Рішення № 11077890, 06.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06 липня 2010 року справа № 5020-11/103 За позовом:           Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Павліченко, 2)

до:          Державного підприємства „Севастопольський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут”

          (99011, м. Севастополь, вул.Гоголя, 31)

про           стягнення 4910,87 грн.,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Іванов П.П., довіреність № 5127 від 14.12.2009, КП „Севтеплоенерго” СМР;

відповідача - не з’явився, ДП „Севастопольський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут”.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства „Севастопольський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут” (далі - відповідач) про стягнення 4910,87 грн., з яких основна заборгованість –4160,68 грн., пеня –301,90 грн., збитки від інфляції –404,11 грн., 3% річних –44,18 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії № 231 від 24.11.2005.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/103.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання 16.06.2010 повідомлений своєчасно та належним чином, за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.34-35), про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 31).

Враховуючі те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

24.11.2005 між Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (продавець) та Севастопольським відділенням центрального науково-дослідного інституту економіки (покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 231 (далі –Договір) (а.с. 6-8).

Відповідно до наказу Державного комітету рибного господарства України № 262 від 05.06.2009 (а.с. 17-18) припинено діяльність державного підприємства „Центральний науково-дослідний інститут економіки” шляхом приєднання до державного підприємства „Севастопольський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут”. Зазначеним наказом визнано державне підприємство „Севастопольський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут” правонаступником майнових прав та обов’язків державного підприємства „Центральний науково-дослідний інститут економіки”.

Відповідно до розділу 1 Договору продавець зобов’язується надати покупцю теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а покупець, у свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно з пунктом 10.1 Договору він укладений строком на 3 роки і вступає в силу з 10.11.2005.

Відповідно до пункту 10.3 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання або необхідність перегляду договору.

У зв’язку з тим, що докази розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що станом на момент вирішення спору Договір є діючим.

Згідно з розділом 2 Договору тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме централізоване опалення для населення в опалювальний сезон складає 2,63 грн/м2.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Зобов’язання з постачання теплової енергії за Договором позивачем виконувались своєчасно та належним чином, однак відповідач, у свою чергу, не оплачував спожиту теплову енергію, у зв’язку з чим заборгованість відповідача за період з липня 2009 року по квітень 2010 року склала 4160,68 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.7 Договору покупець здійснює оплату за теплову енергію відповідно до виставлених рахунків у строк до 25 числа місяця, наступного за звітним. Рахунок вважається доставленим на адресу покупця, якщо покупець до 25 числа поточного місяця, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий період.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача надсилались рахунки за отриману теплову енергію за період з липня 2009 року по квітень 2010 року (а.с. 20-28).

Докази сплати відповідачем заборгованості за Договором за період з липня 2009 по квітень 2010 року відсутні.

Перевіривши розрахунок основної заборгованості, суд вважає, що він виконаний з урахуванням вимог чинного законодавства. З урахуванням того, що відповідач визнав вказану заборгованість, що підтверджується копією акту звірення взаєморозрахунків (а.с. 57) та листом № 50/06 від 09.06.2010 (а.с.56), позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України та статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми, яка підлягає сплаті.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 301,90 грн. за період з 25.08.2009 по 28.04.2010, розрахунок якої перевірений судом та визнаний обґрунтованим, а сума пені такою, що підлягає стягненню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості позивачем нараховані 3 % річних у сумі 44,18 грн. та збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 404,11 грн.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Севастопольський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут” (99011, м. Севастополь, вул.Гоголя, 31, код ЄДРПОУ 19011294, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, код у ЄДРПОУ 03358357, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 4160,68 грн., пеню у розмірі 301,90 грн., 3% річних у розмірі 44,18 грн., збитки від інфляції у розмірі 404,11 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                     В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 08.07.2010.