідним зауважити, що дане визначення терміну «здійснення постачання» також суперечить ст. ст. 265, 267 Господарського окдексу України та ст. ст. 530, 663 Цивільного кодексу України, згідно яким терміни «постачання» (зобовязання) встановлюються сторонами у договорі. При цьому, умови постачання повинні висловлювантися відповідно вимог Міжнародних правил по тлумаченню Інкотермс.

Безпосередньо процедура митного оформлення імпорту, згідно Митному кодексу України може здійснюватися тривалий період часу - до трьої місяців, а в деяких випадках цей термін може бути продовжений ще на 30 днів.

У звязку з цим, якщо моментом постачання вважати дату оформлення ВМД, як це тлумачить Інструкція НБУ, а не момент постачання за контрактом, то слідує висновок про прострочення виконання зобовязання за договором постачання, що спричиняє за сосбою нарахування санкцій контрагентові за прострочення постачання, що не узгоджується з чинним законодавством.

Відповідно по підпункту 4.4.1. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом, передбачено, що у разі, коли положення нормативно-правового акту або норми різних законів допускають неоднозначне трактування прав та зобовязаннь платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість ухвалення рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу, рішення ухвалюється на користь платників податків.

Отже, у спірних правовідносинах, що вирішуються у даній справі за загальним правилом перевагу мають норми спеціальних законів.

В даному випадку пріоритет мають положення норм Закону України від 16.04.1991 року № 959-Х1 «Про зовнішньоекономічну діяльність», який є спеціальним законом, Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, оскільки Інструкція НБУ № 136 є тільки підзаконним актом.

Статтею 380 Господарського кодексу України перелік та повноваження органів державної влади, які здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також форми її державного регулювання і контролю, визначаються цим Кодексом, Законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими законами.

Таким чином, здійснення державного регулювання і контролю визначається тільки законами.

Зміни до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не вносилися, а отже вижначення моменту здійснення імпорту, тобто момент перетину товаром митного кордону України або переходу прва власності на товар, що імпортується, від продавця до покупця, має приорітетне значення.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини суд погоджується з позивачем, що товар, за який позивачем була здійснена передплата, поступив на митну територію України без порушення строків, встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР та знаходився під митним контролем, про що свідчать наявні у справі митні декларації форми ІМ-74 в яких маються відтиснення штампів митного органу «Під митним контролем» і дата поставки товару, тобто дата ввозу товару на митну територію України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та згідно п.3.1. Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензії по експортним/імпортним і лізинговим операціям, затвердженим Постановою НБУ від 24.05.1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року № 338/3631, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя в інтересах постачальника товару, що імпортується або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитиву з моменту здійснення банком платежу в інтересах нерезидента, необхідно отримання ліцензії. Відлік цього строку у відповідності з п. 3.2. банк розпочинає з наступного календарного дня здійснення операцій, указаних в п. 3.1. цієї Інструкції.

Суд перевірив, що ввезення товару на митну територію України підтверджується вантажними митними деклараціями форми ІМ-74 та відповідними товаросупровідними документами - CMR та іншими.

Проте, строк «відстрочення платежу», з точки зору валютного контролю та позиції відповідача, фактично означає відстрочення ввозу товару на митну територію України, яке є обовязковим та не повинно перевищувати 90-денний строк з моменту оплати.

Пунктом 1 ст. 15 Митного кодексу визначено, що строк «ввозу в Україну і вивозу із України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів і інших предметів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відбиток штампу «Під митним контролем» (імпорт), виписується перевізна відомість у митницю повного митного оформлення та на ній проставляється відбиток штампу «Під митним контролем» (імпорт) та особиста нумерована печатка інспектора митниці на кордоні, через який вантаж переміщувався, що передбачено листом Держмитслужби України від 07.12.1995 року № 11/18-5435.

Тобто, знаходження під митним контролем товарі неможливе без їх фактичного ввозу в Україну, при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар супровідного документу, проставлення відтиснення штампу «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою, які засвідчують факт і дату перетину митного кордону України.

Згідно підпункту 3.3 п.3 Інструкції НБУ № 136 уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після предявлення ним акту (другого документу), який посвідчує поставку резидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, сплачених резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю при наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлено правило, згідно якому єдиним обовязковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД. Інструкцією НБУ № 136 встановлюється лише можливість її використання для зняття операції з контролю.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що наявність лише товаросупровідних документів з відтисненням штампу «Під митним контролем» при відсутності належним чином оформленої ВМД форми ІМ-40 не підтверджує факт поставки товару, оскільки це твердження не відповідає чинному законодавству України, так як жодний нормативний акт України не передбачає підтвердження поставки товару на митну територію України саме ВМД форми ІМ-40 та ін. Тому, встановлені у судовому засіданні обставини дають підстави суду зробити висновок про неправомірність застосування штрафної (фінансової) санкції.

У звязку з викладеним суд погоджується з позивачем, що по окнтрактам: № 0108/1743 від 14.07.2006 року; № 0108/2654 від 11.11.2005 року; № 0108/1036 від 25.04.2007 року; № 0108/529 від 26.02.2007 року; № 027/1-347 від 07.02.2007 року; № Д06-5902-18-0108/48 від 06.10.2006 року; № 01-59-0108/752 від 27.03.2007 року; № V-UA061107VR-027/1-219 від 02.01.2007 року; № 522/2007-067 від 01.02.2007 року; № 0108/1436 від 31.05.2006 року; № 0108/1923 від 15.08.2006 року; № 0108/2587 від 27.11.2006 року; № 027/1-1239 від 25.04.2007 року; № 23372015/31.130 від 22.12.2005 року; № 065462-0108/140 від 18.01.2007 року; № 0108/2275 від 05.10.2006 року; № 0108/2736 від 15.12.2006 року; № 0108/1539 від 14.06.2006 року товар своєчасно перетнув митний кордон України та під час проведення перевірки усі необхідні документи, які підтверджують своєчасність отримання товару були отримані податковим органом для перевірки у повному обсязі, а тому нарахування пені за порушення розрахунків в іноземній валюті у частині, яка складає суму 919 157, 58 грн. є неправомірним.

Згідно ст. 3 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в України» органи державної податкової служби України у своїй діяльності повинні керуватися Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Тому, суд при вирішенні даної справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22.01.2008 року № 00008608013 в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 919 157, 58 грн., відповідають чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно платіжного доручення № 182 від 23 січня 2008 року позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у Луганський окружний адміністративний суд до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, у сумі 85 грн. Судове рішення у справі ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те. що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2008 року № 00008608013 в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 919 157, 58 грн. задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22.01.2008 року № 00008608013 винесеного за актом перевірки № 15/08-03/05441447 від 11.01.2008 року Відкритому акціонерному товариству «Алчевський металургійний комбінат», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05441447, адреса місцезнаходження: 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, про визначення податкового зобовязання в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 919 157, 58 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» судові витрати у розмірі 85 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 24 січня 2009 року.