Рішення № 11077926, 27.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

27 липня 2010 року справа № 5020-9/137 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Созвездие плюс»(99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, буд. 17)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 9360,83 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача - Олійник Валентина Федорівна - директор, наказ № 1-к від 04.12.2008;

відповідача - не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Созвездие плюс» (далі ТОВ «Созвездие плюс») звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.) про стягнення 9360,83 грн., з яких: основний борг - 5612,00 грн., пеню 337,42 грн., штраф 3000,00 грн., 3% річних 168,36 грн., інфляційне відшкодування 243,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобовязань за договором оренди від 15.03.2009. Доводи та обґрунтування викладені у позові та додаткових поясненнях по справі (а.с.2-5).

Ухвалою суду від 08.07.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/137.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у позові та витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які надіслані за юридичною адресою та повернуті органами поштового звязку з позначкою „за закінченням терміну зберігання ”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій (а.с.48-51, 52-55).

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2009 між ТОВ «Созвездие плюс»(Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), (а.с.9-10).

Договір набирає чинності з 15.03.2009 по 14.03.2010 (пункт 7.1 Договору).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду частину нежитлового приміщення (павільйон) у строкове платне користування, яке належить ТОВ «Созвездие плюс»на праві власності відповідно до договору купівлі продажу №41/40-40-к від 17.07.1995, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Меньшикова, буд. 17 «Г» загальною площею 30 м2.

Орендар вступає у строкове платне користування торгівельною площею з дати підписання договору та акуту прийому передачі (пункт 2.1 Договору).

Згідно пункту 3.1 Договору орендна плата встановлюється в сумі 1000,00 грн. в місяць, плюс індекс інфляції за попередній місяць. Оплата за комунальні послуги та телефон здійснюється окремо. Сума комунальних послуг (охорона, пожарна сигналізація, водопостачання, каналізація, електропостачання та за вивіз ТБО) вказується в рахунку за попередній місяць окремою стрічкою та 10% податку на комунальні послуги. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок або в касу Орендодавця до початку робочого місяця, тобто передплата.

Виставлені рахунки на оплату комунальних послуг та телефону сплачуються протягом 3 (трьох) банківських днів (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору відповідач зобовязався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, також відшкодовувати всі витрати Орендодавцю за користування міським телефоном, водою, каналізацією, електропостачанням, охороною та пожарною сигналізацією на підставі виставлених рахунків.

Свої зобовязання за договором відповідач виконував неналежним чином, у звязку з чим ц нього виникла заборгованість за наступними рахунками: №250 від 15.10.2009 в розмірі 1200,00 грн., №290 від 17.12.2009 в розмірі 1009,00 грн., №291 від 17.12.2009 в розмірі 824,30 грн., №20 від 15.01.2010 в розмірі 2107,10 грн., №38 від 08.02.2010 в розмірі 471,77 грн. (а.с.18).

08.02.2010 та 20.02.2010 позивачем на адресу відповідача були надіслані листи з проханням повернути майно та сплатити утворену заборгованість (а.с.14, 16). Відповіді на листи отримані не були.

Крім того, 27.04.2010 за вих.№38 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою про сплату боргу (а.с.11). Відповідь також не отримана.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди від 15.03.2009 та нарахованих штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі в розмірі 5612,00 грн.

Докази погашення відповідачем заборгованості на день прийняття рішення суду відсутні.

У відповідності до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:

-визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

-виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

-зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

-стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

-стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

-відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Даний перелік є вичерпним.

Із зазначеної норми та інших норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при винесенні рішення суд обмежений вимогами позовної заяви та підставами, які зазначив позивач, зміна судом підстав заявлених позовних вимог та позовних вимог не передбачена статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, тому суд позбавлений можливості у випадку встановлення неправильного визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог або саме позовних вимог змінити їх на власний розсуд.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що він містить певні недоліки та складає 5612,17 грн. Однак, оскільки заявлена позивачем сума менша, ніж та, що підлягає стягненню, суд визнає вимоги позивача в цієї частині в повному обсязі в розмірі 5612,00 грн.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 337,42 грн.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.2 Договору у разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендної плати Орендар перераховує на користь Орендодавця, крім орендної плати, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Суд перевірив та встановив, що пеня підлягає стягненню частково в розмірі 306,67 грн., виходячи з наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

120021.10.2009 - 31.03.201016210.2500 %0.056 %*109.18

100923.12.2009 - 31.03.20109910.2500 %0.056 %*56.10

824.3023.12.2009 - 31.03.20109910.2500 %0.056 %*45.83

2107.1021.01.2010 - 31.03.20107010.2500 %0.056 %*82.84

471.7712.02.2010 - 31.03.20104810.2500 %0.056 %*12.72 Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що інфляційне відшкодування підлягає стягненню частково в розмірі 239,97 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

21.10.2009 - 31.03.201012001.06881.60

23.12.2009 - 31.03.201010091.04747.42

23.12.2009 - 31.03.2010824.301.04738.74

21.01.2010 - 31.03.20102107.101.02859.00

12.02.2010 - 31.03.2010471.771.02813.21 Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що 3% річних підлягає стягненню частково в розмірі 44,88 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

120021.10.2009 - 31.03.20101623 %15.98

100923.12.2009 - 31.03.2010993 %8.21

824.3023.12.2009 - 31.03.2010993 %6.71

2107.1021.01.2010 - 31.03.2010703 %12.12

471.7712.02.2010 - 31.03.2010483 %1.86 Додатково позивач просить стягнути з відповідача штраф на підставі пункту 6.7 Договору, тобто у разі припинення (розірвання) договору оренди при наявності заборгованості з орендної плати на момент припинення договору оренди, Орендар сплачує штраф в розмірі 3000,00 грн., не враховуючи наявність заборгованості з уплати встановленої суми з оренди.

Відповідно до статті 781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом та у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Інших обставин припинення договору чинне законодавство або договір не передбачають.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача відносно стягнення суми штрафу у розмірі 3337,42 грн. (штраф та нараховані штрафні санкції) задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 6203,52 грн., з яких: основна заборгованість 5612,00 грн., пеня - 306,67 грн., інфляційне відшкодування 239,97 грн., 3% річних 44,88 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись статтями 49, 8285, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості щодо наявності поточних рахунків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Созвездие плюс»(99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, буд. 17, ідентифікаційний код 20748479, р/р 26005945603561 в Крым.РЕС.Ф. АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010) 6427,52 грн., з яких: основний борг - 5612,00 грн., пеня - 306,67 грн., інфляційне відшкодування 239,97 грн., 3% річних 44,88 грн., витрати по сплаті державного мита 67,60 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 156,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В інший частині позову відмовити.

Суддя підпис С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 02.08.2010