Рішення № 11063769, 07.09.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

02 вересня 2010 року Справа № 6/118

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг”,

вул. Шейгусівська, 1а, с. Сергіївка, Прилуцький район, 17592,

до відповідача: державного підприємства Дослідного господарства Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук,

вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, 17511,

про стягнення 98610,51 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Бригадир С.Є., довіреність №б/н від 09.11.2009 року,

від відповідача: не з’явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг” подано позов до державного підприємства Дослідного господарства Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук про:

- стягнення 46797,78 грн. боргу, в тому числі 41985,03 грн. основного боргу, 3497,41 грн. пені, 517,62 грн. 3% річних та 797,72 грн. інфляційних втрат по оплаті вартості виконаних робіт згідно договору про надання послуг від 01.03.2009 року;

- стягнення 2976,01 грн. боргу, в тому числі 2412,00 грн. основного боргу, 264,46 грн. пені, 82,47 грн. 3% річних та 217,08 грн. інфляційних втрат за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року;

- стягнення 53459,67 грн. боргу, в тому числі 43708,00 грн. основного боргу, 4646,22 грн. пені, 1390,27 грн. 3% річних та 3715,18 грн. інфляційних втрат за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи; причини неявки суду не повідомлено.

Рішення приймається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг” (виконавець) та державним підприємством Дослідного господарства Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук (замовник) було укладено договір про надання послуг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов”язань за цим договором. (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послуги, перелічені в п. 2.1 договору, що іменується надалі „послуги”, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов”язується провести розрахунок за надані послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п. 2.1 договору виконавець зобов”язується надати наступні послуги:

відповідно до п.п. 2.1.1 договору обробіток грунту;

відповідно до п.п. 2.1.2 договору сівба та посадка;

відповідно до п.п. 2.1.3 договору внесення гербіцидів, мінеральних та органічних добрив, підкорм посівів;

відповідно до п.п. 2.1.4 договору збиральні роботи;

відповідно до п.п. 2.1.5 договору доробка зерна;

відповідно до п.п. 2.1.6 договору надання паливо-мастильних матеріалів;

відповідно до п.п. 2.1.7 договору транспортні роботи;

відповідно до п.п. 2.1.8 договору фінансова допомога;

відповідно до п.п. 2.1.9 договору інші послуги.

За результатами робіт відповідно до даних виконавця та замовника складається акт прийому –передачі послуг, у якому вказується об”єм, якість та сума виконаних робіт. Акт підписується обома сторонами і є невід”ємною частиною даного договору. (п. 2.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору вартість послуг попередньо визначається сторонами до початку їх надання та фіксується в актах про надання послуг із оформленням рахунку-фактури, накладної та податкової накладної.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник зобов”язується провести розрахунок з виконавцем після завершення надання всіх передбачених п. 2 договору послуг і оформленням на підставі узгоджених актів виконаних робіт загального акту звірки взаєморозрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору про надання послуг від 01.03.2009 року виконавцем (позивачем) протягом періоду березень –листопад 2009 року були проведені роботи: внесення аміачної селітри на суму 54500,00 грн.; підготовка грунту до посіву на суму 112260,00 грн.; збирання кукурудзи, зважування та перевезення зеленої маси, перевезення зерна, внесення гербіцидів та підвезення води на загальну суму 21412,18 грн., всього на загальну суму 188172,18 грн., про що складені відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №АК01-00001 від 31.03.2009 року, №АК01-00027 від 29.05.2009 року, №АК01-00085 від 30.11.2009 року; які містяться в матеріалах справи. Дані акти підписані обома сторонами: товариством з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг” та державним підприємством Дослідне господарство Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук та скріплені їх печатками.

20.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено протокол про залік взаємних вимог.

Згідно п. 7 протоколу з моменту набуття чинності даним протоколом сторони погодили зарахувати взаємні вимоги в сумі 146187,15 грн., а саме:

- відповідно до п. 7.1 протоколу на погашення грошових зобов”язань відповідача за договором від 01.03.2009 року в рахунок оплати послуг, наданих позивачем:

- згідно акта виконаних робіт від 31.03.2009 року - в сумі 54500,00 грн.;

- згідно акта виконаних робіт від 29.05.2009 року - в сумі 91687,15 грн., всього –146187,15 грн.

Відповідно до п. 8 протоколу вимоги, що не зараховані згідно даного протоколу, а саме 41985,03 грн., відповідач зобов”язується перерахувати позивачу на умовах, визначених договором від 01.03.2009 року про надання послуг, на оплату послуг, наданих позивачем в тому числі:

- згідно акта виконаних робіт від 29.05.2009 року –в сумі 20 572,85 грн.;

- згідно акта виконаних робіт від 30.11.2009 року –в сумі 21 412,18 грн.

