Ухвала суду № 110822793, 11.05.2023, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/2035/23

провадження № 1-кп/361/824/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023 м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 , її представника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022110000000545 від 30.12.2022, який надійшов з Київської обласної прокуратури по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чернятин, Калинівський район, Вінницька область, громадянина України, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , працюючого слюсарем КП «Київський метрополітен»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просить розглянути подане до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_4 з посиланням на те, що 25.05.2023 закінчується строк тримання його під вартою, однак не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та тяжкість покарання (від 5 до 10 років); незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, так як останньому відомо місця їх проживання, засоби мобільного зв`язку, вони ще не допитувалися у судовому засіданні, тому існує ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_4 такі особи можуть змінити свої покази або відмовитися від давання показань в суді. Інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не є достатніми запобігти вказаним ризикам, тому просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечував та звертає увагу суду на те, що відсутні докази впливу на свідків, обвинувачений працевлаштований, має сім`ю, має на утриманні дитину, а всі заявлені прокурором ризики є лише припущенням прокурора, тому наявні всі підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позицію прокурора щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначивши при цьому, що була б вдячна, якби їй припинили телефонувати родичі обвинуваченого, так як це негативно впливає на її психологічний стан.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора та просить задовольнити.

Заслухавши доводи прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілої та її представника, приходить до наступного висновку.

Ухвалою суду від 27.03.2023 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів по 25.05.2023 включно.

Згідно ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілу, свідків.

При продовженні запобіжного заходу, суд враховує наявні матеріали кримінального провадження, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема і тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, при цьому суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та його тяжкість, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за які законодавством передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, застосовуються зметою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України.

При цьому тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. До цих ризиків у даному випадку належать спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на потерпілу, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Суд виходить з того, що на даній стадії і при вирішенні даного питання суд не робить висновків щодо доведеності вини події кримінального правопорушення, тому винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 за даним обвинуваченням, на даній стадії не береться до уваги, оскільки існує обґрунтована підозра.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини за кваліфікуючою ознакою у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки та потребує від водія великої відповідальності та уважності під час його керуванням, натомість ОСОБА_4 , будучи особою, яка керує предметом підвищеної небезпеки, обвинувачується у свідомому нехтуванні заходами безпеки та усвідомлюючи свій стан сп`яніння, все ж сів за кермо автомобілю, чим в подальшому заподіяв смерть людині.

Судом встановлено доведеність продовження існування двох ризиків - ризику переховування від суду, а також ризику впливу на свідків та потерпілу, при цьому суд враховує обставини кримінального провадження, тяжкість можливого покарання, особисті обставини обвинуваченого, встановлену законом процедуру допиту свідків, вагомість показань учасників провадження.

Прийнявши до уваги доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації, офіційно працевлаштований, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, менш суворого запобіжного заходу, суд вважає такі обставини не настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені судом ризики до маловірогідності чи до їх виключення, беручи до уваги в тому числі позицію потерпілої, яка в судовому засіданні повідомила про надходження телефонних дзвінків від родичів обвинуваченого, які потерпіла розцінює як психологічний вплив на неї, тому враховуючи характер висунутого обвинувачення суд погоджується зі стороною обвинувачення, що ризики переховування від суду та незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу, свідків продовжують існувати, а доводи сторони захисту не являються більш вагомими, ніж наявність ризиків, яким необхідно запобігти.

Будь-яких інших обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі судового розгляду, не встановлено.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні цього питання суд виходить з того, що на даному етапі судового розгляду: 1) особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на тяжкість кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується особа, та встановлені ризики; 2) умови домашнього арешту, який по суті є «не суворою» формою ізоляції обвинуваченого, не запобігають можливості його вільного спілкування як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з свідками, потерпілою, з цих підстав домашній арешт не зможе ефективно запобігти вказаним ризикам; 3) враховуючи наведені обставини, а також обставини кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК України, вчинення яких встановлено на рівні обґрунтована підозра, дієвість кримінального провадження не зможе забезпечити і застава.

Відомості, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , які б перешкоджали його перебуванню у місці попереднього ув`язнення, суду не надані, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, та позбавляє останнього можливості перешкодити інтересам правосуддя і запобіганню спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілу та свідків з метою зміни показів на свою користь.

Враховуючи, що прокурором доведені обставини існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, обставини не можливості забезпечення запобігання існуючим ризикам іншим більш м`яким запобіжним заходом, неможливості здійснення розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 197, 331, 371, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів по 10.07.2023 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1