Постанова № 1106467, 08.10.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

08.10.07 Справа № 11/222

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Городечної М.І.

Кордюк Г.Т.

розглянувши апеляційне подання заступника прокурора Рівненської області № 05-340 вих-07 від 01.08.2007 р.

на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2007 р.

у справі № 11/222

за позовом ВАТ “Укртелеком” в особі Рівненської філії ВАТ “Укртелеком”, м. Рівне

до Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, м. Рівне

про стягнення 294 104, 64 грн. заборгованості по розрахунках за надані послуги електрозв”язку

За участю представників:

від прокуратури –не з”явився;

від позивача –Марчук Р.І. (начальник відділу правового забезпечення, довіреність № 4533 від 28.07.2005 р. в матеріалах справи);

від відповідача –Ярощук В.Г. (головний спеціаліст з юридичних питань та кадрової роботи, довіреність від 10.07.2007 р. без номера в матеріалах справи)

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційного подання відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2007 р.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.07.2007 р. у справі № 11/222 (суддя Грязнов В.В.) позов про стягнення 294 104, 64 грн. заборгованості по розрахунках за надані послуги електрозв”язку станом на 01.01.2007 р. задоволено повністю за його підставністю й обгрунтованістю.

Заступник прокурора Рівненської області з даним рішенням не погодився, вніс апеляційне подання, в якому просить рішення місцевого господарського суду скасувати та провадження у справі припинити з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Свої вимоги прокурор обгрунтовує тим, зокрема, що в протоколах розбіжностей до договорів від 01.01.2004 р. № 408/13 і від 24.01.2006 р. № 30/13, підписаних уповноваженими представниками обох сторін, ціна договору на 2004-2005 рр. становить 100 000 грн., а на 2006 р. –85 000 грн., всього: 285 000 грн. з оплатою по мірі надходження коштів з держбюджету, що не було враховано господарським судом; акти звіряння взаєморозрахунків, якими керувався господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення, є односторонніми, так як не підписані відповідачем; дану справу слід було розглядати в порядку адміністративного судочинства і ін.

У відзиві на апеляційне подання позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційне подання –без задоволення з наступних підстав: відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; доказами надання послуг є акти проведення річних регламентних робіт –помісячні, які підписані сторонами за договорами та звіти проведення перевірок працездатності системи перевірок; посилання апелянта на бюджетне законодавство є неправомірним, оскільки між сторонами існують господарські правовідносини, а не бюджетні; даний спір не належить до компетенції адміністративних судів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.01.2004 р. між ВАТ “Укртелеком” в особі його Рівненської філії (виконавець за договором, позивач у справі) і Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 408/13 про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв”язку Цивільної оборони Рівненської області на 2004 рік (а.с.10-20).

Вартість робіт згідно з додатком № 3 до договору від 01.01.2004 р. –кошторисно-фінансовим розрахунком становить 240 693 грн.(а.с.16-17).

Згідно з п.8.2 договору якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна зі сторін не заявить про його розірвання, то він діє на наступний період.

Даний договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, згідно з яким вартість робіт визначена в розмірі 100 000 грн. в межах кошторису, передбаченого в обласному бюджеті на 2004 рік, з проведенням оплати по мірі надходження коштів (а.с.13).

Цей протокол підписаний повноважними представниками сторін і скріплений їхніми печатками.

24.01.2006 р. між цими ж сторонами укладено договір № 30/13 про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв”язку Цивільного захисту Рівненської області на 2006 рік (а.с.21-24), пунктом 3.1 якого передбачено оплату згідно з кошторисно-фінансовим розрахунком (додаток № 3, а.с.27-28) в сумі 300 731, 41 грн.

Протоколом розбіжностей, підписаним повноважними представниками сторін і скріпленим їх печатками, сторони визначили розмір оплати за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури, яке буде здійснюватись відповідачем у межах кошторисних призначень у сумі 85 000 грн. по мірі надходження коштів з держбюджету (а.с.38). Термін дії договору визначений до 31.12.2006 р.

Крім цього, 13.12.2006 р. між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору від 24.01.2006 р. № 30/13 щодо розміру оплати в межах 85 000 грн. –кошторисних призначень і по мірі їх надходжень. Зазначена угода теж підписана та скріплена печатками сторін (а.с.38-40).

Розглянувши апеляційне подання, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання заступника прокурора Рівненської області слід задоволити частково, рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2007 р. у справі № 11/222 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 195 739, 63 грн. відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.4 ст.179 Господарського кодексу України (далі –ГК України) при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч.6 ст.181 ГК України у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

У протоколах розбіжностей до договору від 01.01.2004 р. № 408/13 і договору від 24.01.2006 р. № 30/13, які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені їх печатками, зазначено, що вони є невід”ємними частинами відповідних договорів.

