Рішення № 11077427, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/18330.08.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Голосіївського відділення № 5398

до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Висоцького Миколи Каленковича

про стягнення 3855,79 грн.

                                                                                           Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шох С.М.- представник по довіреності № 1406 від 24.06.2010р.

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: Висоцький М.К.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” страхового відшкодування за Договором серії АСК-О № 0856/2-002/08 від 17.11.2008р. в розмірі 3855,79грн., в тому числі 3 000 ,00 грн. основний борг, 253,79 грн. пеня та 315, 00 грн. збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010р. порушено провадження по справі № 53/183, розгляд справи призначено на 07.06.2010р.

          У зв’язку з нез’явлення в судове засідання 07.06.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 21.06.2010р.

          Ухвалою суду від 21.06.2010р. Заступником Голови Господарського суду міста Києва Шевченком Е. О. продовжено строк вирішення спору на один місяць за заявою судді Грєхової О. А.

Ухвалою суду від 21.06.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по справі Висоцького Миколи Каленковича та відкладено розгляд справи на 09.08.2010р.

Судове засідання по справі № 53/183, призначене на 09.08.2010р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 09.08.10р. по 13.08.10р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.08.2010р. розгляд справи призначено на 30.08.2010р.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа надала усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 19.04.2010р., від 07.06.2010р., від 21.06.2010р. та від 16.08.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/3102-3 від 01.06.2010р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 19.04.2010р., від 07.06.2010р., від 21.06.2010р. та від 16.08.2010р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.08.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.11.2008р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах»(відповідач), як страховиком, Висоцьким М. К. (третя особа), як страхувальником, та Відкритим акціонерним товариство «Державний ощадний банк Україна» (позивач), як вигодонабувачем, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АСК-О 0856/2-002/08. Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом Договору страхування відповідно до п. 4 Договору страхування було визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, передбаченим цим Договором –ЗАЗ- DAEWOO д/н АА 4762 АТ.

Вищезазначений автомобіль ЗАЗ- DAEWOO д/н АА 4762 АТ був придбаний Висоцьким М. К. за рахунок кредитних коштів, наданих Банком на підставі кредитного договору № 22039310212028 від 02.09.2005р., та був прийнятий в заставу Банком на забезпечення виконання Висоцьким М. К., як позичальником, умов кредитного договору згідно договору застави № 22039510212328 від 02.09.2005р.

Як зазначено в п. 13.1 Договору № АСК-О 0856/2-002/08, страховим випадком є –ДТП.

08.04.2009р. із застрахованим за Договором страхування автомобілем стався страховий випадок, передбачений п.13.1 Договору страхування - внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль зазнав пошкоджень, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Дарницького РУГУ МВС № 10 від 21.05.2009р.

08.04.2009р. відповідач по справі звернувся до позивача з листом № 773 в якому повідомив, що орієнтовна сума збитку страхувальника внаслідок пошкодження транспортного засобу за подією, що має ознаки страхового випадку за Договором добровільного страхування наземного транспорту № АСК-О 0856/2-002/08 становить 3000,00 грн.

У відповідь на лист відповідача № 773 позивач надіслав лист № 1601 від 15.05.2009р. в якому надав дозвіл на перерахування страхового відшкодування в сумі 3000,00 грн. Висоцькому М. К. в рахунок погашення зобов’язань по кредитному договору № 1021 від 02.09.2005р.

Статтею 988 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, в тому числі, наступні обов'язки страховика: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Частиною 1. ст. 25 Закону України "Про страхування передбачено", що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічна норма передбачена ст. 990 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п. в п. 31.1 Договору страхування, страховик при настанні події, що має ознаки страхового випадку, після надання страхувальником усіх необхідних документів протягом 10 робочих днів зобов’язаний прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування (скласти страховий акт).

Страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування протягом 5-ти робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 32.1 Договору страхування було передбачено, що страховик виплачує страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Вигодонабувача, або на його письмовим дозволом власнику застрахованого ТЗ, або за їх письмовим дозволом –страхувальнику; готівкою через касу страховика (лише для фізичних осіб); шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підприємства, що здійснює ремонт ТЗ.

Позивач по справі з вертався до відповідача з листом-претензією № 2692 від 11.08.2009р. з проханням надати відповідь щодо перерахування страхового відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № АСК-О 0855/2-002/08 від 17.11.2008р.

Також позивач звертався до відповідача з претензією 654 від 23.02.2010р.з вимогою перерахувати страхову суму в рахунок погашення зобов’язань Висоцьому М. К. по Кредитному договору № 1021 від 02.09.2005р.

Відповідач відповіді на лист та претензію не надав, суму страхового відшкодування в розмірі 3000,00 грн. не перерахував.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором № АСК-О 0856/2-002/08 у відповідача перед позивачем в сумі 3000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені в розмірі 253,79 грн. за неналежне виконання Договору № 202-552/08СМ.

Згідно з пп. г п. 31.1 договору № АСК-О 0856/2-002/08 страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 253,79 грн. відповідно до пункту пп. г п. 31.1 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 253,79 грн., відповідно до розрахунку позивача.

Також позивач заявив про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 315,00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 315,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64, ідентифікаційний код 31282951, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) страхове відшкодування в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., пеню в сумі 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 79 коп., збитки від інфляції в сумі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.

Повне рішення складено