Постанова № 11082824, 25.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-8/08 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним акту та податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Агродім»(далі ТОВ «Агродім», позивач) звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування висновків акту Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі ДПІ у м.Вінниці, відповідач) № 850/2320/30054483 від 08.05.2007 року, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000832320/0, № 0000842320/0 від 01.06.2007 року; № 0000832320/1, № 0000842320/1 від 15.08.2007 року; № 0000832320/2, № 0000842320/2 від 16.10.2007 року; № 0000832320/3, № 0000842320/3 від 14.12.2007 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000842320/0 від 01.06.2007 року, № 0000842320/1 від 15.08.2007 року, № 0000842320/2 від 16.10.2007 року, № 0000842320/3 від 14.12.2007 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь TOB "Агродім", з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, документально підтверджений розмір судових витрат - 1761,2 гривень.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м. Вінниці подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та в частині задоволених вимог постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з посиланням на законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції.

До суду апеляційної інстанції інші учасники процесу не зявилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції частковому скасуванню з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ДПІ у м Вінниця фактично оскаржує рішення суду тільки в частині задоволених позовних вимог, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000842320/0 від 01.06.2007 року, № 0000842320/1 від 15.08.2007 року, № 0000842320/2 від 16.10.2007 року, № 0000842320/3 від 14.12.2007 року, враховуючи те, що позивачем вказане рішення не оскаржено, апеляційна інстанція не знаходить за необхідне аналізувати правомірність прийнятого судом рішення у відмовленій частині позовних вимог, перевіряючи їх законність і обгрунтованість у порядку ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 20.01.2004 року, ТОВ «Агродім»16.01.2004 року зареєстроване як юридична особа.

Відповідності до акту перевірки № 850/2320/30054483 від 08.05.2007 року, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку TOB «Агродім»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 01.01.2007 року, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2006 року в сумі 4168 грн.;

- п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року, занижено податок на додану вартість на 552757 грн., в тому числі: червень 2005 р. - 133250 грн., серпень 2005 року - 291828 грн., вересень 2005 року - 2683 грн., листопад 2005 року - 66663 грн., грудень 2005 року - 58333 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення -рішення: № 0000832320/0 від 01.06.2007 року, яким за порушення п.п. 1.22.1, п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. г. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5002 грн., з яких основний платіж - 4168 штрафні санкції - 834 грн.; № 0000842320/0 від 01.06.2007 року, яким за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1105514 грн., з яких основний платіж - 552757 грн., штрафні санкції 552757 грн.

За результатами розгляду скарг позивача ДПІ у м. Вінниці, ДПА у Вінницькій області, ДПА України були винесені рішення, якими вимоги скарг залишені без задоволення і відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № 0000832320/1, № 0000842320/1 від 2007 року; № 0000832320/2, № 0000842320/2 від 16.10.2007 року; № 0000832320/3, № 42320/3 від 14.12.2007 року, зміст яких являється аналогічним змісту податкових повідомлень - рішень № 0000832320/0, № 0000842320/0 від 01.06.2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000842320/0 від 01.06.2007 року, № 0000842320/1 від 15.08.2007 року, № 0000842320/2 від 16.10.2007 року, № 0000842320/3 від 14.12.2007 року, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають ставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті урахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 (в редакції, що діяла на час визнання позивачем податкового зобов'язання), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. «а»п.п. 4.1.4 п.п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Як вбачається з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено перевіркою, порушення виявлено при перевірці оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями», де позивачем було відображено суми отриманих передплат.

Відповідно до «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року та зареєстрованої Міністерством юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186 (далі - Інструкція № 291), активний субрахунок бухгалтерського обліку 361 "Розрахунки із вітчизняними покупцями" призначений виключно для обліку та систематизації інформації щодо фактично відвантажених на користь третіх осіб товарів виконаних робіт, наданих послуг).

Облік отриманих господарюючим суб'єктом передплат здійснюється на пасивному субрахунку 681 "Розрахунки за авансами одержаними" (а не на активному субрахунку 361 «Розрахунки із вітчизняними покупцями»).

Таким чином зазначена вище бухгалтерська проводка не може бути підтвердженням факту виникнення у позивача податкових зобовязань з передплат.

У разі застосування даних бухгалтерського обліку для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку на додану вартість, такі дані (в обов'язковому порядку) повинні бути порівняні із даними регістрів податкового обліку: книгами обліку продажу товарів (робіт, послуг), - для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку; книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг) - для визначення розміру податкового кредиту, на суму якого такий платник податків отримує право зменшити свої податкові зобов'язання за відповідний звітний період тощо.

Через що дані регістрів бухгалтерського обліку не можуть бути достатнім підтвердженням факту заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Як передбачено п. 4.5. ст. 4 Закону № 168 якщо після поставки товарів послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів послуг.

З вищезазначеного вбачається, що Законом України «Податок на додану вартість»передбачена можливість коригування податкових зобовязань, у випадку зміни господарських зобовязань в періоді, в якому відбувалася така зміна, що і було зроблено позивачем.

Крім того з висновку судово-бухгалтерської експертизи, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, не встановлено не віднесення TOB «Агродім»до складу податкових зобов'язань отриману попередню оплату від TOB «Вінницька промислова група»на суму 3316542 гривень, в тому числі ПДВ - 552757 гривень, не встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 552757 гривень за період з 01.01.2004 року по 01.01.2007 рік.

Через що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначена відповідачем, як і сума штрафних санкцій документально не підтверджена.

Крім того з актів комплексних та планових документальних перевірок TOB «Вінницька промислова група»№ 635/2310/31041602 від 04.04.2006 року, № 611/2320/31041602 від 30.03.2007 року, № 1079/2320/31041602 від 23.05.2008 року складених ДПІ у м. Вінниці за періоди з 01.01.2005 року - 31.12.2005 рік, з 01.01.2006 року - 31.12.2006 рік, з 01.01.2007 року - 31.12.2007 рік, згідно яких ДПІ у м. Вінниці не було встановлено порушень у господарських відносинах між TOB «Вінницька промислова група»та ТOB «Агродім»щодо заліку взаємних вимог за 2005 рік.

Таким чином висновки відповідача стосовно заниження ТОВ «Агродім»податкових зобовязань з податку на додану вартість є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення № 0000842320/0 від 01.06.2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно скасування податкових повідомлень-рішень № 0000842320/1 від 15.08.2007 року, № 842320/2 від 16.10.2007 року, № 0000842320/3 від 14.12.2007 року, з наступних підстав:

Згідно пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748, у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про нарахування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Абзацем другим пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (далі Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося.

Розділом 6 вищезазначеного Порядку передбачені вичерпні випадки відкликання податкових повідомлень. Даним розділом не передбачено відкликання податкових повідомлень, а отже і надіслання нових податкових повідомлень, у разі залишення без змін раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, а платнику податків надсилається нове податкове повідомлення лише у разі зміни раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження в сторону їх зменшення. Відповідач, ДПА у Вінницькій області та ДПА України залишили скарги позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0000842320/0, № 0000832320/0 від 01.06.2007 року, - без змін.

Через що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для направлення позивачу податкових повідомлень-рішень № 0000832320/1, № 0000842320/1 від 15.08.2007 року; № 0000832320/2, № 0000842320/2 від 16.10.2007 року; № 0000832320/3, № 0000842320/3 від 14.12.2007 року.

Посилання відповідача на його право надсилати такі податкові повідомлення згідно абзацу третього пункту 5.3 Порядку не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, так як суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби.

Однак, при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що акт перевірки ДПІ у м. Вінниці № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Агродім»»не підлягає оскарженню, оскільки не несе правових наслідків для сторони відносно якої він постановлений.

Правовий акт це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Чинне законодавство не дає прямого визначення поняттю правовий акт індивідуальної дії.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної діє є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що акт перевірки ДПІ у м. Вінниці № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року не є рішенням субєкта владних повноважень, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця.

За таких обставин, акт перевірки ДПІ у м. Вінниці № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року є лише носієм доказової інформації, який може свідчити про виявлені порушення з боку ДПІ м. Вінниці.

Зазначені властивості акт перевірки № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року як службового документа, що є носієм доказової інформації і яким оформлюються результати проведеної фінансово-господарської діяльності, принципово відрізняють його від такого поняття як правовий акт індивідуальної дії.

З огляду на вищевикладене, акт перевірки ДПІ у м. Вінниці № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року сам по собі не породжує певних правових наслідків для підприємства, а тому він не може бути предметом розгляду у судовому порядку та не підлягає оскарженню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці в частині позовних вимог про визнання нечинним акту перевірки ДПІ у м. Вінниці № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду частковому скасуванню з закриттям провадження в частині відмови в задоволені позову про визнання нечиним акту перевірки ДПІ у м. Вінниці № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 157, 160, 196, 198, 202, 205, 212, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року скасувати в частині відмови в задоволені позову про визнання нечинним акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 850/2320/30054483 від 08.05.2007 року.

В цій частині провадження у справі закрити.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 30 серпня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: В.С.Заяць

Ю.І.Цвіркун

Повний текст постанови виготовлений 30 серпня 2010 року.