Рішення № 11077421, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/19130.08.10 За позовом                    Відкритого акціонерного товариства «Укрліфтсервіс»

До                              Комунального підприємства «ЖЕО-111»Голосіївської районної

в м. Києві ради

Про                              стягнення 680206,36 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача:          Грицаєнко О.І. –представник по довіреності № 1 від 26.04.2010р.

Від відповідача:          Мозкова В.А. –представник по довіреності № 354 від 29.04.2010р., Притульська О.В. –представник по довіреності № 447 від 14.06.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 680206,36 грн. згідно укладеного підрядного Договору № 224-06 від 02.01.2006р. на технічне обслуговування і ремонт ліфтів, яка виникла у зв’язку з порушенням відповідачем умов щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. порушено провадження по справі № 53/191, розгляд справи призначено на 04.06.2010р.

В судовому засіданні 04.06.2010р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому розгляді справи до 14.06.2010р.

Ухвалою суду від 11.06.2010р. виправлено описку у вступній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. по справі № 53/191, а саме було неправильно зазначено предмет позову.

Ухвалою суду від 14.06.2010р. продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

В судовому засіданні 14.06.2010р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому розгляді справи до 09.08.2010р.

Судове засідання по справі № 53/191, призначене на 09.08.2010р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 09.08.10р. по 13.08.10р. включно, перебувала на лікарняному.

          Ухвалою суду від 16.08.2010р. розгляд справи було призначено на 30.08.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.08.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору та просив суд розстрочити виконання рішення суду.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Укрліфтсервіс»та Комунальним підприємством «ЖЕО-111»Голосіївської районної в м. Києві ради було укладено договір № 224-06 (далі – Договір), за умовами якого позивач, як підрядник, взяв на себе зобов’язання організувати та виконати роботи з технічного обслуговування ліфтів на об’єктах відповідача, а відповідач, як замовник, зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Умови укладеного між сторонами свідчать, що своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно з п. 9.1. Договору він набуває чинності з 02.01.2006р. і діє до 31.01.2007р.

Якщо за два місяця до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то він вважається продовженим на наступний рік із обов’язковим підтвердженням обсягів робіт (п. 9.2. Договору).

Договірна вартість робіт за місяць розраховується (Додаток № 1) згідно з «Порядком визначення вартості технічного обслуговування ліфтів», затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.09.1999р. № 214 (п. 2.1. Договору).

В доданому до матеріалів справи Додатку № 1 до договору № 224-06 від 01.01.2009р. сторони погодили відомість обсягів робіт на щомісячне технічне обслуговування та ремонт ліфтів.

          Вартість робіт згідно з Договором визначена узгодженням сторін на день його укладання складає 14099,96 грн., ПДВ –2819,99 грн. Разом з урахуванням ПДВ –16919,95 грн. (п. 2.2. Договору).

          В додатковій угоді № 1 від 20.08.2007р. до договору № 224-06 від 02.01.2006р. погодили вартість робіт у розмірі 1607,46 грн., ПДВ –321,49 грн. Разом з ПДВ –1928,95 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору у кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Акти складаються у 4-х примірниках. Оформлення акту виконаних робіт замовник здійснює до 25 числа поточного місяця.

Відповідач підписує акти, засвідчує підпис печаткою і у триденний строк повертає примірник актів позивачу (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору на підставі підписаних актів замовник оплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за Договором частково розрахувався за виконані роботи, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 537154,73 грн.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

          Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт (п. 5.3 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за виконані роботи розрахувався частково з порушенням строків, встановлених в договорі.

          Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За таких умов, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 537154,73 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 74978,47 грн. інфляційних витрат, 16145,44 грн. 3% річних.

Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 74978,47 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 16145,44 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 51927,72 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання за період прострочення з 11.01.2008р. по 12.03.2010р. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони погодили, що при порушенні строку оплати за виконані роботи, вказаного в п. 5.3 цього договору, замовник сплачує підряднику пеню згідно Закону України № 543-96-Вр від 22.11.96 року у в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд відзначає, так як вірно вказує відповідач, позивач неправомірно здійснив нарахування пені за весь час прострочення виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт, тобто з січня 2008р. по березень 2010р.

Однак, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В силу ч. 1 ст.. 233 Господарського кодексу України, у різ якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, враховуючи фінансове становище відповідача суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 100,00 грн. У стягненні 51827,72 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, які відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам позивача (ст. 49 ГПК України).

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідач зазначив, що договірні зобов’язання КП «ЖЕО-111»виконує по мірі надходження коштів від мешканців будинків в якості оплати за комунальні послуги, яка надходить через ГІОЦ. Оскільки споживачі сплачують комунальні послуги невчасно у відповідача немає можливості погасити заборгованість перед позивачем в повному обсязі одразу.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєї ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 12.09.1996р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи викладені обставини, з метою виконання рішення Господарського суду міста Києва, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення суду по справі № 53/191 терміном на шість місяців.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82 –85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-111»Голосіївської районної

в м. Києві ради (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 25/2; код ЄДРПОУ 26385463) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрліфтсервіс»(03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24А, код ЄДРПОУ 05472637) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження 537 154 (п’ятсот тридцять сім тисяч сто п’ятдесят чотири) грн. 73 коп. суми основного боргу, 74 978 (сімдесят чотири тисячі дев’ятсот сімдесят вісім) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 16 145 (шістнадцять тисяч сто сорок п’ять) грн. 44 коп. 3% річних, 100 (сто) грн.. 00 коп. пені та 6 283 (шість тисяч двісті вісімдесят три) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити

5. Розстрочити виконання рішення на 6 місяців з оплатою:

до 30.09.2010р. –105 812 (сто п’ять тисяч вісімсот дванадцять) грн.. 45 коп.

до 30.10.2010р. –105 812 (сто п’ять тисяч вісімсот дванадцять) грн.. 45 коп.

до 30.11.2010р. –105 812 (сто п’ять тисяч вісімсот дванадцять) грн.. 45 коп.

до 30.12.2010р. –105 812 (сто п’ять тисяч вісімсот дванадцять) грн.. 45 коп.

до 30.01.2011р. –105 812 (сто п’ять тисяч вісімсот дванадцять) грн.. 45 коп.

до 28.02.2011р. –105 812 (сто п’ять тисяч вісімсот дванадцять) грн.. 45 коп.

Суддя                                                                                 Грєхова О.А.

Повне рішення складено 06.09.2010р.