Постанова № 11077736, 01.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.10                                                                                           Справа№ 25/137 А

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1” (м.Львів)

до відповідача:Державної податкової інспекції у м.Львові (м.Львів)

про:про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 11.10.2007 р. № 6582301/0/18430; від 13.12.2007 року № 6582301/1/22910, від 25.02.2008 р. № 6582301/2/3553, від 12.05.2008 року №6582301/3/8728.

Головуючий суддя : Пазичев В.М.

Секретар :Башак І.Є. Представники сторін:

від позивача:Сєра Л.Ю.-представник, довіреність від 02.07.2010 року

Вощепинець Р.В.-представник, довіреність від 02.07.2010 року

від відповідача:Базарник Б.І.-представник, довіреність від 26.04.2010 року Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз’яснено їхні процесуальні права та обов’язки, а також видано пам’ятки про їхні права та обов’язки.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у м.Львові (м.Львів) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 11.10.2007 р. № 6582301/0/18430; від 13.12.2007 року № 6582301/1/22910, від 25.02.2008 р. № 6582301/2/3553, від 12.05.2008 року №6582301/3/8728.

Ухвалою суду від 14.05.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє засідання суду на 26.05.2008 р. В судовому засіданні 26.05.2008 р., у зв”язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 02.06.2008 р. Ухвалою від 02.06.2008 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №10/51А.

Ухвалою від 04.08.2010 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 10.08.2010 року. Ухвалою від 10.08.2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.08.2010 року. Ухвалою від 17.08.2010 року розгляд справи відкладено до 25.08.2010 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 25.08.2010 року розгляд справи відкладено до 01.09.2010 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.05.2008 р., про відкладення розгляду справи від 26.05.2008 р., від 17.08.2010 року, від 25.08.2010 року, про зупинення провадження у справі від 02.06.2008 року, про поновлення провадження у справі від 04.08.2010 року, про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 10.08.2010 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.05.2008 р. до суду за вх. № 11491 позивач подав уточнення і доповнення до позовної заяви.

02.06.2008 р. до суду за вх. № 12561 позивач подав пояснення на позов.

01.07.2010 року за вх.№12527 позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі.

09.08.2010 року за вх.№15054 позивач надав узагальнене пояснення по справі.

10.08.2010 року за вх.№15194 позивач подав клопотання по справі.

13.08.2010 року за вх.№15450 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про надання додаткових доказів.

17.08.2010 року за вх.№15591 позивач подав довідку для долучення до матеріалів справи.

31.08.2010 року за вх.№16445 позивач подав виступ у дебатах представника позивача по справі №25/137-А, призначеній слуханням на 01.09.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задоволити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.05.2008 р., про відкладення розгляду справи від 26.05.2008 р., від 17.08.2010 року, від 25.08.2010 року, про зупинення провадження у справі від 02.06.2008 року, про поновлення провадження у справі від 04.08.2010 року, про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 10.08.2010 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.06.2008 р. представник відповідача подав пояснення на позовну заяву.

В судовому засіданні 02.06.2008 р. представник відповідача звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 10/51 А за позовом ДПІ у м.Львові до ВАТ “Львівський хлібзавод №1” та ПМП “Опал” про визнання недійсним господарського зобов”язання.

10.08.2010 року за вх.№15193 відповідач подав клопотання по справі.

17.08.2010 року за вх.№15573 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

24.12.2008 року на адреси сторін було направлено запити щодо надання інформації про наявність чи відсутність обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі.

09.01.2009 року за вх.№76 із “Львівського хлібзаводу №1” надійшла відповідь, в якій зазначено, що справа №10/51-А, яка стала підставою зупинення провадження у справі №25/137-А, перебуває на стадії розгляду.

22.01.2009 року за вх.№971 від відповідача надійшла відповідь на запит, що на даний час наявні обставини, що стали підставою зупинення провадження у справі.

25.12.2009 року на адреси сторін було направлено запити щодо надання інформації про наявність чи відсутність обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі.

01.07.2010 року за вх.№12527 від позивача надійшло клопотання про те, що відпали обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі №25/137-А.

Повний текст постанови виготовлено, оголошено та підписано 01.09.2010 року.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

ДПІ у місті Львові проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Львівський хлібозавод №1»(надалі - позивач), за період червень-грудень 2006р. по взаємовідносинах з ПМП "Опал".

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 28.09.2007р. №171/23-2/05492054. (надалі - Акт перевірки)

На підставі даного Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 11.10.2007р. № 6582301/0/184304, в якому зазначено, що на підставі Акта невиїзної документальної перевірки від 28.09.2007р. №171/23-2/05492054 встановлено порушення платником податків вимог п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон 168), що стало підставою для визначення Відкритому акціонерному товариству «Львівський хлібозавод №1»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 933 484,32 грн., в тому числі основний платіж –на суму 622322,88 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 311161,44 грн. через безпідставне включення останнім до складу податкового кредиту в липні 2006 р. податку на додану вартість в сумі 622 322,88 грн., що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ в липні 2006 р. на цю ж суму.

В інших податкових періодах жодних порушень податкового законодавства Актом перевірки не встановлено.

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в порядку апеляційного узгодження. В задоволенні скарг позивачу відмовлено, а за наслідками їх розгляду ДПІ у м. Львові винесено нові (похідні) податкові повідомлення-рішення:

від 13 грудня 2007 року № 6582301/1/22910 на суму 933 484,32 грн., в тому числі основний платіж - на суму 622322,88 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 311161,44 грн.

від 25 лютого 2008 р. № 6582301/2/3553 на суму 933 484,32 грн., в тому числі основний платіж - на суму 622322,88 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 311161,44 грн.

від 12 травня 2008р. №6582301/3/8728 на суму 933 484,32 грн., в тому числі основний платіж - на суму 622322,88 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 311161,44 грн.

