Постанова № 11064032, 03.09.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2010 року Справа № 05/158-10

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів-Такмакова Ю.В., Плужник О.В.

при секретарі –Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Мороз Н.С.

відповідача –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача вх. № 2383Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 19.07.10 р. по справі № 05/158-10

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Пандія", м. Харків

до ПП "Інтердім плюс", с. Циркуни

про стягнення 8296,33 грн.,-

встановила:

У травні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПП "Інтердім плюс" на свою користь 8296,33 грн. з них суму основної заборгованості у розмірі 5933,52 грн.; 1429,66 грн.; інфляційні збитки у розмірі 723,93 грн.; 3% річних у розмірі 209,22 грн., а також судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.10 р. по справі № 05/158-10 (суддя Ольшанченко В.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі, оскільки в позовній заяві та в усіх уточненнях позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору і період нарахування пені, інфляційних та 3% річних визначає, виходячи з умов саме договору № 22 про надання транспортних послуг по вивозу твердих побутових відходів від 08.08.08 р., а не по додатковій угоді № 2 від 01.03.09 р., але ж договір за яким позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, пеню, інфляційні та 3% річних розірваний з 01.03.09 р. і зобов’язання припинилося, а за додатковою угодою № 2 від 01.03.09 р. (за новим зобов’язанням) позивач не просить їх стягнути з відповідача.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач зазначає, що відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань відповідачем за укладеним між сторонами по справі договором, додаткова угода № 2 від 1.03.2009р. не є новацією, а є невід’ємною частиною договору № 22 від 8.08.2008р.

Відповідач представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між сторонами укладений договір № 22 від 08.08.08 р. про надання транспортних послуг по вивозу твердих побутових відходів (надалі - договір), за яким виконавець (позивач) зобов'язується за дорученням замовника виконати у відповідності з умовами даного договору послуги по вивозу твердих побутових відходів (далі - ТПВ) з наступних об'єктів замовника, розташованих за адресами: Приватне підприємство «Інтердім плюс»- обсяг ТПВ 300 куб. м./місяць та МЖК «Інтренаціоналіст», 41, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Згідно п. 2.3. договору загальна вартість послуг по вивозу і захороненню ТПВ визначається на підставі додатку № 1 до даного договору і становить 26,04 грн. за 1 куб.м.

Пунктами 2.5., 2.6 договору передбачено, що послуги виконавця оплачуються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі наданих рахунків-фактур виконавцем; розрахунковим періодом для оплати послуг по даному договору є поточний календарний місяць. Кінцевий розрахунок за місяць здійснюється згідно акту наданих послуг не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

В укладеній додатковій угоді № 2 від 01.03.2009 року сторони чітко зазначили, що її укладено про розірвання договору № 22 про надання транспортних послуг по вивозу твердих побутових відходів від 08.08.2008 р. та замовник (відповідач) зобов'язаний до 20 березня 2009 року погасити наявну перед виконавцем (позивачем) заборгованість в повному об'ємі.

Тобто, предмет зобов'язання (оплата замовником послуг наданих виконавцем) та спосіб його виконання (шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця) залишились незмінними.

Оскільки, вказана додаткова угода № 2 є невід'ємною частиною договору № 22 про надання транспортних послуг по вивозу твердих побутових відходів від 08.08.2008 р., то відповідно і заборгованість у замовника (відповідача) перед виконавцем (позивачем) з'явилася внаслідок умов цього договору. Тобто сторони домовились про продовження строку виконання Замовником зобов'язання, яке вже виникло на підставі договору № 22 про надання транспортних послуг по вивозу твердих побутових відходів від 08.08.2008 р.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції, що сторони додатковою угодою № 2 від 01.03.09 р. здійснили новацію є такими, що зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи та не всебічному дослідженню наданих доказів.

Відповідно до ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Тобто сторони звільняються від старого зобов'язання тим, що приймають на себе нове зобов'язання.

Згідно ст. ст. 11, 638 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договір, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи все вищевикладене, додаткова угода № 2 від 01.03.09 р. не містить жодного нового зобов'язання, яке б прийняли до виконання сторони тим самим звільнившись від старого зобов'язання. Тобто сторонами додатковою угодою № 2 від 01.03.09 р. не здійснено новацію, а вказана додаткова угода № 2 від 01.03.2009 р. є лише невід'ємною частиною договору № 22 про надання транспортних послуг по вивозу твердих побутових відходів від 08.08.2008р.

Судова колегія вважає, що господарським судом Харківської області при винесенні рішення від 19.07.2010 року по справі № 05/158-10 безпідставно застосовано положення ст. 604 ЦК України, так як дійшовши згоди про розірвання договору, сторони також дійшли згоди щодо продовження строку виконання зобов'язання замовником оплати заборгованості за надані виконавцем послуги.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином, а у ч. 4 ст. 631 ЦК України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи відповідач не надав доказів належного виконання зобов’язання по оплаті послуг в зв’язку з чим позов в частині стягнення основного боргу у сумі 5933,52 грн. підлягає задоволенню, а рішення суду про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню.

Отже, немає підстав вважати, що розірванням договору були припинені зобов'язання замовника перед виконавцем, які вже виникли на той час.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що сума пені за порушення строків оплати визначена з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та є підстави для стягнення пені у сумі 612,57 грн., 209,22 грн. річних, 492,48 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем та не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам, рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволення, керуючись ст. ст.526, 611, 604, 625, 631, 638, 599 ЦК України, ст.ст. 33, 99, 101, п.2 ст. 103, п. п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2010 р. по справі № 05/158-10 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Стягнути з ПП "Інтердім плюс", (МЖК «Інтернаціоналіст», буд.41, с. Циркуни, Харківський район, Харківська обл. 62441, р/р 260093011601 в ПФХ АКБ «Базис», МФО 351599, код ЄДПОУ 35119221) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Пандія" (вул. Плеханівська, 126, м. Харків-61001, р/р 26002001081001 в Харківській філії ВАТ КБ «Південкомбанк», МФО 350813, ІПН 347560720325, свідоцтво платника ПДВ № 100090417, код ЄДРПОУ 34757073, ІПН 347570720326) 5933,52 грн. основного боргу, 612,57 грн. пені; 209,22 грн. річних; 492,48 грн. інфляційних; 102 грн. держмита за подання позову; 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 51,00 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Такмаков Ю.В.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 03.09.2010 року.