Рішення № 11076892, 02.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.10 р.                     Справа № 31/133пн                               

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Павловій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Ягодка ЛТД”, м. Маріуполь

До відповідача: Маріупольська міська рада, м. Маріуполь

Про визнання права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№129, 130, 131, 132, прибудови (А1-1, А3-1, А2-2) та надбудови (Б-2), майданчики (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67) магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 на вул. 50 років СРСР в м. Маріуполі, загальною площею 1037м2

В присутності представників сторін:

від позивача: Красовська В.В. – довіреність

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ягодка ЛТД”, м. Маріуполь звернулося із позовом до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь про визнання права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№129, 130, 131, 132, прибудови (А1-1, А3-1, А2-2) та надбудови (Б-2), майданчики (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67) магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 на вул. 50 років СРСР в м. Маріуполі, загальною площею 1037м2.

          В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що він є власником комплексу нежитлових приміщень 129, 130, 131 у будинку №44 по вул. 50 років СРСР в м. Маріуполі, загальною площею 631,1м2. Відповідно до договору оренди від 17.05.2004р. він орендує земельну ділянку площею 0,0961га, розташовану за вищезазначеною адресою. Позивач зазначає, що протягом 2007-2010років він господарським способом виконав роботи з реконструкції нерухомого майна, яке належить йому на праві власності шляхом будівництва прибудови та надбудови другого поверху, а також здійснено замощення прилеглої території фігурними елементами замощення, в результаті проведеної реконструкції площа приміщень магазину збільшилась і складає 1037м2. Враховуючи те, що спірні приміщення знаходяться у задовільному технічному стані та можуть експлуатуватися в подальшому, позивач просить визнати за ним право власності на спірні об’єкти нерухомості з посиланням на ст. 376 Цивільного кодексу України.          

          Відповідач в судові засідання не з’являвся, про час та день судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернені до канцелярії суду. До канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що проти позову не заперечує та просить подальший розгляд справи здійснювати без участі його представника.

          Технічне фіксування судового процесу не здійснювалось за клопотанням представника позивача.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, господарський суд встановив наступне.

          17 травня 2004р. між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ягодка ЛТД” (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов зазначеного договору Орендодавець на підставі рішення виконкому міської ради від 20.08.03р. №361/2 надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0961га, яка знаходиться за адресою: вул. 50 років СРСР, 44 у Жовтневому районі міста. Згідно п.3 договору на земельній ділянці знаходиться магазин та прибудова до магазину.

          Договір укладено на 10 років, до 20.08.2013р. (п.6 договору). Земельна ділянка передається в оренду для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині з перевагою продовольчого асортименту (експлуатація магазину та будівництво прибудови до магазину).

          20 травня 2004р. між сторонами на виконання умов договору був підписаний акт приймання-передачі вищезазначеної земельної ділянки.

          Згідно свідоцтва про право власності від 24.05.06р. серія ЯЯЯ №969825 позивачу на праві власності належить комплекс нежитлових будівель, загальною площею 631,1м2, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 44, прим. 129, 130, 131. Зазначений комплекс складається з наступних приміщень: приміщення магазина №129, 130 площею 591,9м2 вбудованого у багатоквартирний будинок А-9, прибудови А1-1, А3-1, А2-2, приміщення торгового павільйону №131 площею 39,2м2 вбудованого в будівлю Б-1.

          Під час проведення технічної інвентаризації, працівниками Державного комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” було встановлено, що позивачем самовільно реконструйоване зі збільшенням зовнішніх розмірів приміщення магазина №129, 130, 132 площею 955,8м2 вбудованого в багатоквартирний житловий будинок літ. А-5, прибудова А1-1, А3-1, А2-2, приміщення торгівельного павільйон №131, 132 площею 81,4м2, нежитлове приміщення літ. Б-2, самочинно збудовані майданчики а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67.

          Заявою від 03 червня 2010р. позивач звернувся до відповідача щодо видачі правоустановчих документів на нежитлові приміщення магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 по вул. 50 років СРСР в м. Маріуполі.

          Листом від 18 червня 2010р. позивачу було відмовлено в реєстрації права власності на вищезазначений об’єкт, оскільки даний об’єкт має ознаки самочинного будівництва в розумінні ст. 376 ЦК України та рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати за ним право власності на спірний об’єкт.

          Господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності виникає на підставах, які не заборонені законом.          Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону чи незаконність виникнення права власності не встановлена судом.

          Стаття 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

          Згідно ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує право інших осіб.

Статтею 3 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено, що планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

Планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.23 Закону планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

          При розгляді справи було встановлено, що право власності на спірний об’єкт не оспорюється третіми особами, відповідач не заперечує проти визнання права власності за позивачем, що є підставою для задоволення позовних вимог. Суд також враховує ту обставину, що спірні приміщення були збудовані на території орендованої позивачем земельної ділянки, яка виділялась позивачу для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині з перевагою продовольчого асортименту (експлуатація магазину та будівництво прибудови до магазину).

          Зазначені об’єкти використовується позивачем в господарській діяльності.

Крім того, згідно висновку АТЗТ ППП „Донбасреконструкція” стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень №129, 130, 131, 132, прибудови (літ. А1-1, А3-1, А2-2) та прибудови (літ. Б-2) ганку та майданчиків (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67), планування існуючих приміщень, територія земельної ділянки, знаходяться в задовільному технічному стані та могуть експлуатуватися в подальшому. Технічний стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень з прибудовою на надбудовою забезпечують їх безпечну та надійну експлуатацію. Нежитлові приміщення можуть експлуатуватися під магазин непродовольчих товарів.

          За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача про визнання права власності є такими, що підлягають задоволенню.

          Судові витрати у справі покладаються на позивача, оскільки з його вини виник спір.

          Керуючись ст. 328, 331, 376 Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд:

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ягодка ЛТД”, м. Маріуполь до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь про визнання права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№129, 130, 131, 132, прибудови (А1-1, А3-1, А2-2) та надбудови (Б-2), майданчики (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67) магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 на вул. 50 років СРСР в м. Маріуполі, загальною площею 1037м2 – задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Ягодка ЛТД” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 44, код ЄДРПОУ24159202) право власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№129, 130, 131, 132, прибудови (А1-1, А3-1, А2-2) та надбудови (Б-2), майданчики (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67) магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 на вул. 50 років СРСР в м. Маріуполі, загальною площею 1037м2.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя