Рішення № 11077429, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/4406.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Юей"

про стягнення 61185,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Ковальчук М.В. (довіреність № 1 від 10.01.2010 р.)

Від відповідача: Троценко О.Б. (довіреність № 10.03/10 від 10.03.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш" (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Юей" (відповідач) про стягнення 61185,00 грн. заборгованості на підставі рахунків-фактур № СФ-07/08-02 від 07.08.2009 р., № СФ-07/08-03 від 07.08.2009 р. на загальну суму 61185,00 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі рахунків –фактур № СФ-07/08-02 від 07.08.2009 р. та № СФ-07/08-03 від 07.08.2009 р. поставив відповідачу поліграфічну продукцію, проте відповідач зобов‘язання по оплаті поставленої продукції не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 р. порушено провадження у справі № 39/44 та призначено справу до розгляду на 15.03.2010 р. о 09:40 год.

11.03.2010 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2010 р., зокрема письмове підтвердження № 15/03-02 від 15.03.2010 р., що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав, повідомлення № 15/03-01 від 15.03.2010 р., що не вирішувався раніше такий же спір між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав, відомості про наявність рахунків в банківській установі, статут позивача, а також докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.03.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2010 р., зокрема свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи відповідача, довідку з ЄДРПОУ № 216372 станом на 14.10.2009 р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД № 103532 станом на 17.11.2009 р., а також довідку № б/н від 12.03.2010 р. про часткові розрахунки з позивачем на загальну суму 36500,00 грн.

В судовому засіданні, призначеному на 15.03.2010 р., було оголошено перерву до 09.04.2010 р. о 10:10 год.

09.04.2010 р. представники сторін через відділ діловодсвта суду подали спільне клопотання про продовження строків розгляду справи та відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 31.05.2010 р. о 09:30 год. та продовжено строк вирішення спору.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 31.05.2010 р., подали спільне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні. Судом клопотання задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 31.05.2010 р., було оголошено перерву до 05.07.2010 р. о 09:30 год.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 05.07.2010 р., подали спільне клопотання про продовження строків розгляду справи та відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 26.07.2010 р. о 09:30 год.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 26.07.2010 р., подав усне клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.09.2010 р. о 15:30 год.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 06.09.2010 р., надав суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.08.2010 р., відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 39077,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2010 р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 1/09-3 від 01.09.2010 р. Відповідно до вищенаведеної заяви, позивач зменшив позовні вимоги в частині основного боргу у зв’язку з тим, що станом на 06.09.2010 р. відповідачем здійснена часткова оплата за поставлену продукцію. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 39077,00 грн., 391,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 ) позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Зі змісту ч. 6 ст. 22 ГПК України вбачається, що господарський суд приймає, зокрема, зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії не суперечать законодавству або не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 06.09.2010 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог № 1/09-3 від 01.09.2010 р. до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 39077,00 грн. - основний борг.

Після виходу судді з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.09.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 ) було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у строк не більше 5 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш»(позивач) 14.08.2009 р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин Юей»(відповідач) поліграфічну продукцію (товар) на загальну суму 61185,00 грн. на підставі виставлених рахунків-фактур, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

-          видатковою накладною № РН-14/08-03 від 14.08.2009 р. на суму 19325,00 грн. та довіреністю на отримання товару № 38 серії СО № 421645 від 14.08.2009 р.;

-          видатковою накладною № РН-14/08-04 від 14.08.2009 р. на суму 41860,00 грн. та довіреністю на отримання товару № 39 серії СО № 421645 від 14.08.2009 р.;

Відповідно до п 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Судом встановлено, що Товар за спірними накладними був прийнятий уповноваженими особами відповідача, оскільки зазначені накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача та скріплені штампами відповідача.

Таким чином, факт поставки Товару позивачем та його прийняття відповідачем вважається судом доведеним.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Отже, зібрані у справі докази, а саме: рахунки-фактури № СФ-07/08-02 від 07.08.2009 р., № СФ-07/08-03 від 07.08.2009 р. та видаткові накладні № РН-14/08-03 від 14.08.2009 р., № РН-14/08-04 від 14.08.2009 р. свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

З огляду на наведене, а також те, що залучені до справи докази (заява позивача про зменшення розміру позовних вимог № 1/09-3 від 01.09.2010 р., видаткові накладні № РН-14/08-03 від 14.08.2009 р., № РН-14/08-04 від 14.08.2009 р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.08.2010 р.) свідчать про часткову сплату заборгованості за поставлений товар, а тому сума основного боргу відповідача становить 39077,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 39077,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 391,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 66, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Юей" (04210, м. Київ, вул. Прирічна, 11-А, ідентифікаційний код 35136378; п/р 26006010811001 у ПАТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300346), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, літера А, ідентифікаційний код 33151829; р/р 2600546299 в ПуАТ «СЕБ Банк»м. Київ, МФО 300175) 39077,00 грн. (тридцять дев’ять тисяч сімдесят сім гривень 00 коп.) основного боргу, 391,00 грн. (триста дев’яносто одну гривню 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 ) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 07.09.2010 р.