Рішення № 11076896, 02.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.10 р. Справа № 40/172пд

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк

до першого відповідача приватного підприємства „Будпромкомплект”, м. Макіївка

до другого відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю:

представників сторін:

від позивача: Вощенко В.О. - юрисконсульт

від першого відповідача: не зявився

від другого відповідача: не зявився

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду з позовними вимогами до першого відповідача приватного підприємства „Будпромкомплект” та другого відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про повернення обєкту незавершеного будівництва під розбирання завод по виробництву блоків з коміркового бетону, який розташований за адресою: Донецька область, м. Кіровське, вул. Асфальтна, 152 до державної власності.

Неприбуття у судове засідання відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку правовідносинам сторін, вислухавши доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 10.01.03р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецької області, далі „Продавець”, та приватним підприємством „Будпромкомплект”, далі “Покупець”, було укладено договір купівлі-продажу №4155, предметом якого є: обєкт незавершеного будівництва під розбирання завод по виробництву блоків з коміркового бетону, який розташований за адресою: Донецька область, м. Кіровське, вул. Асфальтна, 152, що знаходився на балансі Державного відкритого акціонерного товариства Шахтобудівельне управління №8 ДХК „Жовтеньвугілля”.

Пунктом 5.2. Договору передбачені наступні обов'язки Покупця:

-покупець зобов'язаний розібрати об'єкт та привести будівельний майданчик в належний стан протягом двох років після укладення Договору купівлі-продажу;

-забезпечити дотримання правил техніки безпеки та санітарно - екологічній норм, передбачених законодавством України;

- здати земельну ділянку місцевим органам самоврядування з додержанням умов здачі.

Спірний договір є підконтрольним державному органу приватизації, на підставі ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", та п. 12 Положення "Про регіональне відділення Фонду державного майна України", відповідно до яких державний орган приватизації здійснює повноваження по контролю за виконанням умов договору купівлі-продажу.

З довідки Кіровської міської ради Донецької області від 27.12.2006 №02-23/2883 вбачається, що приватизаційний договір № 4155 від 10.01.2003, в частині розбирання об'єкта незавершеного будівництва, приватним підприємством «Будпромкомплект» не виконаний. Аналогічний висновок міститься в акті перевірки виконання умов згаданого договору від 05.05.2006.

Отже, Покупцем у встановлений термін зазначені умови виконані не були, тому РВ ФДМУ по Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача ПП «Будпромкомплект» про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу № 4155 від 10.01.2003.

14.12.2006 Господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі №16/411.

В подальшому позовні вимоги були змінені, а саме, регіональне відділення просило суд розірвати договір купівлі-продажу № 4155 від 10.01.2003, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та приватним підприємством «Будпромкомплект» та повернути об'єкт до державної власності.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.04.2007 провадження по справі №16/411 було припинено в зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки перший відповідач не є власником спірного майна.

Водночас, при розгляді саме цієї справи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області дізналося про нового власника спірного майна - ОСОБА_1, яка набула права власності на вказане майно на підставі укладення договору купівлі-продажу №16 від 30.08.2003 між приватним підприємством «Будпромкомплект» та ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.07.2007р. було порушено провадження по справі №16/244 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до приватного підприємства «Будпромкомплект» та ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсного правочину та повернення об'єкту приватизації до державної власності Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.08.2008 по справі №16/244 позов регіонального відділення залишено без задоволення.

29.05.2009 Господарським судом Донецької області було порушено провадження по справі №44/148пд за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до приватного підприємства «Будпромкомплект», фізичної особи - підприємства ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №16 від 30.08.2003р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. по справі №44/148пд рішення місцевого господарського суду Донецької області від 29.09.2009 по справі №44/148пд скасовано, договір купівлі-продажу №16 від 30.08.2009р. укладений між приватним підприємством «Будпромкомплект» та ОСОБА_1 визнано недійсним.

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією, було встановлено, що згідно умов договорів №4155 від 10.01.2003 та №16 від 30.08.2003 приватне підприємство „Будпромкомплект” взяло на себе обов'язок продати ОСОБА_1 (колишньому директору вказаного підприємства) залізобетонні вироби, з яких побудований об'єкт незавершеного будівництва - завод по виробництву блоків з коміркового бетону.

Також, судом було зазначено, що під виглядом продажу залізобетонних виробів ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №16 від 30.08.2003 був проданий об'єкт незавершеного будівництва - завод по виробництву блоків з коміркового бетону, розташований за адресою: Донецька обл., м. Кіровське, вул. Асфальтна, 152, тобто той самий об'єкт, який приватне підприємство ”Будпромкомплект» придбало за приватизаційним договором №4155 від 10.01.2003р.

Отже, Донецьким апеляційним господарським судом встановлена тотожність предметів договорів №4155 від 10.01.2003р. та №16 від 30.08.2009р.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як встановлено ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у передбачених законом випадках.

Таким чином, власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження у випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

У відповідності до ч.2 ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, подальше відчуження приватизаційного майна, обтяженого зобовязаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, окрім того договори про подальше відчуження приватизаційного майна підлягають нотаріальному посвідченню.

Враховуючи, що ОСОБА_1 на посаді директора приватного підприємства „Будпромкомплект” продала за договором №16 від 30.08.09р. сама собі обєкт незавершеного будівництва завод по виробництву блоків з коміркового бетону, позивач вважає очевидним, що фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 було відомо про заборону відчуження спірного обєкту приватизації, отже вона є недобросовісним набувачем спірного майна.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, виходячи із наступного:

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень згідно ст. 33 ГПК України.

Частиною першою ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За нормами передбаченими у ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України, господарське зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що перший відповідач не виконав умови договору, а саме не розібрав обєкт та не привів будівельний майданчик в належний стан у встановлений термін, не забезпечив додержання правил техніки безпеки та санітарно-екологічних норм передбачених законодавством України. Крім того, здачу земельної ділянки місцевим органам самоврядування відповідачем не було здійснено.

Право позивача порушено за вимогами спеціального законодавства і доведено суду факт неналежного виконання відповідачем умов спірного договору. Перший відповідач не надав суду доказів належного виконання умов договору, відсутності своєї вини, та інші обставини за законодавством, які перешкоджають виконанню його умов.

Відповідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.10р. по справі №44/148пд встановлено, що договір купівлі продажу №16 від 30.08.09р., укладений між приватним підприємством „Будпромкомплект” та ОСОБА_1 є недійсним.

Відповідно до ст.1212 ЦК України встановлений обовязок особи, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), повернути потерпілому це майно.

За таких обставин, у звязку з недійсністю договору купівлі продажу №16 від 30.08.09р. відсутні будь-які правові підстави для знаходження спірного майна у другого відповідача, внаслідок чого заявлені позивачем вимоги до другого відповідача про повернення об'єкту незавершеного будівництва під розбирання - завод по виробництву блоків з коміркового бетону, розташований за адресою: Донецька обл., м. Кіровське, вул. Асфальтна, 152 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої ст. 49 ГПК України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Тому державне мито в сумі 85 грн. покладається на відповідача і підлягає стягненню на користь державного бюджету.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом, оскільки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову за нульовою ставкою.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.09.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 217, 388, 526, 599, 1212 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 188, 193, 202, 207 ГК України, ст.ст. 1, 12, 42, 43, 22, 33, 35, 43, 44, ч. 4 ст. 49, 82, 84, ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Регіонального фонду Державного майна України по Донецькій області до першого відповідача приватного підприємства „Будпромкомплект” та другого відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.У позовних вимогах Регіонального фонду Державного майна України по Донецькій області до першого відповідача приватного підприємства „Будпромкомплект” відмовити.

3.Зобовязати другого відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця Серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, повернути на користь:

-Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 83001, м.Донецьк, вул.. Артема, 97, ід.код 13511245, обєкт незавершеного будівництва під розбирання завод по виробництву блоків з коміркового бетону, який розташований за адресою: Донецька область, м. Кіровське, вул. Асфальтна, 152 до державної власності, видавши наказ.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця Серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, на користь:

- державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Макіївської державної податкової інспекції.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 07.09.10р.