Рішення № 11077416, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/32602.09.10

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр креативної архітектури»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест плюс»

Про                    стягнення 13804,11 грн.          

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача:           Павликівський В.І. - предст. (дов. у справі);

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 12000,00 грн. основного боргу, 1380,00 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 424,11 грн. та судових витрат.

Ухвалою суду від 11.06.2010 порушено провадження у справі № 47/326 та призначено її розгляд на 14.07.2010.

Ухвалою від 14.07.2010, у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляду справи було відкладено на 02.09.2010.

У судовому засіданні 02.09.2010, представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідно до видаткової накладної № РН-0000003 від 31.10.2008 відповідачу було поставлено товар на загальну суму 15500,00 грн., про що свідчить довіреність № ЯПЛ № 604463, відповідач свої зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару не виконує, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач в судові засідання 14.07.2010 та 02.09.2010 не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не надав, про причини своєї відсутності суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.09.2010 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно видаткової накладної № РН-0000003 від 31.10.2008, копія якої додана до матеріалів справи, а оригінал був досліджений у судовому засіданні, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15500,00 грн., а відповідач прийняв товар, про що свідчить довіреність на отримання товару серії ЯПЛ №604463 від 25.10.2008.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач, 02.10.2008, за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 3500,00 грн.

23.02.2009 між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким відповідач визнав наявність у нього заборгованості у розмірі 12000,00 грн.

17.06.2009 позивач звернувся до відповідача з листом №03, яким просив погасити заборгованість у розмірі 12000,00 грн., що підтверджується квитанцією поштової установи № 7338 від 18.06.2009 та описом вкладення у цінний лист.

Згідно пояснень наданих позивачем, відповідач на згаданий лист не відреагував, у зв»язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12000,00 грн. основного боргу, 1380,00 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 424,11 грн. –3% річних, та судових витрат.

Відповідно до п.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконань замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, умови укладеного між сторонами у спрощеній формі договору поставки виконав належним чином, що підтверджується відповідною видатковою накладною на суму 15500,00 грн., яка підписана уповноваженими представниками позивача (постачальника) та відповідача (покупця), а відповідачем свої зобов’язання по повній оплаті поставленого позивачем товару у строк передбачений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України не виконані, оскільки відповідач лише частково оплатив вартість товару в сумі 3500,00 грн. Доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий у власність, але не оплачений в повному обсязі відповідачем товар у розмірі 12 000,00 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, судом розглянуті позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції .

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті переданого у власність товару згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, станом на момент подачі позовної заяви, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 12000,00 грн., то суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних законними та обґрунтованими.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних починаючи з 26.06.2009 (позивач надіслав вимогу відповідачу, як того вимагає ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України - 18.06.2009 + 7 днів = 26.06.2009, а тому, нарахування має здійснюватись з наведеної дати) по 28.04.2010 (дата, яка самостійно визначена позивачем у розрахунку до позовної заяви), у зв»язку з чим, за розрахунком суду, стягненню з позивача на користь позивача підлягають 948,00 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 302,79 грн. –3% річних.

Таким чином, суд визнає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, у зв’язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 12000,00 грн. –основного боргу, 302,79 грн. –3% річних, 948,00 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача - 132,51 грн. витрат по сплаті державного мита, 226,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест плюс»(03058, м. Київ, вул. Ніжинська 16, код ЄДРПОУ 32731928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр креативної архітектури»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 20-22, код ЄДРПОУ 33193387) 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу; 948 (дев’ятсот сорок вісім) грн. 00 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 302 (триста дві) грн. 79 коп. - 3% річних, 132 (сто тридцять дві) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита, 226 (двісті двадцять шість) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                     С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 07.09.2010