Таким чином, п.3.1 даних договорів слід вважати укладеними в редакції вказаних протоколів розбіжностей.

Відповідно до ч.3 ст.180, ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарських договорів.

Згідно з ч.2 ст.190 ГК України, ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов”язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1 договору від 01.01.2004 р., який пролонгований на 2005 рік, так як жодна зі сторін не звернулась з заявою про його припинення, ціна договору становить 100000 грн. на рік, а ціна договору від 24.01.2006 р. відповідно до п.3.1 –85 000 грн.

Отже, загальна сума зобов”язань, взятих відповідачем по сплаті за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв”язку Цивільного захисту Рівненської області за 2004-2006 рр., становить 285 000 грн.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.3.1 договору від 01.01.2004 р., п.п.3.1 і 3.2 договору від 24.01.2006 р. розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури здійснюється відповідачем у межах кошторисних призначень у сумах, передбачених загальним державним бюджетом на відповідний період, по мірі надходження коштів. Тобто договорами передбачена відкладна умова виконання зобов”язання відповідачем, а саме: надходження на його рахунок коштів із загального державного бюджету на вказані цілі, проте це не звільняє відповідача від обов”язку від оплати вартості наданих послуг у межах, передбачених протоколом розбіжностей.

Як вбачається з довідки відповідача про порядок розрахунків з позивачем, за період 2004 –2006 рр. ним було перераховано всього 186 364, 99 грн., у т.ч. в 2004 р. –105 024, 38 грн., в 2006 р. –81 340, 61 грн. При загальній сумі наданих послуг за стягуваний період (з врахуванням протоколів розбіжностей до вищезазначених договорів) 285 000 грн. і сплаті 186 364, 99 грн. до стягнення підлягає сума в розмірі 98 365, 01 грн.

Посилання господарського суду на акти звіряння взаєморозрахунків по наданих послугах у 2004-2006 рр. як на підставу для стягнення заявленої суми в розмірі 294 104, 64 грн. колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки згадані акти є односторонніми, так як не підписані відповідачем. Крім того, акт звіряння взаєморозрахунків є документом бухгалтерської звітності, який виконує допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами по справі відповідно до ст.43 ГПК України.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, неналежне виконання п.п.2.1 і 3.1 договорів позивач обгрунтовує вищеназваними актами звіряння взаєморозрахунків, які підписані лише позивачем. Згідно з даними односторонніх актів відповідачу було надано за 2004-2006 рр. послуг на загальну суму 478 469, 36 грн., з яких відповідачем було сплачено станом на 01.01.2007 р. 184 364, 99 грн. (а.с.62-90), хоча позивачем як суду першої, так і суду апеляційної інстанції документального підтвердження суми наданих послуг не подано, як у рахунку й акті звіряння взаєморозрахунків суми різні за всі роки.

Господарським судом не було враховано, що відповідно до ч.5 ст.180 ГК України, ч.2 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається тільки у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Проте ні договором від 01.01.2004 р., ні договором від 24.01.2006 р., ні законом підстав для зміни ціни даних договорів в односторонньому порядку не передбачено.

Таким чином, зміна ціни договорів на підставі односторонніх актів звіряння взаєморозрахунків по наданих послугах у 2004-2006 рр. неможлива.

Оскільки відповідач належним чином виконує умови договорів, зокрема, п.п.2.1 і 3.1, то висновок суду першої інстанції щодо неналежного виконання ним зобов”язань не відповідає обставинам справи.

Покликання прокурора на підвідомчість даної справи адміністративному суду колегією суддів не беруться до уваги, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області частково не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне подання заступника прокурора Рівненської області задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2007 р. у справі № 11/222 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 195 739, 63 грн. відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (33023, м.Рівне, вул.Грабник, 2; код ЗКПО 14373130) на користь ВАТ “Укртелеком” в особі його Рівненської філії (33028, м.Рівне, вул.В.Чорновола, 1; р/р 2603425 в Рівненській обласній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 333227, код ЗКПО 01187526) 98 365, 01 грн.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог:

Стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (33023, м.Рівне, вул.Грабник, 2; код ЗКПО 14373130) на користь ВАТ “Укртелеком” в особі його Рівненської філії (33028, м.Рівне, вул.В.Чорновола, 1; р/р 2603425 в Рівненській обласній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 333227, код ЗКПО 01187526) 983, 65 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 39, 4 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 491, 82 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції”.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя М.І.Городечна

Суддя Г.Т.Кордюк