Таким чином позивачем заявлено до стягнення в позовній заяві 41985,03 грн. (188172,18 грн. –146187,15 грн. (54500 грн. + 91687,15 грн.)) основного боргу по оплаті вартості виконаних робіт згідно договору від 01.03.2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки не виконав свого грошового зобов’язання по оплаті вартості наданих йому послуг у березні –листопаді 2009 року.

Отже, зобов”язання по оплаті отриманих послуг не виконано відповідачем в сумі 41985,03 грн.

29 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг” та державним підприємством Дослідного господарства Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук було укладено договір купівлі-продажу №29-04/09.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах даного договору продавець зобов”язується передати у власність покупцю, а покупець зобов”язується прийняти та оплатити гній (надалі іменується –товар), кількість якого визначена в п. 1.2 договору.

Кількість товару, що передається покупцю відповідно до вимог цього договору, становить 80,400 тонн (вісімдесят тисяч чотириста кілограмів). (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна товару становить 30 грн. за 1 тонну, у тому числі ПДВ (20%).

Загальна вартість товару становить 2412,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) –402 грн. (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку продавця та всіх необхідних документів на товар, у т.ч. податкової накладної та видаткової накладної.

На виконання договору купівлі-продажу № 29-04/09 від 29.04.2009 року позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №АК01-000085 від 30 квітня 2009 року, на загальну суму 2412,00 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою на видатковій накладній уповноваженої особи відповідача - Зубко Г.В., яка діяла на підставі довіреності ЯПК №262902 від 03.04.2009 року, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 2.3 договору купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року відповідач зобов”язаний був сплатити вартість отриманого товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку продавця та всіх необхідних документів на товар. Своє зобов”язання у встановлений строк відповідач не виконав і не розрахувався.

Таким чином загальна сума боргу відповідача за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року становить 2412,00 грн.

28 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг” та державним підприємством Дослідного господарства Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук було укладено договір купівлі-продажу №28-05/09.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах даного договору продавець зобов”язується передати у власність покупцю, а покупець зобов”язується прийняти та оплатити зерно кукурудзи сорту „Харківська” та селітру аміачну (надалі разом іменується –товар). Кількість товару визначена в п. 1.2 договору.

Згідно п. 1.2 договору кількість товару, що передається покупцю відповідно до вимог договору становить:

зерно кукурудзи –2,500 тонн (дві тисячі п”ятсот кілограмів);

селітра аміачна –12,600 тонн (дванадцять тисяч шістсот кілограмів).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару становить:

- зерно кукурудзи –7000 грн. за 1 тонну, в тому числі ПДВ (20%);

- селітра аміачна –2080 грн. за 1 тонну, в тому числі ПДВ (20%).

Згідно п. 2.2 договору загальна вартість товару становить:

- зерно кукурудзи –17500 грн., в тому числі ПДВ (20%) –2916,67 грн.;

- селітра аміачна –26208 грн., в тому числі ПДВ (20%) –4368 грн.;

всього за договором: 43708 грн., в тому числі ПДВ (20%) –7284,67 грн.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання рахунку продавця та всіх необхідних документів на товар, у т.ч. податкової накладної та видаткової накладної. (п. 2.3 договору).

На виконання договору купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №АК01-000148 від 29 травня 2009 року, на загальну суму 43708,00 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою на видатковій накладній уповноваженої особи відповідача - Зубко Г.В., яка діяла на підставі довіреності ЯПК №262907 від 29.05.2009 року, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 2.3 договору купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року відповідач зобов”язаний був сплатити вартість отриманого товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку продавця та всіх необхідних документів на товар. Своє зобов”язання у встановлений строк відповідач не виконав і не розрахувався.

Таким чином загальна сума боргу відповідача за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року становить 43708,00 грн.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 28 квітня 2010 року з вимогою сплатити до 12 травня 2010 року заборгованість за вищевказаними господарськими договорами з урахуванням сукупного індексу інфляції в розмірі 93674,07 грн., а також пеню –6938,61 грн. та 3% річних –994,46 грн. Представник відповідача дану претензію отримав 29.04.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином строк виконання зобов”язання за договором про надання послуг від 01.03.2009 року сплинув 06.05.2010 року включно.

