Рішення № 11077729, 03.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

03.09.10                                                                                           Справа№ 25/116

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів)

до відповідача:Закритого акціонерного товарситва “Львівський виноробний завод” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 49 281,65 грн. та пені в розмірі 1 392,70 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Дутка Ю.І.-представник, довіреність від 11.01.2010 року

від відповідача:Овсянніков С.В.-представник, довіреність від

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів) до Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 49281,65 грн. та пені в розмірі 1392,70 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.06.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.06.2010 року. Ухвалою від 29.06.2010 року розгляд справи відкладено до 02.07.2010 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 02.07.2010 року розгляд справи відкладено до 29.07.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 29.07.2010 року розгляд справи відкладено до 05.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 05.08.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.08.2010 року, за клопотанням представників сторін. Ухвалою від 09.08.2010 року розгляд справи відкладено до 13.08.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі. Ухвалою від 13.08.2010 року розгляд справи відкладено до 19.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 19.08.2010 року розгляд справи відкладно до 30.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 30.08.2010 року розгляд справи відкладено до 01.09.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 01.09.2010 року розгляд справи відкладено до 03.09.2010 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.06.2010 року, про відкладення від 29.06.2010 року, від 02.07.2010 року, від 29.07.2010 року, від 09.08.2010 року, від 13.08.2010 року, від 19.08.2010 року, від 30.08.2010 року, від 01.09.2010 року, про оголошення перерви від 05.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

07.07.2010 року за вх.№12967 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 82 701,39 грн. та пені в розмірі 3 156,07 грн.

02.08.2010 року за вх.№14567 позивач надав пояснення по справі.

12.08.2010 року за вх.№15322 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд розірвати договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми “Укрвино” №4, укладеного 18.05.2000 року, стягнути з відповідача 115 854,10 грн. заборгованості з орендної плати та 5 895,79 грн. пені, зобов”язати відповідача повернути по акту прийому-передачі орендоване майно позивачеві, виселити відповідача з орендованих приміщень цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми “Укрвино”.

В судовому засіданні 19.08.2010 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи понад термін, встановлений ст.69 ГПК України.

03.09.2010 року за вх.№16709 позивач подав пояснення у справі №25/116.

В судовому засіданні 03.09.2010 року позивач подав пояснення по справі, згідно якого підтримує позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточнень позовних вимог від 07.07.2010 року за №10-11-03995 та від 11.08.2010 року за №10-11-04791.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.06.2010 року, про відкладення від 29.06.2010 року, від 02.07.2010 року, від 29.07.2010 року, від 09.08.2010 року, від 13.08.2010 року, від 19.08.2010 року, від 30.08.2010 року, від 01.09.2010 року, про оголошення перерви від 05.08.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.07.2010 року за вх.№14433 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення із матеріалами справи.

В судовому засіданні 05.08.2010 року відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 05.08.2010 року сторони подали спільне клопотання про відкладення розгляду справи.

19.08.2010 року за вх.№15806 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.08.2010 року за вх.№15805 відповідач подав пояснення щодо заяви про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 03.09.2010 року відповідач подав пояснення, в якому зазначає про відсутність зауважень до розрахунку розміру позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.09.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18.05.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі –позивач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством “Львівський виноробний завод” (надалі –відповідач, орендар) укладено договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми “Укрвино” №4 (надалі –договір).

Відповідно до ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, до істотних умов договору оренди віднесено орендну плату з урахуванням її індексації.

Згідно п.3 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно п.5.2 договору, одним із обов”язків орендаря є сплата орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п.3.2 договору, орендна плата перераховується орендодавцеві до державного бюджету з урахуванням ПДВ не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.3.4 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За підрахунком позивача, заборгованість по орендній платі становить 49281,65 грн., у зв”язку з несвоєчасною сплатою орендної плати орендареві нараховано пеню в розмірі 1 392,70 грн.

28.04.2010 року на адресу орендаря скеровано претензію №11-11-02617 з повідомленням про наявність заборгованості по договору оренди №44 від 18.05.2000 року та з вимогю сплатити дану заборгованість.

Проте, станом на момент звернення з позовом, вимогу позивача про сплату заборгованості відповідачем не викоанно.

Згідно п.9.2 договору, спори, які виникають за цим договором або у зв”язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Пункт 5.2 Договору передбачає, що Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити до бюджету орендну плату.

Статтею 526 ЦК України передбачено що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно уточнення позовних вимог, станом на 11.08.2010 заборгованість з орендної плати згідно з Договором становить 115854,10 грн., у зв'язку з чим нараховано пеню в сумі 5895,79 грн.

Відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно з умовами Договору (п.2.4.) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, орендар за вказівкою орендодавця зобов'язаний передати об'єкт оренди відповідному підприємству. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому- передачі.

Згідно з п. 10.4 Договору цей Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі припинення договору найму, згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно уточнення позовних вимог, позивач просить суд, розірвати договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми "Укрвино" №4, укладений 18.05.2000 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ЗАТ "Львівський виноробний завод", стягнути з Закритого акціонерного товариства "Львівський виноробний завод" (79017, м. Львів, вул. Погулянки, 26, ЄДРПОУ 30918060) 115854,10 грн. заборгованості з орендної плати та 5895,79 грн. пені на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, З, ЄДРПОУ 20823070) на р/р №31114092702002, одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області, ЄДРПОУ 23949066, МФО 825014), зобов'язати орендаря - Закрите акціонерне товариство "Львівський виноробний завод" (79017, м. Львів, вул. Погулянки, 26, ЄДРПОУ 30918060) повернути по акту прийому- передачі орендоване майно - цілісний майновий комплекс Львівського державного виноробного заводу фірми "Укрвино" за адресою: 79017, м. Львів, вул. Погулянки, 26, підприємству, визначеному Орендодавцем - регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, виселити Закрите акціонерне товариство "Львівський виноробний завод" (79017, м. Львів, вул. Погулянки, 26, ЄДРПОУ 30918060) з орендованих приміщень цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми "Укрвино" за адресою: 79017, м. Львів, вул. Погулянки, 26. Стягувачем є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, З, ЄДРПОУ 20823070). Закрите акціонерне товариство «Львівський виноробний завод»не визнає позовні вимоги повністю, оскільки, відповідно до положень, передбачених ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання          спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Проте, відповідач зазначає, що від позивача він не отримував будь-яких претензій з приводу збільшення розміру позовних вимог, відповідно позивачем порушено передбачений статтею 5 ГПК України, порядок досудового врегулювання спору. Будь-які докази того, що позивач намагався врегулювати даний спір в досудовому порядку та узгодити вказаний в заяві про уточнення позовних вимог від 12.08.2010 року розмір заборгованості, за твердженням відповідача, відсутні. Крім того, дану справу розпочато судом слухати по суті, відповідно, на думку відповідача, позивач вже не може змінювати предмет або підставу позову. В позовній заяві, від 04.06.2010 року предметом спору є стягнення заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати в розмірі 49281,65 грн., та пені в розмірі 1392,70 грн. Проте, в заяві про уточнення позовних вимог, поданої до суду 12.08.2010 року, предмет спору змінено, зокрема позивач, крім стягнення заборгованості, вимагає розірвання Договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино»№ 4, укладеного 18.05.2000 року між позивачем та відповідачем. Таким чином, на думку відповідача, з огляду на викладені вище порушення вимог, передбачених ст. 22 ГПК України, відповідач вважає, що суд повинен відмовити у прийняті до розгляду уточнення позовних вимог, поданих позивачем 12.08.2010 року. Крім того, відповідач вважає безпідставними та необгрунтованими позовні вимоги щодо розірвання Договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино»№ 4, укладеного 18.05.2000 року між позивачем та відповідачем, зобов'язання відповідача повернути майно, що перебуває в оренді, а також про виселення відповідача з орендованих приміщень. Зокрема, відповідач наголошує, що статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі одержання          відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Проте, відповідач стверджує, що в порушення вищевказаних вимог Господарського кодексу України, позивач відповідачеві, будь-яких пропозицій про зміну чи розірвання Договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино»№ 4, укладеного 18.05.2000 року між позивачем та відповідачем, не надсилав, чим позбавив Відповідача можливості вирішити це питання в досудовому порядку шляхом переговорів. На думку відповідача, посилання позивача на п. 10.4 Договору, у якому вказано, що цей Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, а також на положення, передбачені ст. 782 Цивільного кодексу України, відповідно до яких наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, не надають позивачеві права порушувати порядок розірвання договорів, визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Крім того, в п. 10.3. Договору чітко вказано, що зміна або розірвання Договору можуть мати місце за погодженням сторін у письмовому вигляді. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесених змін не допускається. З наведених положень Договору, на думку відповідача, чітко видно, що вони викладені у відповідності з вимогами, передбаченими ст. 188 Господарського кодексу України, тобто передбачають певний порядок взаємодії сторін під час розірвання Договору, який позивач порушив. Також, відповідач зазначає, що необгрунтованими є посилання позивача і на ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», адже у ній не вказано інший, аніж передбачений ст. 188 Господарського кодексу України порядок зміни та розірвання господарських договорів. Крім того, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, а також щодо виселення Відповідача з орендованих приміщень цілісного майнового комплексу, на думку відповідача, є повністю безпідставними, оскільки на момент подачі позовної заяви і на час судового розгляду справи відповідач не вчиняв, і не вчиняє будь-яких діянь (дій/бездіяльності), які порушують права позивача, пов'язані з поверненням майна переданого в оренду відповідачеві, а також щодо звільнення відповідачем орендованих приміщень. Адже обов'язок повернути орендовані приміщення позивачеві, а також звільнити їх у Відповідача виникає лише в момент розірвання Договору, відповідно до вимог, передбачених ст. 188 Господарського кодексу України.

