Постанова № 11080883, 05.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2010 р.Справа №2а-7501/10/8/0170 (09:58год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, скасування повідомлення та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: МіндічМ.О., довіреність № 5 від 05.10р.;

від відповідача: Маслюк О.В., довіреність № 71/10-0 від 04.03.10р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю«Делішес» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання дій ДПІ в м.Сімферополі щодо невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з ПДВ у звязку з самостійним виправленням помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року незаконними; скасування повідомлення від19.05.2010р. № 20773/10/15-2 ДПІ в м.Сімферополі про невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року, поданих 14.05.2010р. до ДПІ в м.Сімферополі; зобовязання ДПІ в м.Сімферополі визнати як податкову звітність уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року та уточнюючий звіт розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень грудень2008року, січень березень 2009року, занести вказані дані до особового рахунку ТОВ«Делішес» днем їх подання 14.05.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідно до умов договору №263 від28.07.2008р. про визнання електронних документів до ДПІ в м. Сімферополі були направлені в електронному вигляді уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року та уточнюючий звіт розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року. Вказані звіти, відповідно до квитанції №2, прийнято на місцевому рівні. Дії з неприйняття ДПІ в м.Сімферополі уточнюючів розрахунків податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року та уточнюючого звіту розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року з посиланням на п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», затверджених наказом ДПА України №827 від31.12.2008р., позивач вважає такими, що грубо порушують права позивача, посилаючись на п.п.4.1.1 п.4.1, п.п.«г» п.п.4.2.2, п.4.2, п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р., оскільки в жодній з наведених норм не передбачено, що надсилання уточнюючого розрахунку до податкового органу не можливо за період, який раніше було перевірено.

Щодо посилання ДПІ в м.Сімферополі на Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджені наказом ДПА України №827 від31.12.2008р., позивач вважає, що вказані норми носять рекомендаційний характер та мають нижчу юридичну силу порівняно з законом, тому не можуть суперечити йому і застосуванню не підлягають.

Крім того, у позовній заяві позивач звертає увагу суду на те, що в акті від08.09.2009р. № 8641/23-2/32624767 планової виїзної перевірки ТОВ«Делішес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.13.2009р. встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. не включено ПДВ на суму 231410,19грн. Також зазначено, що дані податкові накладні будуть відображені у наступних податкових періодах, що і зроблено ТОВ«Делішес» поданням відповідних уточнюючих розрахунків. Як зазначає позивач, всі податкові накладні, вказані в уточнюючих розрахунках, поданих 14.05.2010р. за квітень - грудень2008 року, січень березень 2009року наявні в переліку податкових накладних, не проведених та не відображених у податковому кредиті у перевіряємому періоді з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., доданому до акту перевірки від 08.09.2009р., який підписано зокрема головним державним податковим ревізором - інспектором ТрачукО.В.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРКрим від09.06.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях, які були надані суду у судовому засіданні 05.08.2010р., посилаючись на те, що позивач, після отримання листа ДПІ в м.Сімферополі щодо неприйняття податкової звітності мав право або надати нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, або оскаржити рішення податкового органу.

Відповідач із посиланням на загальний порядок відображення платниками податків у звітності самостійно виправлених помилок (у тому числі подання уточнюючих розрахунків), який встановлено п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 та зареєстрованого в Мінюсті 09.07.1997р. за №250/2054, згідно якого передбачено, що якщо платник податків самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник податків зобовязаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст..15 Закону України №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виправлених помилок, вважає, що платник податків має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень п.17.2 Закону України №2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відтак відповідач вважає, що позивач згідно ст.17.2 Закону України №2181, якою встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, повинен був подати уточнюючі розрахунки до податкового органу до початку проведення його перевірки контролюючим органом (абз. перший п.17.2 Закону України №2181) та з урахуванням строків давності, визначених ст.15 Закону України №2181.

У судовому засіданні 05.08.2010р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправними дії ДПІ в м.Сімферополі щодо невизнання як податкової звітності та не проведенні у картці особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ«Делішес» уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з ПДВ у звязку з самостійним виправленням помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року; зобовязати ДПІ в м.Сімферополі визнати як податкову звітність уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року та уточнюючий звіт розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень грудень2008року, січень березень 2009року та провести вказані дані у картці особового рахунку ТОВ «Делішес» датою їх подачі 14.05.2010р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від05.08.10р. заява про зменшення позовних вимог прийнята до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.08.2010р. у задоволенні позовної заяви просив відмовити з причин, викладених ним раніше у запереченнях проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес» (далі ТОВ«Делішес») зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 09.09.2003р. (ідентифікаційний код 32624767) та 31.05.201р. замінено свідоцтво про державну реєстрацію, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №146799 (а.с.7 том 1).

Судом встановлено, що ТОВ«Делішес» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі.

Судом встановлено, що 28.07.2008р. між ДПІ в м. Сімферополі та ТОВ«Делішес» був укладений договір № 263 про визнання електронних документів (а.с.8-10 том 1). Предметом вказаного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до ч. 6 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати електронного цифрового підпису, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Судом встановлено, що у період з 17.08.2009р. по 02.09.2009р. ДПІ в м.Сімферополі на підставі направлення від17.08.2009р. № 1731/23-2 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Делішес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складений акт №8641/23-2/32624767 (а.с.79-100 том 1).

Перевіркою було встановлено порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями підприємством завищене відємне значення обєкту оподаткування по податку на прибуток за півріччя 2008 року у сумі 547728грн., у тому числі по періодах: ІІ квартал 2008 року - у сумі 547728грн.; п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. занижено податкові зобовязання з ПДВ в сумі 70119,25грн., у тому числі: за жовтень 2008 року у сумі 5404,50грн., за грудень 2008 року у сумі 2581,78грн., за березень2009 року у сумі 62131,97грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Делішес» надіслано до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим засобами телекомунікаційного звязку уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ у звязку з самостійним виправленням помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року в електронному вигляді.

Повідомленням від19.05.2010р. за №20773/10/15-2 Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим відповіла ТОВ«Делішес», що наданим позивачем уточнюючим розрахункам з податку на додану вартість за жовтень 2008року (вх. №9001672772 від14.05.2010р.), за квітень 2008року (вх. №9001676024 від14.05.2010р.), за травень 2008року (вх. №9001672234 від14.05.2010р.), за червень 2008року (вх. №9001672466 від14.05.2010р.), за серпень 2008року (вх. №9001672589 від14.05.2010р.), за вересень 2008року (вх. №9001672715 від14.05.2010р.), за листопад 2008року (вх. №9001673068 від14.05.2010р.), за грудень 2008року (вх. №9001673143 від14.05.2010р.), за квітень 2008року (вх. №9001673170 від14.05.2010р.), за березень 2009року (вх. №9001675196 від14.05.2010р.), за січень 2009року (вх. №9001676231 від14.05.2010р.), за лютий 2009року (вх. №9001676485 від14.05.2010р.) привласнений статус «не визнаний як податковий звіт» у звязку з тим, що уточнюючі розрахунки надані за перевірений період. Порушений п.17.2 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №837 від 31.12.2008р. (а.с.11 том 1).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги ТОВ«Делішес» є обґрунтованими частково та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, привласнюючи статус поданим позивачем 14.05.2010р. уточнюючим розрахункам «не визнаний як податковий звіт», керувався п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі Закон №2181).

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181 (із змінами та доповненнями на час подання уточнюючих розрахунків до ДПІ) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, відповідач при цьому керувався п. 4.5 наказу ДПА України «Про затвердження методичних рекомендацій по централізованому приймання та компютерній обробці податкової звітності платників ОДПС України».

Відповідно до п.4.5 вказаного наказу якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону №2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).

У БДАЗ ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «Не визнано як податкова декларація» із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці оголошень або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону №2181 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу «не визнаний як податковий звіт» призвело до невідображення їх показників у картці особового рахунку позивача, що підтверджується даними картки особового рахунку позивача (а.с.109-120 том 2) та не заперечується відповідачем по суті.

Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як субєкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

П. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Будь-яких обмежень щодо строку подачі уточнюючих розрахунків вказана норма не містить.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації, в тому числі і уточнюючих розрахунків, обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Доказів того, що відповідачем було відмовлено у прийнятті уточнюючих розрахунків і для цього існують обґрунтовані підстави, відповідачем суду не надано.

Право же привласнювати декларації статусу «не визнаний як податковий звіт» чинним податковим законодавством України не передбачено.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наказ ДПА України «Про затвердження методичних рекомендацій по централізованому приймання та компютерній обробці податкової звітності платників ОДПС України» № 827 від 31.12.2008р.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з даного наказу, він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» є обовязковим, а отже, він не містить ознак нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору.

Крім того, вказаний наказ розширює сферу дії Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., надаючи органам податкової служби України додаткове повноваження привласнювати деклараціям статус «Не визнано як податкова декларація», що є неприпустимим.

Що стосується п. 17.2 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., на який посилається відповідач, то суд вважає, що вказана норма не обмежує право платника податків на подачу уточнюючого розрахунку виключно до початку проведення перевірки контролюючим органом.

При цьому суд виходить з того, що ст. 17 вказаного Закону регламентує підстави та порядок застосування штрафних санкцій, в той час як порядок узгодження податкових зобовязань визначено спеціальною нормою - ст. 5 даного Закону.

Проаналізувавши положення п. 17.2 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ, відповідно до якого платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, суд приходить до висновку, що дія цього пункту спрямована на забезпечення сплати платником податків штрафних санкцій у разі заниження податкових зобовязань, що виявлено ним самостійно до початку перевірки. Вказані штрафні санкції є меншими, ніж було б застосовано ДПІ в разі виявлення заниження податкових зобовязань під час перевірки, але оскільки протягом певного часу до початку перевірки платник мав недоплату податку, дія вказаної норми спрямована на забезпечення його відповідальності за це.

В даному ж випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивач виявив не тільки заниження податкових зобовязань, але і завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість, про що свідчать данні уточнюючих розрахунків (а.с.17-61, 101-229 том 1, а.с.1-108 том 2).

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Зменшивши позовні вимоги, позивач просить визнати протиправними дії ДПІ в м.Сімферополі щодо невизнання як податкової звітності та непроведення у картці особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ«Делішес» уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з ПДВ у звязку з самостійним виправленням помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року; зобовязати ДПІ в м.Сімферополі визнати як податкову звітність уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року та уточнюючий звіт розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень грудень2008року, січень березень 2009року та провести вказані дані у картці особового рахунку ТОВ «Делішес» датою їх подачі 14.05.2010р.

Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обовязковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобовязань, задекларованих у поданій звітності.

Як вже зазначено судом приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності. Суд зазначає, що відповідачем вчинені дії щодо прийняття спірних уточнюючих розрахунків засобами телекомунікаційного звязку 14.05.2010р., що підтверджується матеріалами справи, а саме квитанціями №2 іхз зазначенням номеру електронного файлу (а.с. 17, 19, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60), а відтак відповідачем прийнято уточнюючі розрахунки позивача як документи, подані у вигляді електронних файлів.

Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. не містить вимог чи обовязку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (відповідність всім обовязковим вимогам, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків, тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про зобовязання визнати протиправними дії ДПІ в м.Сімферополі щодо невизнання як податкової звітності поданих уточнюючих розрахунків та з вищезазначених підстав відмовляє в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Оскільки матеріалами справи встановлено протиправність дій Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим з не проведення в картці особового рахунку з ПДВ ТОВ «Делішес» уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року та зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані із немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 05.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 10.08.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року датою їх подачі 14.05.2010р.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень - грудень 2008року, січень - березень 2009року датою їх подачі 14.05.2010р.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лексіна, 54, кв. 34) 3,40грн. судового збору.

6. Встановити Державній податковій інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.