З податковими повідомленнями-рішеннями (первинним) від 11.10 2007р. № 6582301/0/18430 та похідними, що зазначені вище, позивач не погоджується, оскільки в Акті перевірки відповідач зазначає, що позивач, як експортер товарів за участю комісіонера, не мав права відносити в липні місяці 2006р. до складу податкового кредиту нараховані ним до сплати постачальнику товарів –ПМП "Опал" суми податку на додану вартість за фактом отримання податкових накладних від останнього, оскільки за результатами зустрічної перевірки не вбачається надмірної сплати сум податку на додану вартість постачальником товарів до Державного бюджету, що призвело до порушення вимог п.1.8 ст.1, п. п 7.4.1. п.7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі-Закон 168).

Цей висновок контролюючого органу, на думку позивача, суперечить матеріалам перевірки, вимогам норм Закону 168 та практиці його застосування. Посилаючись на наявні докази, позивач зазначає, що обставини справи свідчать про те, що 27.06.2006р. між позивачем та Приватним малим підприємством "Опал" було укладено договір поставки №446, за яким позивач в липні 2006р. на умовах франко-склад Продавця отримав від ПМП "Опал" товар, зазначений в специфікації та видаткових накладних: № 92 від 16.07.2006 р. на суму 950609,88 грн. ( в т.ч. ПДВ-158434,98 грн.); № 93 від 16.07.2006 р. на суму 913419,72 грн.( в т.ч. ПДВ-152236,62 грн.), №121 від 25.07.2006р. на суму 938005,92 грн. (в т.ч. ПДВ-156334,32 грн.); № 133 від 26.07.2006 р. на суму 931901,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 155316,96 грн.) в загальній кількості 66,064 т. на загальну суму 3733 937,28 грн., в т.ч. ПДВ - 622 322,88 грн. На відвантажений товар ПМП "Опал" виписало позивачу податкові накладні: № 92 від 16.07.2006 р. на суму ПДВ -158434,98 грн.; № 93 від 16.07.2006 р. на суму ПДВ -152236,62 грн.; № 121 від 27.07.2006 р. на суму ПДВ -156334,32 грн.; № 133 від 26.07.2006 р. на суму ПДВ -155316,96 грн.

За фактом отримання податкових накладних позивач, у відповідності до п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону 168, включив відповідно у серпні та вересні 2006 р. до податкового кредиту нараховані суми ПДВ - 158434,98 грн. на підставі податкової накладної № 92 від 16.07.2006 р.та суму 463887,9 грн. на підставі податкових накладних : № 93 від 16.07.2006 р. суму 152236,62 грн.; № 121 від 27.07.2006 р.суму 156334,32 грн.; № 133 від 26.07.2006 р. суму 155316,96 грн. Разом у серпні та вересні 2006 р. позивачем з господарської операції з ПМП"Опал" включено до податкового кредиту суму 622322,88 грн.

Позивач зазначає, що факт придбання позивачем товару - чорниці свіжозамороженої підтверджується: укладеним між продавцем та покупцем договором поставки № 446 від 27 червня 2006р., специфікаціями, видатковими накладними № 92 від 16.07.2006р.; №93 від 16.07.2006р.; №121 від 25.07.2006р.; №133 від 26.07.2006 р., податковими накладними №№ 92, 93, 121, 133, договором комісії, ВМД та звітами комісіонера. Зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних та повноважень осіб, які їх підписували, в Акті перевірки відповідач не зазначає. Порушень податкового законодавства в інших звітних періодах відповідач в Актах перевірки також не зазначає. Постачальник товару - ПМП "Опал " на момент видачі податкових накладних був платником ПДВ, що підтверджується тим, що в липні-жовтні 2006р. він подавав до податкового органу декларації по ПДВ, що підтверджено відповідачем на стор.8-9 Акту перевірки.

Відтак, позивач вважає, що він підставно відніс у серпні-вересні 2006 р. відповідні суми до складу податкового кредиту по першій із подій - даті отримання податкових накладних, що нараховані у зв'язку з придбанням товару, та не відносив до складу податкового кредиту у липні місяці 2006р. сум ПДВ зі спірних правовідносин, як безпідставно стверджує контролюючий орган у Акті перевірки.

Порушень податкового законодавства у інших звітних періодах, крім липня 2006р., згідно з Актом перевірки від 28.09.2007р. №171/23-2/05492054, не встановлено.

Позивач звертає увагу на те, що у матеріалах справи є Акт планової документальної перевірки від 23.01.2007 року № 19/23-0/05492054 "Про результати виїзної планової перевірки ВАТ "Львівський хлібозавод № 1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року", яким охоплено і спірні правовідносини по господарських операціях з ПМП "Опал". На стор. 26 цього Акту відповідач підтверджує правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з ПМП "Опал" та відсутність порушень в частині несвоєчасної сплати ПДВ в періоді з жовтня 2004р.по жовтень 2006р., тобто в періоді, в якому відбувалася господарська операція з ПМП "Опал". Вищенаведене підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за липень, серпень, вересень 2006р., поданими позивачем до ДПІ у м. Львові.