На дану претензію відповідач надіслав лист від 28.05.2010 року, в якому просить переглянути результати господарської діяльності підприємств, а також зазначає, що заборгованість буде сплачена з урожаю 2010 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 88105,03 грн., а саме: 41985,03 грн. за договором про надання послуг від 01.03.2009 року; 2412,00 грн. за договором купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року та 43708,00 грн. за договором купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року. Також дана заборгованість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2009 року по 31.03.2010 року.

Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення в позовній заяві 3497,41 грн. пені за період з 01.02.2010 року по 30.06.2010 року, за договором про надання послуг від 01.03.2009 року.

При розрахунку пені позивач посилається на ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, в якій зазначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 даного закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ст. 1 вищезазначеного Закону зазначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте в договорі про надання послуг від 01.03.2009 року сторони не передбачили розмір пені, який підлягає стягненню за прострочку платежу.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3497,41 грн. за прострочку платежу за договором про надання послуг від 01.03.2009 року задоволенню не підлягають.

Згідно п. 5.1 договору купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року у разі порушення терміну оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день обчислення пені, за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 5.1 даного договору позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 264,46 грн. за прострочку платежу за період з 11.05.2009 року по 11.11.2009 року.

Згідно п. 5.1 договору купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року у разі порушення терміну оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день обчислення пені, за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 5.1 даного договору позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 4646,22 грн. за прострочку платежу за період з 09.06.2009 року по 09.12.2009 року.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”; позивачем пеня обрахована з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем не виконані грошові зобов’язання у терміни, визначені умовами договорів купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року та №28-05/09 від 28.05.2009 року, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 264,46 грн. за договором купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року та 4646,22 грн. за договором купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року, згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Позивачем за договором про надання послуг від 01.03.2009 року нараховано відповідачу та пред’явлено до стягнення 517,62 грн. 3% річних за період з 01.02.2010 року по 30.06.2010р. та 797,72 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що претензія позивача була отримана відповідачем 29.04.2010 року, то термін виконання відповідачем зобов”язання сплинув 06.05.2010 року.

А тому 3% річних за період з 01.02.2010 року по 06.05.2010 року нараховані позивачем безпідставно.

Стягненню підлягають 3% річних лише за період з 07.05.2010 року по 30.06.2010 року, розмір яких складає 189,80 грн.

Виходячи з вищевикладеного, інфляційні втрати за лютий, березень, квітень 2010 року позивачем нараховані безпідставно.

Інфляційні втрати за травень 2010 року взагалі відсутні (99,06%).

За таких обставин, суд доходить висновку, що за договором про надання послуг від 01.03.2009 року в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити повністю, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити частково в сумі 189,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Суд дійшов висновку, що позивачем в позовній заяві згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, правомірно заявлено до стягнення: за договором купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року 82,47 грн. 3% річних та 217,08 грн. інфляційних втрат за період з 11.05.2009 року по 30.06.2010 року. За договором №28-05/09 від 28.05.2009 року 1390,27 грн. 3% річних та 3715,18 грн. інфляційних втрат за період з 09.06.2009 року по 30.06.2010 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобов’язання, в строк не розрахувався, з нього підлягає стягненню 98610,51 грн.:

- за договором про надання послуг від 01.03.2009 року 41985,03 грн. основного боргу по оплаті вартості виконаних робіт, 189,80 грн. 3% річних;

- за договором купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року 2412,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 82,47 грн. 3% річних, 264,46 грн. пені та 217,08 грн. інфляційних втрат.

- за договором купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року 43708,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 1390,27 грн. 3% річних, 4646,22 грн. пені та 3715,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати вартості виконаних послуг за договорами, покладених в обґрунтування позову, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з державного підприємства Дослідного господарства Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук (вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, 17511, код ЄДРПОУ 31999329, р/р 26004935721951 КМФ АКБ „Укрсоцбанк” в м. Київ, МФО 322012) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг” ( вул. Шейгусівська, 1А, с. Сергіївка, Прилуцький район, 17592, код ЄДРПОУ 36279482, р/р 26002301650501 в філії АБ „Південний” м. Київ, МФО 320917) 98610,51 грн. боргу, в тому числі: за договором про надання послуг від 01.03.2009 року 41985,03 грн. основного боргу та 189,80 грн. 3% річних; за договором купівлі-продажу №29-04/09 від 29.04.2009 року 2412,00 грн. основного боргу, 82,47 грн. 3% річних, 264,46 грн. пені та 217,08 грн. інфляційних втрат; за договором купівлі-продажу №28-05/09 від 28.05.2009 року 43708,00 грн. основного боргу, 1390,27 грн. 3% річних, 4646,22 грн. пені, 3715,18 грн. інфляційних втрат, 986,11 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна

07.09.10