Постанова № 1106923, 22.10.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.10.07 Справа № 4/1838-6/275

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Процик

Т. Бонк

При секретарі Гунька О.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»Світлана»від 17.08.07 № 494

на рішення господарського суду Львівської області від 09.08.07

у справі № 4/1838-6/275

за позовом ДП»Львіввуглезбуд»

до відповідача- ТзОВ»Світлана»

третя особа без самостійних вимог- ЗАТ»Львівсистеменерго»

про стягнення боргу

за зустрічним позовом- ТзОВ»Світлана»

до відповідача- ДП»Львіввуглезбуд»

про стягнення боргу

за участю представників сторін:

від позивача- Байдюк В.

від відповідача- Хом»як О.

від тр. особи- Кріль Н.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.08.07 по даній справі первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана»на користь Державного підприємства "Львіввуглезбут 2 423грн. 22коп. основного боргу, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. вартості інформаційно- технічного забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзОВ»Світлана» подало

апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої

інстанції та прийняти нове, яким зустрічний позов задоволити, а

первісний залишити без задоволення. В обґрунтування своїх вимог,

апелянт посилається на наступне:

-суд першої інстанції надав невірну оцінку порушенню первісним

позивачем умов договору щодо здійснення поставки товару відповідно до передбачених технічних умов; -своїм рішенням суд надав невірну оцінку заявленим вимогам позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 2423,22 грн., визначивши їх як заборгованість за поставлений товар, що не відповідає фактичним обставинам справи; - застосувавши до спірних правовідносин строк позовної давності, передбачений ст.267 ЦК України, суд порушив вказану норму матеріального права, оскільки відповідач пропустив строк для пред'явлення зустрічного позову у зв'язку із поважною причиною, а саме відсутністю технічних умов на поставлений товар, як підставу для розгляду претензії по якості; - господарський суд не відобразив у своєму рішенні та відповідно не надав будь-якої оцінки акту кінцевого споживача товару, поданого відповідачем як одного з доказів наявності браку у поставленому товарі, що свідчить про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; - судом порушено ст. 25 ГПК України, зокрема правила процесуального правонаступництва, оскільки ДП „Львіввуглезбут" станом на 09.08.2007 року перебувало у стадії реорганізації. У зв'язку з цим представником ДП „Львіввуглезбут" на останньому судовому засіданні було заявлено клопотання про необхідність зупинення провадження у справі на підставі ч. З ст. 79 ГПК України у зв'язку із зміною однієї із сторін судового процесу внаслідок її реорганізації. Оскільки первісний позивач реорганізовувався у іншу юридичну особу то відповідно, господарський суд мав зупинити провадження у справі до закінчення наведених вище обставин. В судовому засіданні, представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

12.04.2005р. між ДП „Львіввуглезбут" та ТзОВ „Світлана" був укладений договір № 117/В на поставку вугілля, відповідно до якого позивач за первісним позовом зобов'язувався поставити вугілля, а відповідач прийняти і провести оплату.

Відповідачем за первісним позовом було перераховано позивачу кошти у вигляді передоплати за вугілля у розмірі 384 022грн. 53 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 745 від 15.04.2005р. та № 769 від 18.04.2005р.

Згідно квитанцій про приймання вантажу, відомостей відвантаженого вугілля та рахунків № 279 від 19.04.2005р., № 283 та № 291 від 22.04.2005р., № 292 від 25.04.2005р., на адресу відповідача було відвантажено 1076,10 тонн вугілля на загальну суму 386 445 грн. 75коп. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом становить 2423 грн. 22коп.

Позивачем за первісним позовом також неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії № 382 від 27.07.2005р., № 280 від 05.05.2006р., а також акти звірки взаєморозрахунків для підписання, які залишені без задоволення.

ТзОВ "Світлана", відповідач по первісному позову подало зустрічну позовну заяву в якій зазначило, що при укладенні даного договору № 117/В від 12.04.2005р., сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема щодо кількості, якості та ціни поставленого товару. Якість поставленого товару повинна була відповідати технічним умовам ТУ У 10.1-32323256.001-2003. Із загальної кількості поставленого товару, а саме 1076, 10 тонн вугілля, 550 тонн, відповідно до умов договору, призначалось для ТзОВ „Донкокс". Проте, поставлений відповідачем за зустрічним позовом товар не зміг бути використаним кінцевим споживачем за призначенням через неналежну якість, що підтверджується висновком Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту.

Оскільки, ТзОВ „Донкокс" пред»явило позивачу за зустрічним позовом претензію, останній звернувся до відповідача з пропозицією надати копію технічних умов, яким мав відповідати товар згідно умов договору № 117/В від 12.04.2005р.

ТзОВ „Донкокс" було прийнято до 414 тонн із поставлених 550. Таким чином, 136 тонн було визначено як протипродуктова вугільна суміш, що не підлягає до збагачення та подальшого використання. Оскільки вартість, яку сплатив позивач за поставку товару у кількості 550 тонн складає 193022 грн. 53коп., то вартість 136 тонн забракованого товару складає 47729грн. 20коп. із розрахунку 350грн. 95коп. за тонну. Таким чином, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача 47729грн. 20коп. вартості товару неналежної якості, яка має бути стягнута з відповідача в якості надмірно сплачених коштів. Крім того, позивач по зустрічному позову просить стягнути з відповідача 12600грн. 00коп. моральної шкоди.

Факт відвантаження 25.04.2005р. на адресу 1076, 10 тонн вугілля на загальну суму 386 445 грн. 75 коп. згідно умов договору № 117/В від 12.04.2005р., підтверджується квитанціями про приймання вантажу, відомостей відвантаженого вугілля та рахунків № 279 від 19.04.2005р., № 283 та № 291 від 22.04.2005р., № 292 від 25.04.2005р..

Не обґрунтованими є доводи апелянта про те, що вугілля всупереч умовам договору не відповідало технічним умовам ТУ У 10,1-32323256.001-2003 передбаченим п. 2.7. вказаного договору. Як вбачається із п. 3.2. договору, сторони передбачали поставку вугілля різних марок по різній ціні, які відповідали різним технічним умовам, а не лише тим які передбачені в п. 2.7 договору.

Зокрема вугілля марки ЖР 0-200 та ГР 0-200, повинні відповідати технічним умовам ТУ У 10.1-32323256.001-2003 (в матеріалах справи), а вугілля марки ГЖКОМ 13-100 відповідно - ТУ У 10.1-23472138.146-2004(в матеріалах справи) та вугілля марки ГЖСШ 13-100 відповідно -ТУ У 10.1- 32323256.002-2003(в матеріалах справи).

Відповідно до п.1,2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, про те, що при підписанні договору сторони дійшли згоди щодо марок вугілля, яке повинно поставлятись, про те не зазначили в умовах договору всі технічні умови щодо кожної марки вугілля зокрема, а тому відповідно до п.З ст.268 ГК України, у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Згідно п.7 ст, 268 ГК України, якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом товар був прийнятий відповідно до квитанцій про приймання вантажу і відмови від прийняття на адресу позивача не поступало.

Відповідно п. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний виконати на користь іншої особи (кредитора) визначену дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язків (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк та у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом першої інстанції вірно визначено як неналежний доказ висновок Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту на який позивач за зустрічним позов покликається як на доказ того, що отриманий товар не відповідав вимогам та умовам договору, оскільки у вказаному висновку не вказано ні дати проведення аналізу, ні конкретизовано яке саме вугілля досліджувалось, і чи це було саме те вугілля, яке було поставлено відповідно до договору № 117/В від 12.04.2005р.

Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про залучення до справи ТзОВ»Донкокс», то таке клопотання є безпідставним, так як ТзОВ»Донкокс»не є стороною спору.

У доповненні до апеляційної скарги, ТзОВ «Світлана»безпідставно зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення правил процесуального наступництва, оскільки ДП «Львіввуглезбут»станом на 09.08.2007р. перебувало в стадії реорганізації, про що повідомлено суд шляхом подання клопотання. Однак, в матеріалах справи відсутній доказ подання відповідного клопотання. Як встановлено апеляційним судом, на даний час реорганізація позивача за первісним позовом не завершена, ДП «Львіввуглезбут»продовжує функціонувати і з ЄДРПОУ не виключене.

Відповідно до ст.681 ЦК України, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом отримав товар 19.04.2005р. та 25.04.2005р. , а зустрічний позов подав 01.11.2006р.. З огляду на згадану вище норму, строк позовної давності минув.

В силу ст. ст. 33, 34 ГПК України, апелянтом належними доказами не доведено наявність тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, а тому з огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 09.08.07 у справі № 4/1838-6/275 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя Т. Процик

Суддя Т. Бонк