Отже, позивач наголошує, що контролюючим органом, а саме - посадовими особами відповідача, 23.01.2007 року при здійсненні виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, порушень формування позивачем податкового кредиту не встановлено. Після чого, на підставі листа-відповіді ДПІ у м.Рівне від 08.06.2007 року № 11306/7/23-706/285, який остання надіслала до ДПА у Львівській області в надання відповіді на запит, що направлявся ДПІ у Шевченківському районі м.Львова при проведенні документальної перевірки ТзОВ "Атера", де контрагентом виступало ПМП "Опал" для врахування при перевірці ВАТ "Львівський хлібозавод № 1" та ВАТ "Львівський хлібокомбінат", ті ж самі посадові особи відповідача, які проводили планову виїзну перевірку і не виявили порушень законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ в періоді з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, вдруге проводять документальну перевірку позивача за той самий період на підставі тих самих первинних документів і роблять протилежний висновок. Позивач наголошує, що вищенаведені факти дають підстави стверджувати про упередженість та некомпетентність посадових осіб відповідача, які перевірками за один і той самий період та використовуючи одні і ті ж самі первинні документи роблять протилежні висновки, а також невідповідність акту невиїзної перевірки від 23.09.2007 року вимогам п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 13 червня 2007 року N 354) (надалі - Порядок), оскільки, відповідно до зазначених нормативно-правових актів, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі (вже) поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Якщо звернути увагу на перелік документів, який був використаний відповідачем при проведенні невиїзної документальної перевірки позивача, то з нього вбачається, що ніякі нові податкові декларацій, звіти та інші документи, які пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) і на підставі яких можна було би зробити протилежний висновок по господарських операціях з ПМП "Опал" у відповідача були відсутні. Відповідач сам зазначає, що при проведенні невиїзної перевірки ним були використані документи, отримані під час проведення виїзної планової перевірки ВАТ "Львівський хлібозавод № 1", про що йдеться на стор. 3 Акту перевірки від 28.09.2007 року, а відсутність порушень у взаємовідносинах позивача з ПМП "Опал" описується на стор. 18 Акту планової виїзної перевірки від 23.01.2007 року.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до п.1.7. Розділу 1 та Розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року N 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, в той час як в Акті невиїзної перевірки відповідачем зазначено, що податковий кредит формувався позивачем в липні 2006 року, а насправді податковий кредит формувався позивачем в серпні-вересні 2006 року. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів, а у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Позивач зазначає, що докази свідчать про те, що відповідачем для перевірок позивача використовувалися одні і ті ж самі первинні документи, однак з посиланням на одні і ті ж самі дані, відповідач видає два різних за встановленими фактами акти - службові документи, які стверджують факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації. Отже, відповідачем здійснено дві документальних перевірки позивача за один і той самий період на підставі одних і тих самих первинних документів, а саме: одну виїзну планову перевірку, другу - невиїзну, за наслідками яких складено два акти з протилежними висновками відносно правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по операціях з ПМП "Опал", що дає можливість зробити висновок про здійснення відповідачем невиїзної перевірки в порушення вимог п.4 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", згідно якого вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Тому, позивач стверджує, що Акт невиїзної документальної перевірки від 28.09.2007р. №171/23-2/05492054, складений відповідачем, не може бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 11.10.2007р. № 6582301/0/18430 та похідних про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім того, позивач наголошує, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 та пункту 1.8. ст.1 Закону 168 через невстановлення контролюючим органом за результатами зустрічної перевірки надмірної сплати ПДВ до державного бюджету, що зазначено на стор. 62 Акту перевірки, спростовується тим, що за змістом п. п. 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону №168 (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), суми податку, що підлягають сплаті або відшкодуванню з державного бюджету визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. Позивач сплатив таку різницю до державного бюджету, а контролюючий орган не розмежував право платника податків на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту з правом платника податків на бюджетне відшкодування сум ПДВ, оскільки податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7.ст.1 Закону 168), а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відтак наявність надмірної сплати сум ПДВ до Державного бюджету необхідна лише у випадку бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Проте, позивач наголошує, що у періоді, що перевірявся, платник податку не заявляв до відшкодування з бюджету сум по податку на додану вартість, що підтверджується поданими до ДПІ у місті Львові податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень-серпень-вересень 2006р., згідно яких платник податку не мав права на бюджетне відшкодування, оскільки мав суму ПДВ до сплати в бюджет.

Також, щодо питання твердження відповідача про зазначення позивачем в скарзі дати формування податкового кредиту зі спірних правовідносин - липень місяць 2006р., позивач пояснює, що при друкуванні скарги ВАТ"Львівський хлібозавод № 1" була допущена описка, що підтверджується доданими до скарги Деклараціями по ПДВ та реєстрами отриманих і виданих податкових накладних.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що визначення Відкритому акціонерному товариству «Львівський хлібозавод №1»податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 933 484,32 грн., в тому числі основний платіж - в сумі 622 322,88 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 311 161,44 грн., є незаконним та безпідставним.

Відповідач вважає, що позовна заява ВАТ „Львівський хлібозавод №1" про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.10.2007 р. №6582301/18430, від 13.12.2007 р. №6582301/1/22910, від 25.02.2008 року №6582301/2/3553 є безпідставною, необгрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки невиїзною документальною перевіркою ВАТ "Львівський хлібозавод № 1" встановлено порушення ведення податкового обліку, а саме порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п 7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), що привело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в липні 2006 року на 622322,88 грн., а саме: у відповідності до договору поставки № 446 від 27.06.2006 року, Приватне мале підприємство ''Опал", іменоване надалі "Продавець", передав у власність ВАТ "Львівський хлібозавод № 1", іменоване надалі "Покупець", товар - чорниці свіжі охолоджені, чорниці свіжозаморожені, гриби лисички свіжі охолоджені сорту екстра в упаковці протягом червня - вересня 2006 року на суму без ПДВ - 12 343 674,04 грн.

Відповідач зазначає, що ПМП "Опал" подало декларації по ПДВ з такими показниками: липень 2006 року: податкові зобов'язання –209 640,00 грн., податковий кредит –276 815,00 грн.; серпень 2006 року: податкові зобов'язання –3 389 726,00 грн., податковий кредит –3 686 726,00 грн.; вересень 2006 року : податкові зобов'язання –2 576 119 грн., податковий кредит –2 576 119,00 грн.; жовтень 2006 року : податкові зобов'язання 949 164 грн., податковий кредит –949 164 грн. Сума податкового зобов'язання ПМП "Опал" по податку на додану вартість, згідно виписаних накладних за липень 2006 року по відвантаженій продукції на ТзОВ "Атера" повинна складати 231 930,40 грн. В липні 2006 року ПМП "Опал" передав у власність ВАТ "Львівський хлібозавод № 1" чорниці свіжозаморожені на загальну суму 3 733 937,28 грн., в т.ч. податок на додану вартість 622 322,88 грн. Виписані ПМП "Опал" податкові накладні по вищевказаних операціях ВАТ "Львівський хлібозавод № 1" включено до податкового кредиту по податку на додану вартість в липні 2006 рок на загальну суму 622 322,88 грн., а саме: №92 від 16.07.2006 року на суму 950609,88 грн., в т.ч. ПДВ 158434,98грн.; №93 від 16.07.2006 року на суму 913419,72 грн., в т.ч. ПДВ 152236,62 грн.; №121 від 25.07.2006 року на суму 938005,92 грн., в т.ч. ПДВ 156334,32 грн.; № 133 від 26.07.2007 року на суму 931901,76 грн., в т.ч. ПДВ 155316,96 грн.