Однак, відповідач стверджує, що позивач не вчинив дій, передбачених вказаною статтею та п. 10.3 Договору, відповідно обов'язок повернути орендовані приміщення позивачеві, а також звільнити їх, у відповідача на момент розгляду даної справи не виник, а тому, в цій частині позовні вимоги безпідставні, оскільки відсутній сам факт порушення прав чи законних інтересів позивача.

Щодо несплати орендної плати, за вказаний в позовній заяві період, то Закрите акціонерне товариство «Львівський виноробний завод»не визнає позовні вимоги в цій частині повністю, оскільки ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

На думку відповідача, оскільки позивач не виконує свої зобов'язання щодо ініціювання у відповідних державних органах перепрофілювання основного виду діяльності майна переданого в оренду, що позбавляє відповідача отримати будь-які доходи, тому ЗАТ «Львівський виноробний завод»зупинило виконання своїх зобов'язань, щодо сплати орендної плати. Таким чином, із-за того, що позивач не виконує свої зобов"язання щодо ініціювання у відповідних державних органах перепрофілювання основного виду діяльності майна, переданого в оренду, ЗАТ «Львівський виноробний завод»зупинило виконання своїх зобов'язань, щодо сплати орендної плати.

На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. ст. 17, 27 Закону України „Про оренду державного і комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Відповідно до ст. ст. 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Згідно ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, згідно ч.1 ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Оскільки, незважаючи на вимоги суду, відповідач не представив суду доказів, що у заключеному стронами договорі, чи будь-яких інших домовленостях, сторонами було визначено заходи досудового врегулювання, посилання відповідача на недодержання позивачем процедури досудового врегулювання, як підстав відхилення позовних вимог, при винесенні судового рішення не може бути взято до уваги.

Також, не може бути взято до уваги при прийнятті судового рішення посилання відповідача на ухилення від виконання позивачем зобов”язання щодо ініціювання у відповідних державних органах перепрофілювання основного виду діяльності майна, переданого позивачем в оренду, оскільки не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, що таке зобов”язання позивача передбачено умовами договору, вимогами чинного законодавства України чи його виникнення має будь-які інші правові підстави.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмірі позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві, оскільки така дія може кваліфікуватися тільки як зміна предмету позову.

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яка була заявлена в позовній заяві.

Оскільки, відповідач в судовому засіданні заявив про відсутність зауважень до розрахунку позову щодо нарахування заборгованості з орендної плати в сумі 115 854,10 грн. та пені 5 895,79 грн., підстав щодо відхилення в цій частині позовних вимог немає.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів) до Закритого акціонерного товариства “Львівський виноробний завод” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 115 854,10 грн. та пені в розмірі 5 895,79 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Оскільки, всупереч ч.4 ст.22 ГПК України, решта частини позовних вимог були заявлені в уточнені позивачем вимог після початку розгляду гоподарським судом справи по суті, в цій частині вони підлягають залишенню без розгляду.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, ст.ст.27, 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.73 Закону України “Про державний бюджет України”, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Львівський виноробний завод” (79017, м.Львів, вул.Погулянки,26; код ЄДРПОУ 30918060; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців,3. код ЄДРПОУ 20823070) – 115 854 (сто п”ятнадцять тисяч вісімсот п”ятдесят чотири) грн. 10 коп. боргу та 5 895 (п”ять тисяч вісімсот дев”яносто п”ять) грн. 79 коп. пені.

3.          Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Львівський виноробний завод” (79017, м.Львів, вул.Погулянки,26; код ЄДРПОУ 30918060; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) –1 217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 49 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті частині позовних вимог –залишити без розгляду.

5.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя