Рішення № 11077041, 07.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.10 р.                     Справа № 34/179                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, Димитрівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”,

м. Красноармійськ

про стягнення 192617,70грн.           

за участю представників сторін:

від позивача – Чистякова О.В. (за довіреністю)

від відповідача – Павлюченко Я.М. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу”, Димитрівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства до Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”, м. Красноармійськ про стягнення заборгованості в сумі 180104,71грн., інфляційні витрати в сумі 1813,92грн., пеню в сумі 9082,21грн. та 3% річних в сумі 1616,86грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за приймання та очистку стічних вод, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 180104,71грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 1813,92грн., пеню в сумі 9082,21грн. та 3% річних в сумі 1616,86грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.09.2010р. (вхід. №02-41/38355) позов визнає частково. Відповідач погоджується із сумою заборгованості, яка виникла за договором №67 від 01.02.2008р. за період з 01.10.2009р. по 01.04.2010р. у розмірі 180104,71грн. Однак відповідач не погоджується із нарахованою позивачем пенею та просить суд зменшити її на 71%, оскільки послуги по очищенню стоків були прийняті абонентами які є як юридичними так і фізичними особами. Частка населення становить 71%. У зв’язку із цим відповідач не має законних підстав стягувати з населення борги за прострочення виконання ними своїх зобов’язань по сплаті послуг з урахуванням неустойки та вважає, що нарахована позивачем пеня підлягає стягненню лише в частині промислового навантаження підприємства, що складає 29%.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” (Підприємство) в особі директора виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Димитрів Корнієнко В.І. та Комунальним підприємством „Красноармійськводоканал” (Абонент) 01 лютого 2008р. укладено договір №67, за умовами якого Підприємство приймає господарсько-побутові та близькі до них за складом стічні води Абонента, які поступають на очисні спорудження м. Димитрова в межах погоджених обсягах та погодженого графіку, а Абонент скидає стічні води та своєчасно оплачує послуги Підприємства по водовідведенню відповідно до діючих тарифів, умов даного договору та іншим Правилам.

В пункті 2.5. договору сторони встановили гранично погоджений обсяг стічних вод.

Відповідно до п. 3.3 договору встановлено тариф на приймання стічних вод на момент укладення договору, який складає 0,65грн. за 1 м. куб. (без ПДВ). На загальну суму нараховується ПДВ в розмірі 20%.

Пунктом 3.5. даного договору в редакції протоколу розбіжностей сторони встановили, що Абонент здійснює поточні платежі за послуги по даному договору на підставі пред’явленого рахунку не пізніше останнього робочого дня поточного розрахункового місяця.

За несвоєчасну оплату (несплату) послуг в строки, передбачені п. 3.5., 3.7. договору Абонент сплачує пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу. У разі прострочення виконання Абонентом грошових зобов’язань, сума боргу нараховується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних. (п. 4.2.-4.3. договору).

Згідно із п. 8.2. договір набирає законної сили при досягненні згоди по всім істотним умовам договору та діє з дати підписання договору по 31.12.2008р.

Відповідно до п. 8.4. договору внесення змін в даний договір можливо за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткових угод до договору.

Дія договору може бути продовжена на наступний календарний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової угоди, з урахуванням надання розрахунок-заявок на скидання стоків.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. До укладеного договору сторонами було підписано протокол розбіжностей.

Сторонами було підписано Додаткову угоду відповідно до якої сторони прийшли згоди продовжити строк дії договору №67 від 01.02.2008р. про надання послуг щодо очищення та приймання стоків до 31.12.2009р.

Між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду від 10.04.2009р., відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 2.5. договору – Обсяги та порядок надання послуг по водовідведенню та в п.п. 2.9., 2.10, .20, 3.4. та Додаткову угоду від 01.02.2010р. відповідно до якої сторони також внесли зміни в деякі пункти договору та, зокрема, в п. 2.5. договору – Обсяги та порядок надання послуг по водовідведенню. Пунктом 12 додаткової угоди від 01.02.2010р. сторони встановили, що вона є невід’ємною частиною договору від 01.02.2008р. №67 та діє до 31.12.2010р.

Підприємством та Абонентом на виконання умов договору в період надання послуг були складені акти, яким сторони фіксували кількість прийнятих стоків.

На підставі складених актів Позивачем були виставлені до оплати за надані послуги рахунки, зокрема, рахунок №2950909/1 за жовтень 2009р. на суму 52966,65грн., №3001009/1 від 30.10.2009р. на суму 200213,33грн., №2950909/1 за жовтень 2009р. на суму 62966,65грн., №3001009/1 за листопад 2009р. на суму 50053,33грн., №3001009/1 за листопад 2009р. на суму 50053,33грн., №3001009/1 за листопад 2009р. на суму 50053,33грн., №2811109/1 від 30.11.2009р. на суму 207606,04грн., №3001009/1 за листопад 2009р. на суму 50053,33грн., №2911209/1 від 31.12.2009р. на суму 207766,07грн., №2740110/1 від 29.01.2010р. на суму 215633,40грн., №2900210/1 від 28.02.2010р. на суму 233275,14грн., №2750310/1 від 31.03.2010р. на суму 241319,51грн., №2650410/1 від 30.04.2010р. на суму 228291,22грн.

Зазначені рахунки були отримані відповідачем про що свідчить підпис представника та печатка підприємства на копіях рахунків.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 180104,71грн.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009р. до 01.05.2010р. станом на 12.08.2010р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 180104,71грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №67 від 01.02.2008р. належним чином не виконав, надані йому послуги з прийняття та очищення стічних вод оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 180104,71грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Більш того, позивачем наданий акт звірки розрахунків станом на 12.08.2010р., підписаний обома сторонами відповідно до якого відповідач підтвердив суму заборгованості в розмірі 180104,71грн. Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 180104,71грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1813,92грн. та 3% річних в сумі 1616,86грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 1813,92грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 1616,86грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 4.2. договору в сумі 9082,21грн.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені у процентному відношенні на 71% від нарахованої суми пені позивачем, оскільки послуги по очищенню стоків були прийняті абонентами які є як юридичними так і фізичними особами. Частка населення становить 71%. У зв’язку із цим відповідач не має законних підстав стягувати з населення борги за прострочення виконання ними своїх зобов’язань по сплаті послуг з урахуванням неустойки та вважає, що нарахована позивачем пеня підлягає стягненню лише в частині промислового навантаження підприємства, що складає 29%.

Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення на 71%, що складає 2633,84грн., виходячи з наступного.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 2633,84грн. оскільки відповідач в акті звіряння взаєморозрахунків підтвердив наявність заборгованості у розмірі 180104,71грн., а також те що частина абонентів водоканалу є населення, з яких відповідно законодавства відповідач не має право стягувати боргу з урахуванням неустойки за прострочення виконання зобов’язання по сплаті отриманих ними послуг. Відтак суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 2633,84грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні суд за згодою сторін оголосив вступну та резолютивну частину рішення

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, Димитрівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства до Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”, м. Красноармійськ про стягнення заборгованості в сумі 180104,71грн., інфляційні витрати в сумі 1813,92грн., пеню в сумі 9082,21грн. та 3% річних в сумі 1616,86грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Красноармійськводоканал” (85302, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Шевченко, 90, код ЄДРПОУ 35470311) на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678) заборгованість в сумі 180104,71грн., інфляційні витрати в сумі 1813,92грн., пеню в сумі 2633,84грн. та 3% річних в сумі 1616,86грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства „Красноармійськводоканал” (85302, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Шевченко, 90, код ЄДРПОУ 35470311) на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678) державне мито в розмірі 1926,18грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 09.09.2010року.

Суддя