На думку відповідача, для того, щоб визначити суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, або відшкодуванню з бюджету, платник податку зобов'язаний обчислити суму податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, згідно із вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі –Закону 168).

Відповідач стверджує, що пунктом 10.2 ст. 10 Закону 168 передбачено, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету. Правомірність розрахованих платником податку на додану вартість сум податкового зобов'язання, податкового кредиту, належних сум до сплати в бюджет податку на додану вартість визначається платником податку у відповідності до Закону. Тільки при умові, що платник податку визначає у декларації податкове зобов'язання та податковий кредит звітного (податкового) періоду у відповідності із вимогами Закону 168, він не порушує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Невключення до податкового кредиту звітного періоду підприємствами сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом певного звітного періоду без наявних причин, призводить до порушення порядку визначення сум належних до сплати (за рахунок неправильного обрахування податкового кредиту звітного періоду), або сум які підлягають бюджетному відшкодуванню, які платник може самостійно зарахувати у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Згідно п.п.7.7.3, п.7.7, ст.7 Закону 168, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, яка одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена відповідно діючого Закону168, як це визначено п.1.6 ст. 1 Закону 168. Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону168, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, згідно дійсного Закону168, оподатковуються податком за ставкою 20 відсотків відповідно до п.6.1 ст.6 Закону168. Підпунктом 3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону 168, визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Пункт 1.5 Закону 168 визначає, що звітний (податковий) період - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджет.

Відповідач стверджує, що, виходячи з вищевикладеного, податкове зобов'язання, визначено вказаним Законом, як сума податку на додану вартість, яка повинна бути нарахована (отримана) платником податку у періоді, за який він повинен провести розрахунки податку та сплатити його до бюджету, за ставкою 20 відсотків на контрактну вартість товарів, реалізованих таким платником податку на користь іншої фізичної або юридичної особи. Понад це, пунктом 1.7 ст.1 Закону 168 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку, має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом168. Платник податку має право зменшити податкові зобов'язання з податку на додану вартість у звітному податковому періоді тільки на суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) на вартість товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовлюються) таким платником для їх подальшого використання у власній діяльності, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідач наголошує, що проведення зустрічних перевірок зумовлено тим, що, згідно п.п. 7.7.9, п. 7.7., ст.7 Закону168, у разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При проведенні експортних операцій у ВАТ "Львівський хлібозавод № 1" у липні місяці 2006 року при ставці податку "0" відсотків до бази оподаткування, згідно п.6.2 ст.6 Закону168, від здійснених експортних операцій через - комісіонера ПМП "Опал" податковий кредит складає 622 322,88 грн.

Відповідач звертає увагу на те, що для підтвердження факту правомірності визначення суми податку, що підлягає до сплати у звітному періоді , вимоги платника на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, обов'язковим є наявність двох факторів: по-перше - встановлення правильності відображення у податковому обліку та податковій декларації з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідного податкового (звітного) періоду у відповідності із вимогами Закону, по-друге - встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету за наслідком проведення фінансово-господарської операції її учасниками по усьому "ланцюгу" продажу та придбання товару.

На думку відповідача, наявність у підприємства - платника податкової накладної на придбані товари (роботи, послуги) є обов'язковою, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168, але не єдиною, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону 168, умовою для включення підприємством зазначених у податковій накладній сум податку на додану вартість, до складу податкового кредиту відповідного податкового (звітного) періоду. Платник податку - особа, яка згідно Закону 168, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Суми податку, які підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету, тобто формуванню доходів бюджету або бюджетному відшкодуванню визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду.

Відповідач наголошує, відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету. Джерело виплати - загальні доходи Державного бюджету, згідно п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону 168, джерелом для відшкодування сум бюджетного відшкодування є саме кошти податку на додану вартість, які сплачені платниками до Державного бюджету України. Відшкодуванню з бюджету, зменшенню податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, згідно із п.1.8 ст. 1 Закону 168, підлягають суми, які виникли у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тобто, Законом 168 визначено, що відшкодуванню з бюджету або зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів підлягають саме суми податку на додану вартість, які надмірно сплачені до бюджету, при цьому джерелом для відшкодування таких сум є саме кошти податку на додану вартість, які сплачені платниками до Державного бюджету України. Платник податку, який має право на бюджетне відшкодування самостійно вирішує, чи приймати рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, чи зараховувати належні йому повні суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, згідно п.п.7.7.3, 7.7.4 ст.7 Закону 168.

Відповідач зазначає, що, виходячи із результатів проведення зустрічної перевірки та листа-відповіді з ДПІ у м. Рівне, не встановлено надмірної сплати сум ПДВ до бюджету в зв'язку із придбанням товару у ПМП "Опал". Згідно п. 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), платник податків зобов'язаний здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Таким чином, за результатами зустрічної перевірки ПМП "Опал” не вбачається сплата ПДВ з продажу товару ПМП "Опал", відсутня надмірна сплата ПДВ до державного бюджету. ВАТ "Львівський хлібозавод № 1", як експортер товарів за участю комісіонера, не має права на отримання бюджетного відшкодування, зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів згідно п.п.7.7.9, п.7.7. ст.7 Закону 168, оскільки відсутня надмірна сплата ПДВ до Державного бюджету. Пунктом 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, на думку відповідача, в порушення п.1.8, п.п.7.4.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), ВАТ "Львівський хлібозавод № 1" безпідставно включило до складу податкового кредиту по ПДВ в липні 2006 року 622 322,88 грн. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві стверджує, що вищезгадані податкові накладні включені ним до податкового кредиту у серпні та вересні за фактом їх отримання. Проте дане твердження не відповідає дійсності, що підтверджується і самим позивачем у скарзі від 23.10.07 року №1048 до ДПІ у м. Львові.

Також, відповідач наголошує, що ДПІ у м. Львові проведено виїзну планову перевірку ВАТ „Львівський хлібзавод №1" за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, за наслідками якої складено Акт від 23.01.2007 року №19/23-0/05492054. Постановою від 17.01.2008 року порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ВАТ „Львівський хлібозавод №1", що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбачено ч.3 ст.212 КК України. Постановою Рівненського міського суду від 15.06.1907 року призначено проведення позапланової документальної перевірки ВАТ „Львівський хлібзавод №1" за період з 01.06.2006 року по 31.12.2006 року. Перевірка зумовлена скеруванням листа –відповіді ДПІ у м.Рівне до ДПА у Львівській області від 08.06.2007 року №11306/7/23-706/285 та від 11.06.2007 року №11366/7/23-706/290 з надання відповіді на запит, що направлявся ДПІ у Шевченківському районі м.Львова при проведенні документальної перевірки ТзОВ «Артера», де контрагентом виступало у відповідному періоді ПМП «Опал»для врахування при перевірці ВАТ «Львівський хлібзавод №1»та ВАТ «Львівський хлібокомбінат».

Відповідач зазначає, що ВАТ «Львівський хлібзавод №1»у листі повідомило, що всі документи, що відображали господарські операції з ПМП «Опал»вказані у листі ДПІ у м.Львові, вилучені із ВАТ «Львівський хлібзавод №1»старшим оперуповноваженим ЗСМВ УОР при ДДСБЕЗ МВС України п.Мамай В.О. 21.05.2007 року, про що складений відповідний протокол. Стосовно проведення взаєморозрахунків між ВАТ Львівський хлібзавод №1»та ПМП «Опал»підприємство додало до листа –відповіді засвідчені банком ВАТ СКБ «Дністер» платіжні документи проведення оплати ПМП «Опал»за товар (меморіальні ордери №6819 від 13.10.2006 року, №7459 від 23.10.2006 року, №6771 від 24.10.2006 року, №7833 від 08.12.2006 року) та завірену ксерокопію протоколу виїмки документів від 21.05.2007 року. ВАТ «Львівський хлібзавод №1»на лист-запрошення надало письмову відповідь від 06.08.2007 року №815, в якій підприємство повідомило ДПІ, що всі господарські операції, а також всі взаєморозрахунки між ВАТ «Львівський хлібзавод №1»та ПМП «Опал»були об»єктом дослідження при проведенні документальної планової перевірки на ВАТ «Львівський хлібзавод №1», наслідки якої відображені в акті перевірки від 23.01.2007року №119/23-0/05492054. Крім цього, на запит ДПІ у м.Львові «Про запрошення та надання документів», викладеним у листі від 18.07.2007 року «12889/23-213/790, ВАТ «Львівський хлібзавод №1»листом від 26.07.2007 року №746 повідомило ДПІ, що всі документи, які містили відображення господарських операцій між ВАТ «Львівський хлібзавод №1»та ПМП «Опал»були вилучені, про що складено протокол виїмки від 21.05.2007 року, копія якого разом з платіжними документами про взаєморозрахунки за операціями з ПМП «Опал»в 4 кварталі 2006 року були направлені на адресу ДПІ. В листі зазначено, що будь-яких інших документів, що стосуються господарських взаємовідносин із ПМП «Опал»та ВАТ «Львівський хлібзавод №1»- немає.

Крім цього, ДПІ у м.Львові було отримано відповідь ДПІ у м.Рівне від 31.07.2007 року за №34768/23-331 на наданий запит щодо проведення зустрічної перевірки ПМП «Опал». У відповіді зазначені дані декларацій по ПДВ ПМП «Опал»за липень –жовтень 2006 року.

Отже, посадовими особами ВАТ „Львівський хлібзавод №1" до перевірки податковий орган не допущено. Відповідно ДПІ у м. Львові проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ „Львівський хлібозавод №1" з питань дотримання податкового законодавства за період червень-грудень 2006 року при взаємовідносинах з ПМП „Опал" у якому встановлені порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) від 03.04.1997 року, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в липні 2006 року на суму 622 322,88 грн. Як зазначено відповідачем, при перевірці були використані такі документи: Установчі документи підприємства; Податкові декларації по ПДВ за червень-грудень 2006 року; Інформація про звітні дані ПМП «Опал»по ПДВ за липень –жовтень 2006 року, отримана від ДПІ у м.Рівне листом від 31.07.2007 року за №34768/23-331; Акт виїзної перевірки ВАТ «Львівський хлібозавод №1»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року від 23.01.2007 року №19/23-0/05492054; копії первинних документів, отримані під час проведення виїзної планової перевірки ВАТ «Львівський хлібозавод №1»за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, завірені печаткою підприємства, а саме: Договір поставки №446 від 27.06.2006 року, складений між ВАТ «Львівський хлібозавод №1»та ПМП «Опал», додаткова угода від 26.06.2006 року до договору поставки №446 від 27.06.2006 року; Специфікації №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, №2, №3, згідно додатків №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 27.06.2006 року до договору №446 від 27.06.2006року, №№2, 3 від 21.08.2006 року до договору №446 від 26.06.2006 року; видаткові накладні ПМП «Опал»№№90 від 30.06.2006 року, 91 від 30.06.2006 року, 92 від 16.07.2006 року, 93 від 16.07.2006 року, 121 від 25.07.2006 року, 133 від 26.07.2006 року, 183 від 08.08.2006 року, 184 від 08.08.2006 року, 267 від 21.08.2006 року, 279від 01.09.2006 року; податкові накладні ПМП «Опал»№№90 від 30.06.2006 року, 91 від 30.06.2006 року, 92 від 16.07.2006 року, 93 від 16.07.2006 року, 121 від 25.07.2006 року, 133 від 26.07.2006 року, 183 від 08.08.2006 року, 184 від 08.08.2006 року, 267 від 21.08.2006 року, 268 від 21.08.2006 року, 275 від 30.08.2006 року, 276 від 30.08.2006 року, 279від 01.09.2006 року; Договір комісії №447 від 27.06.2006 року, складений між ПМП «Опал»(комісіонер) ВАТ «Львівський хлібозавод №1»(комітент), додаток до угоди комісії від 27.06.2006 року; Специфікації до договору комісії №447 від 27.06.2006 року №№2 від 27.06.2006 року, 3 від 27.06.2006 року, №4 від 27.06.2006 року, 5 від 27.06.2006 року, 6від 27.06.2006 року, 7від 27.06.2006 року, згідно додатків №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 14/1, 15, 17 від 27.06.2006 року, 21.08.2006 року, 30.08.2006 року, 01.09.2006 року; Акти прийому-передачі товару до договору №447 від 27.06.2006 року, згідно додатку №8 від 16.07.2006 року, згідно додатку №9 від 16.07.2006 року, згідно додатку №10 від 25.07.2006 року, згідно додатку №11, від 26.07.2006 року згідно додатку №12, від 08.08.2006 року згідно додатку №13, від 08.08.2006 року згідно додатку №14, від 21.08.2006 року згідно додатку №14/1, від 30.08.2006 року згідно датку №16, від 01.09.2006 року згідно додатку №18; Звіти комісіонера №№1від 31.07.2006 року (ВДМ), 2 від 01.09.2006 року (ВДМ), 3 від 01.09.2006 року (ВДМ), 4 від 30.09.2006 року (ВДМ); Реєстри податкових накладних; Реєстраційні дані ВАТ «Львівський хлібозавод №1.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 N 2953-ІУ) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладення та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У відповідності до ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Як випливає з інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005, справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між кількома суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Відповідно до п. 2 інформаційного листа, єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій і при цьому ці функції повинні здійснюватись ним саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені Законами терміни.

Відповідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ цей Закон спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Абзацом 2 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства. Визначення сум податкового боргу за податками, зборами (обов'язковими платежами), які надходять до бюджетів та державних цільових фондів , здійснюється за даними особових рахунків платників податків, що ведуться органами ДПС згідно з "Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів", затвердженою наказом Головної Державної податкової адміністрації України від 12.05.1994 р. №37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09 .2001 р. №342 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2001 р. за № 887/6078). Відповідно до п. 7 Розділу II Інструкції, підставою для нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників є документи, які подаються платником (податкові декларації, звіти, розрахунки, платіжні повідомлення, довідки про авансові платежі, та інші документи), документи, які готуються податковими органами (рішення за актами перевірок з донарахування або скасування раніше нарахованих сум платежів тощо).

Згідно ст. 72 КАС України обставини установлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарським судом Львівської області 05.08.2008 р. прийнято рішення по адміністративній справі № 10/51 за позовом ДПІ у м. Львові до ВАТ “Львівський хлібозавод № 1”та ПМП “Опал”( м. Рівне) про визнання недійсним господарського зобов‘язання , яке виникло на підставі договору постачання № 446 від 27.06.2006 року між ВАТ “Львівський хлібозавод №1” та ПМП “Опал” (м. Рівне) на суму 3733937,28 грн.; про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов‘язання, що передбачені ст. 208 ГК України; про визнання недійсним договору комісії № 447 від 27.06.2006 року між ПМП “Опал”та ВАТ “Львівський хлібозавод № 1”, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Це рішення набрало законної сили на підставі Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 р., якою рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2008 р. по адміністративній справі № 10/51 залишено без змін.

Як зазначено у судовому рішенні, Господарським судом Львівської області 05.08.2008 р. при прийнятті рішення по адміністративній справі № 10/51 встановлено, що, як випливає з матеріалів перевірки, ВАТ “Львівський хлібозавод №1” укладено договір постачання № 446 від 27.06.2006 р. з ПМП “Опал” на поставку товару згідно із специфікаціями на умовах франко-склад Продавця. Згідно з додатковою угодою від 29.06.2006 р., платіж може здійснюватися у вексельній формі шляхом видачі Покупцем постачальнику простих безвідсоткових векселів.

Про передачу товару свідчать наступні видаткові накладні: видаткова накладна № 92 від 16.07.2006 р. на передачу 16,819 тон чорниці свіжої охолодженої на загальну суму 950609,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 158434,98 грн.); - видаткова накладна №93 від 16.07.2006 р. на передачу 16,161 тон чорниці свіжої охолодженої на загальну суму 913419,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 152236,62 грн.); - видаткова накладна №121 від 16.07.2006 р. на передачу 16.596 тон чорниці свіжої охолодженої на загальну суму 938005,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 156334,32 грн.); - видаткова накладна №133 від 16.07.2006 р. на передачу 16,488 тон чорниці свіжої охолодженої на загальну суму 931901,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 155316,96 грн.). Всього передано 66,064 тон товару на загальну суму 3733937,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 622322,88 грн.). ВАТ “Львівський хлібозавод №1”отримано від ПМП “Опал” податкові накладні.

Між ВАТ “Львівський хлібозавод №1”(Комітент) та ПМП “Опал”(Комісіонер) укладено договір комісії № 477 від 27.06.2006 року, предметом якого є наступне: Комісіонер за обумовлену даним договором винагороду зобов'язується за дорученням та за рахунок Комітента здійснити від свого імені і за рахунок Комітента продаж на експорт продукції Комітента.

Згідно актів прийому-передачі майна на комісію від 16.07.2006 року, від 25.07.2006 року, від 26.07.2006 року, товар, отриманий від ПМП “Опал”, передано на комісію.

Згідно звіту комісіонера № 1 від 31.07.2006 року, ПМП “Опал” реалізував на експорт переданий на комісію товар на загальну суму 3169420,41 грн.

ПМП “Опал”виписано податкові накладні по операції поставки з ВАТ “Львівський хлібозавод № 1”, на підставі яких останнім включено в липні 2006 року до податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 622322,88 грн.

