Постанова № 11078483, 14.01.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 січня 2010 року Справа № 2-12/5894-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Укргазпром" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 03.12.2009 у справі №2-12/5894-2009

за позовом           Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, місто Сімферополь, 95000)

до приватного підприємства "Укргазпром" (вул. Київська, 1а, оф. 608 - 610, місто Сімферополь, 95053); (представнику: Катаклі Халілу Енверовичу, Белогірський район, с. Тургєнєво, вул. Леніна, 6)

про стягнення 15059,76 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (позивач) звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з приватного підприємства "Укргазпром" ( відповідач) 15059,76 грн., в тому числі заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 14281,22 грн., 3% річних у сумі 276,00 грн., пеню у сумі 502,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений Договір № 109 від 06.03.2008 на технічне обслуговування газопроводу-відводу, однак, відповідачем був порушений термін оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 12865,90 грн. Крім того, позивач просив стягнути пеню, проценти річних та суму індексу інфляції на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної республіці Крим від 03.12.2009 у справі №2-12/5894-2009 позовні вимоги позивача задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Укргазпром" на користь Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" 15444,35 грн., з яких 14281,22 грн. заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три процента річних в сумі 276,00 грн., 502,54 грн. пеня, 150,59 грн. державне мито, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що термін оплати виконаних робіт відповідачем був порушений, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплати роботи через що вимоги позивача про стягнення в примусовому порядку заборгованості є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню на підставі загальних норм цивільного та господарського права, а саме статей 525, 526, 549, 551, 611, 625 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов'язальні відносини сторін.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач - приватне підприємство "Укргазпром", подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Автономної республіці Крим скасувати та прийняти нове.

Сторона вважає, що вказане рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідач зазначає, що позивач по справі не надав суду документальних даних про прийняття їм заходів досудового врегулювання спору.

Також, заявник апеляційної скарги вважає, що місцевий суд порушив його процесуальні права, так як розглянув спір по суті без його участі, при тому що від нього не надходило клопотань по відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що договором не передбачена можливість стягнення з нього суми процентів річних та індексу інфляції. Більш того, відповідач вбачає арифметичну помилку в розрахунку вказаних сум та пені.

На думку приватного підприємства "Укргазпром" важливе значення має фінансовий стан боржника, який судом не був перевірений.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались. До початку розгляду справи від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Однак, будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання відповідач суду не представив. Крім того, відповідач не надав суду додаткових матеріалів в обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2008 між приватним підприємством "Укргазпром" (Замовник) та державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (Виконавець) укладений договір № 109 на технічне обслуговування газопроводу-відводу та АГРС, пунктом 1.1. якого передбачено, що Виконавець зобов'язується виконувати роботи по огляду, обстеженню та технічному обслуговуванню газопроводу - відводу та АГРС с. Запрудне смт. Партеніт, а Замовник зобов'язується здійснити оплату виконаних робіт (том 1, а. с. 6 - 7).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця до 10 числа місяця, наступного за звітним в розмірі 9141,45 грн. на підставі акту виконаних робіт.

В період з 01.01.2008 по 31.12.2008 позивачем були надані відповідачу послуги за умовами договору № 109 від 06.03.2008 на загальну суму 109697,40 грн.

В обґрунтування цього позивачем були додані до позову акти прийому-передачі виконаних робіт (том 1, а. с. 9 - 18).

Однак, відповідно до наданих документів, строк оплати виконаних робіт відповідачем був порушений, за період з 01.11.2008 по 30.11.2008 вартість наданих послуг склала 9141,45 грн., відповідачем сплачено частково в сумі 5417,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість складає 3724,45 грн.; за період з 01.12.2008 по 31.12.2008 вартість наданих позивачем послуг склала 9141,45 грн., оплата з боку відповідача не здійснена. Таким чином, спільна сума заборгованості складає 12865,90 грн.

Слід зазначити, що в силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку саме відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто довести погашення існуючої заборгованості в повному обсязі. Однак, будь-яких доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідач не представив.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладених норм та обставин справи, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач по справі не надав суду документальних даних про прийняття їм заходів досудового регулювання є неспроможними з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Так, рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 1-2/2002 (15-рп/2002) містить висновок про те, що відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Думка заявника апеляційної скарги про те, що місцевий суд порушив його процесуальні права, так як розглянув спір по суті без його участі, при тому що від нього не надходило клопотань по відкладення розгляду справи є хибною, так як не підтверджується жодною процесуальною нормою закону. Так, стаття 77 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Таким чином, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і його нез'явлення не перешкоджало розгляду справи по суті, порушення норм процесуального права не вбачається.

Стосовно вимог про стягнення суми 3 % річних та суми індексу інфляції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що стягнення з боржника суми річних та суми індексу інфляції можливо в силу вищенаведеної статті закону.

Перевіривши розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції доданий до позову (том 1, а. с. 23), судова колегія вважає його неправильним.

Так, за послуги, які були надані в період 01.11.2008-30.11.2008 борг у приватного підприємства "Укргазпром" виник в першій половині грудня 2008 року (до 10 числа місяця, наступного за звітним, пункт 3.2 договору). Тобто, індекс інфляції рахується за 10 місяців (з грудня 2008 року включно по вересень 2009 року включно). За розрахунком апеляційної інстанції індекс інфляції за вказані місяці становить 111,41 %, тоді як позивачем помилково зазначено 112,18 %. Аналогічним чином за послуги надані в період з 01.12.2008-31.12.2008 за розрахунком апеляційної інстанції індекс інфляції за 9 місяців становить 109,11 %, тоді як позивачем помилково зазначено 110,52 %. Господарський суд першої інстанції вказані розрахунки не перевірив, що призвело до стягнення необґрунтованої суми.

За таких обставин судова колегія стягує суму індексу інфляції у розмірі 1258,06 грн. (14123,96 грн. - 12865,90 грн.).

3 % річних суд апеляційної інстанції розраховує наступним чином.

За послуги, які були надані в період 01.11.2008 - 30.11.2008 борг у приватного підприємства "Укргазпром" почав рахуватися з 10.12.2008. Таким чином у 2008 році:

3724,45 * 3% / 366 * 21 = 6,41 грн.

у 2009 році: 3724,45 * 3% / 365 * 274 = 83,88 грн.

Разом 3 % річних за вказані послуги складає: 90,29 грн. (6,41 грн. + 83,88 грн.).

За послуги надані в період з 01.12.2008-31.12.2008 борг у приватного підприємства "Укргазпром" почав рахуватися з 10.01.2009. Таким чином: 9141,45 грн. * 3 % / 365 * 264 = 198,36 грн.

Виходячи з викладеного, загальний розмір процентів річних на який має право заявляти вимоги позивач становить 288,65 грн. (90,29 + 198,36 грн.). Позивачем була заявлена менша сума: 279,17 грн. (том 1, а. с. 25). Оскільки суд не виходить за межи позовних вимог, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині саме на суму 279,17 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 5,0 % за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги вказану норму, нарахування пені на борг за послуги, які були надані в період 01.11.2008 - 30.11.2008 припиняється 10.06.2009, за послуги, які були надані в період 01.12.2008 - 31.12.2008 припиняється 10.07.2009.

З 10.12.2008 діяла облікова ставка НБУ 12 %.

З 15.06.2009 11 %.

З 12.08.2009 10,25 %.

Таким чином: 3724,45 грн. * 24 % * 22 / 366 = 53,73 грн. (сума пені в період з 10.12.2008 по 31.12.2008, враховується високосний рік)

3724,45 грн. * 24 % * 161 / 365 = 394,28 грн. (сума пені в період з 01.01.2009 по 10.06.2009 включно).

Отже, пеня за борг, що виник за надані послуги в період з 01.11.2008-30.11.2008 становить: 448,01 грн. (53,73 грн. + 394,28 грн.)

9141,45 * 24 % * 157 / 365 = 943,70 грн. (сума пені в період з 10.01.2009 по 14.06.2009 включно).

9141,45 * 22 % * 26 / 365 = 143,26 грн. (сума пені в період з 15.06.2009 по 10.07.2009 включно).

Отже, пеня за борг, що виник за надані послуги в період з 01.12.2008-31.12.2008 становить: 1086,96 грн. (943,70 грн. + 143,26 грн.).

Разом пеня за 6 місяців за всі надані послуги становить: 1534,97 грн. (448,01 грн. + 1086,96 грн.).

Позивачем розрахована пеня неправильно на суму 502,54 грн. Проте, оскільки суд не має права виходить за межи позовних вимог, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині саме на суму 502,54 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято при неповному дослідженні всіх обставини справи, у зв'язку з чим підлягає зміні.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Укргазпром" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної республіці Крим від 03.12.2009 у справі №2-12/5894-2009 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції.

"1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з приватного підприємства "Укргазпром" (95053, місто Сімферополь, вул. Київська, 1а, п/р 26009000131175 в філії АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкцій" місто Сімферополь, МФО 384577 код ЄДРПОУ 31367762) на користь Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (95000, місто Сімферополь, пр-кт Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, п/р 26000000131709, АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкцій" місто Сімферополь МФО 384577, код ЄДРПОУ 00153117) 12865,90 грн. суму заборгованості, 1258,06 грн. суму індексу інфляції, 279,17 грн. 3 % річних, 502,54 грн. пені, 149,05 грн. державного мита та 233,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) У решті позову відмовити."

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.          

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Ю.В. Борисова