Рішення № 11077422, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/20230.08.10 За позовом Приватного підприємства фірми "АЮФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд"

про стягнення 58334,37 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Фомін А.Ю. –представник за довіреністю № 41 від 22.06.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд"заборгованості за Договором на виконання робіт від 15.10.2007р. в розмірі 58334,37 грн., в тому числі 45945,60 грн. - основний борг, 2481,06 грн. –пеня, 7406,83 грн. –інфляційні втрати, 1689,65 грн. - 3 % річних, 575,23 грн. –державне мито та 236,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. порушено провадження по справі № 53/202, розгляд справи призначено на 25.06.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 25.06.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 09.08.2010р.

Судове засідання по справі № 53/202, призначене на 09.08.2010р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 09.08.10р. по 13.08.10р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.08.2010р. розгляд справи було призначено на 30.08.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.08.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/3498-5 від 21.06.2010р., наданою позивачем.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 11.06.2010р., від 25.06.2010р. та від 16.08.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, , всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.10.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір на виконання робіт, відповідно до умов якого Підрядник (позивач) зобов’язався поставити і змонтувати, а Замовник (відповідач) прийняти і оплатити вікно з ПВХ відповідно до специфікації, погодженої між Замовником та Підрядником, яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.1 Договору).

П. 8.1. Договору передбачено, що термін дії договору встановлюється з 15.10.2007р. до повного виконання договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з п. 3.1. Договору загальна сума договору складає 194870,34 грн.

П. 5.1. Договору передбачено, приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі приймання.

Матеріали справи містять належним чином оформлені та підписані сторонами без зауважень Акти Типової форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт № 1 за грудень 2007р., за березень 2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні), які свідчать, що позивач виконав, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи на загальну суму 83945,60 грн.

Згідно з п. 3.2.-3.5. Договору розрахунок за цим договором між Підрядником та Замовником проводяться шляхом перерахування вартості продукції на розрахунковий рахунок Підрядника. Попередня оплата здійснюється в розмірі 60% вартості договору. Наступний платіж в розмірі 20% договору здійснюється протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт на суму авансового платежу. Наступний платіж в розмірі 20% договору здійснюється протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт на суму авансового платежу.

З доданих до матеріалів копій банківських виписок з особового рахунку позивача (оригінали оглянуті в судовому засіданні) вбачається, що відповідач частково здійснив оплату виконаних робіт в сумі 40000,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача становить 43945,60 грн.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 45945,60 грн.

Судом встановлено, що підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача становить 43945,60 грн. (83945,60 грн. –40000,00 грн. = 43945,60 грн.).

Таким чином суд дійшов висновку що у стягненні з відповідача 2000,00 грн. необхідно відмовити за недоведеністю.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 4 від 23.02.2010р. з вимогою оплати заборгованість. На доказ направлення претензії відповідачу позивач долучив до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання та фіскальний чек.

          Однак відповідач відповіді на претензію не надав, покладені на нього зобов’язання щодо оплати за виконані на його користь роботи в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 43945,60 грн.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 43945,60 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2481,06 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 6.2. Договору відповідно до якого Замовник у випадку прострочки в оплаті робіт Підрядника сплачує неустойку в розмірі 0,03% від розміру неоплачених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки.

У зв’язку з наведеним судом було виконано власний розрахунок пені, у відповідності до якого стягненню з "Будівельна компанія "Київ-Градобуд"підлягає пеня в розмірі 2373,06 грн., виходячи з наступного.

Розрахунок пені:

43945,60 грн. х 180 х 0,03% = 2373,06 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, за відсутності контррозрахунку відповідача суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1689,65 грн. та збитків від інфляції в сумі 7406,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А; ідентифікаційний код 31925629 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства фірми "АЮФ" (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 1-З; ідентифікаційний код 21343655) основний борг в сумі 43 945 (сорок три тисячі дев’ятсот сорок п’ять) грн. 60 коп., пеню в розмірі 2373 (дві тисячі триста сімдесят три) грн.. 06 коп., збитки від інфляції в сумі 7406 (сім тисяч чотириста шість) грн.. 83 коп., 3% річних в сумі 1 689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев’ять) грн.. 65 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 554 (п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 15 коп. та 227 (двісті двадцять сім) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                 Грєхова О.А.

Повне рішення складено 06.09.2010р.