Судом досліджено договір поставки № 446, та встановлено, що, відповідно до умов договору Продавець ( ПМП “Опал”) зобов‘язується передати у власність Покупцю ( ВАТ “Львівський хлібозавод № 1”) товар згідно специфікації , а Покупець зобов‘язується прийняти вказаний товар і сплатити його на умовах, передбачених договором. Найменування товару, його кількість і якісні характеристики, ціна за одиницю товару, а також загальна вартість товару, поставка якого здійснюватиметься відповідно до договору вказується в специфікаціях, які на момент підписання договору складають невід‘ємну частину договору. Згідно п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах: франко-склад Продавця. Ціна товару вказується в специфікаціях на кожну партію товару, які є невід‘ємною частиною договору ( п. 4.1 ). Пунктом 5.1. договору передбачена форма оплати: прямі банківські перекази на розрахунковий рахунок Продавця до 31.08.2006 року.

          27.06.2006 року сторонами підписано специфікації до договору № 446 від 27.06.2006 року, відповідно до яких постачальник зобов‘язувався поставити Покупцю чорницю свіжу, в кількості 66,064 т на суму 3733937,28 грн., в т.ч. ПДВ –622322,88 грн.

          На відвантажений товар ПМП “Опал” виписало платнику податків податкові накладні : № 92 від 16.07.2006 року на суму ПДВ 158434,98 грн., № 93 від 16.07.2006 року на суму ПДВ –152236,62 грн., № 121 від 27.07.2006 року на суму ПДВ - 156334,32 грн., № 133 від 26.07.2006 року на суму ПДВ - 155316,96 грн. За фактом отримання податкових накладних платник податків, у відповідності до п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4., п. 7.5.1., п.7.5., ст. 7 Закону 168, включив у серпні та у вересні 2006 року до податкового кредиту суму в розмірі - 622322,88 грн. Відповідно до п.п. 7.2.3. та п.7.2. ст.7 Закону 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов‘язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари ( послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відтак позивачем не допущено порушень норм податкового законодавства через завищення суми податкового кредиту по операціях з ПМП “Опал” в липні 2006 року, оскільки позивач не формував податкового кредиту у липні 2006 року з операцій з ПМП “Опал”. Щодо інших звітних періодів, то відповідачем не встановлено жодних порушень при формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, що підтверджується Актом перевірки від 23.01.2007 року № 19/23-0/05492054 та Актом перевірки від 28.09.2007 року, в яких не встановлено порушень формування податкового кредиту з податку на додану вартість відповідачем в жодному періоді, окрім липня 2006 року.

          Окрім наведеного, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем в періоді, в якому відбувалася господарська операція з ПМП “Опал”, було вже проведено виїзну планову документальну перевірку позивача, про що свідчить Акт перевірки від 23.01.2007 року № 19/23-0/05492054 “Про результати виїзної планової перевірки ВАТ “Львівський хлібозавод № 1”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року”. Зауважень до позивача в частині несвоєчасної сплати ПДВ в періоді з жовтня 2004 року по жовтень 2006 року, тобто, в періоді в якому відбувалася господарська операція з ПМП “Опал”, немає.

          27.06.2006 року між ПМП “Опал” та ВАТ “Львівський хлібозавод № 1”(позивач) укладено договір комісії № 477. Як вбачається з умов договору, Комітент (позивач) доручає, а Комісіонер зобов‘язується за дорученням Комітента за винагороду зробити від свого імені і за рахунок Комітента юридично значущі дії по реалізації нерезидентам товару, асортимент та кількість якого визначаються додатками ( специфікаціями ) до цього договору. Винагорода за виконану Комісіонером роботу проводиться по узгодженості сторін, але не може бути меншою 1% від фактурної вартості проданої продукції. Порядок оплати визначений умовами договору комісії. Згідно п.3 договору комісії, Комітент передає майно Комісіонеру , оформивши цю процедуру актом приймання-передачі із зазначенням адреси. Комітент фінансує всі витрати Комісіонера, пов‘язані з виконанням ним даної угоди. При цьому, до обов‘язків Комісіонера належить зокрема, доставити самовивозом товар Комітента у місце призначення, обумовлене договором купівлі-продажу, зовнішньоекономічним договором, отримати компенсацію (за понесені витрати ) та винагороду, визначену за домовленістю сторін. Загальний строк виконання робіт за цим контрактом –один рік.

          27.06.2006 року між сторонами підписано специфікацію до договору на поставку продукції, яка відповідно була передана на комісію, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі продукції. Матеріали справи свідчать, що договір фактично виконувався сторонами. Товар - чорниці свіжі охолоджені - був придбаний за договором поставки та реалізований за договором комісії через комісіонера на експорт. Від здійснення цієї операції позивачем отримано прибуток в сумі 164 473,91 грн.

В порядку п. 6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”, за результатами здійснення ВАТ “Львівський хлібозавод №1” операцій по реалізації товару на експорт застосовано “0”ставку по ПДВ.

Відповідно до контракту № 14/08-1 від 14.08.2006 року, ПМП “Опал” зобов‘язується поставити фірмі Голівуд Інвестментс ЛЛП фрукти, овочі, ягоди та гриби в свіжому, замороженому, соленому і консервованому вигляді згідно з специфікацією. Відповідно до додатків 2 і 3 від 14.08.2006 року до вказаного контракту, поставка рослинної продукції відбувається на підставі договору комісії № 447 від 27 червня 2006 року.

          Як вбачається з вантажних митних декларацій (уніфікованих адміністративних документів), продукція у відповідній кількості була експортована, місце розвантаження –Польща, перевізником у вантажно-митних деклараціях зазначено ТзОВ “Дунай”.

У відповідності до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (Комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (Комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок Комітента. Враховуючи, що поставка товару на користь Goldwood Investments LLP здійснювалась на підставі контракту №14/08-1 від 14.08.2006 р., укладеному із ПМП “Опал”, договір перевезення та фінансово-господарські відносини у перевізника виникли щодо ПМП “Опал”. Водночас, про відсутність відносин із вказаною організацією перевізник не стверджує і докази цього в матеріалах справи відсутні.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до ст. 7.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. До компетенції відповідача не належить визначення доцільності укладення договорів платниками податків. Згідно із ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Перевірка доцільності встановлення договірних цін не належить до компетенції позивача. Належних доказів, які б свідчили, що визначена сторонами договору ціна товару у відповідній тарі за даних умов поставки та інших подібних умов (у т.ч. якість, сезон тощо) не є звичайною (відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”) суду не надано.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 р. ПМП “Опал”, сума податкових зобов’язань цього підприємства визначена в розмірі 209640 грн., однак, не лише за результатами даної операції, а за відповідний податковий період. Належних доказів завідомої суперечності зазначеного зобов’язання інтересам держави і суспільства суду не надано. Крім того, позивачеві не може бути інкриміноване і можливе невідображення ПМП “Опал” у податковій звітності проведених операцій.

Посилання на порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПМП “Опал” не доводить вини відповідних осіб, оскільки розслідування кримінальної справи не завершене. У відповідності до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Отримані слідством пояснення не були перевірені судом в ході розгляду кримінальної справи, за ступенем інформативності обмежені обізнаністю працівників. Вміщені в них твердження про доставку товару не в місце, вказане в контракті, але за межами митного кордону України, не має правового значення по даній справі, оскільки товар фактично перетнув митний кордон України, що, згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”, надає підстави для застосування нульової ставки податку на додану вартість. Доказів існування між сторонами спору щодо належного виконання умов контракту суду не надано. Натомість, звіти Комісіонера свідчать про фактичне виконання зобов’язань.

Згідно п.1.7. Закону 168 (в редакції, що діяла на момент обчислення та сплати платником податків ПДВ), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1. Закону 168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно до п.1.3 Закону 168, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Платник податку самостійно відповідає за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, відповідно до п.10.2 ст. 10 Закону 168.

Верховний Суд України у своїй Постанові від 26.09.2006р.зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем ( у тому числі у разі ухилення від сплати), при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, а податкові органи не вправі нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

У відповідності до п. п. 7.2.3., 7.2.6. Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із ст. 7.2. Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, у відповідності із п. 7.4.5. вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого чи нарахованого податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними. Документами податкового обліку (реєстри та податкові декларації з ПДВ за липень, серпень, вересень) підтверджено, що позивач не відносив до податкового кредиту у липні місяці 2006р. сум ПДВ по господарських операціях з ПМП "Опал". Даний факт також підтверджується і Постановою Господарського суду Львівської області від 05.08.2008р. у справі №10/51 А. Постанова Господарського суду Львівської області від 05.08.2008р. у справі №10/51А набрала законної сили, згідно з Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009р.

Відносно вимоги відповідача щодо надання позивачем витягу з журналу вхідної кореспонденції як доказ дати поступлення податкових накладних від ПМП "Опал ", слід звернути увагу на те, що, які саме дані повина містити податкова накладна зазначено в п. 7.2 ст.7 Закону 168, а саме: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Як вбачається з вищенаведеного, чинним законодавством України не передбачено зазначення в податкових накладних даних про дату її поступлення до покупця, тобто дати та № реєстрації її в журналі вхідної кореспонденції.

Відповідно до пп. 7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону 168, в редакції, що діяла на час здійснення спірної господарської операції, платник ПДВ повинен вести реєстр отриманих і виданих податкових накладних. Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затверджений Наказом Державної податкової адміністрації від 30.06.2005 р. № 244, що зареєстровано в Мінюсті 18 липня 2005 р. за N 770/11050 ( надалі –Порядок). Сторінки Реєстру не нумеруються, не прошнуровуються і не підлягають реєстрації в органі Державної податкової служби, оскільки це не передбачено Порядком його ведення. Крім того, факт невключення отриманої податкової накладної до Реєстру не є підставою для відмови йому у праві на податковий кредит, при наявності у платника податків її оригіналу, згідно п. п. 7.2.8 Закону 168. Отже, платники податків можуть самі вирішувати, як їм відобразити в Реєстрі документи, щоб надалі було зручно формувати звітність за даними Реєстру, а платник за власним вибором може вести Реєстр у документальному або електронному вигляді. Реєстр є підставою для відображення зведених результатів податкових зобов'язань і податкового кредиту в декларації з ПДВ.

Як зазначено у листі ДПА України № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003р."Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній", у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000р. N2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Відповідно п. п. 7.5.1 п..7.5. ст.7 Закону 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з викладеного, право платника податків на податковий кредит виникає по першій з подій, яка визначається датою списання коштів, чи датою отримання податкової накладної, а право платника віднести суму ПДВ податкового кредит за отриманою податковою накладною зберегається за ним протягом 1095 днів з дня отримання товару від постачальника. День отримання підтверджується датою видаткової накладної.

З матеріалів справи, а саме з реєстрів податкових накладних та платіжних документів на оплату товару ПМП ”Опал” вбачається, що першою з подій була подія - отримання податкових накладних, згідно дати отримання в реєстрі, другою була подія - оплата за товар, згідно дати оформлення платіжного доручення.

Виходячи в викладеного, належним та допустимим доказом дати отримання податкових накладних платником податків є реєстр виданих та отриманих податкових накладних, а не журнал вхідної кореспонденції.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем позовні вимоги обґрунтовані та доведені матеріалами справи.

Згідно з ч.2 ст.128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1” до Державної податкової інспекції у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 11.10.2007 р. № 6582301/0/18430; від 13.12.2007 року № 6582301/1/22910, від 25.02.2008 р. № 6582301/2/3553, від 12.05.2008 року №6582301/3/8728 є обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб”єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадові чи службова особа).

На підставі наведеного, а також, в зв’язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.19, 61, 62 Конституції України, ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 121, 122, 123, 124, 128,138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 11.10.2007 р. № 6582301/0/18430; від 13.12.2007 року № 6582301/1/22910, від 25.02.2008 р. № 6582301/2/3553, від 12.05.2008 р. №6582301/3/8728 –визнати недійсними та скасувати.

3.          Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1” (79000, м.Львів, вул.Городоцька,168, код ЄДРПОУ 05492054) суму сплаченого державного мита в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

4.          Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя