Рішення № 11063686, 07.09.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2010 р.Справа № 11/1224-10 За позовом Приватного підприємства "Баядера" м. Горлівка Донецької області

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Волочиськ

про стягнення 4657,59 грн.

Суддя Радченя Д.І.

Представники сторін:

Позивача : Березюк О.Б. за довіреністю від 31.12.09 р.

Відповідача : не з`явився

Суть спору: Позивач - приватне підприємство "Баядера", м. Хмельницький звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1, м. Волочиськ, 4657,59 грн. заборгованості, а саме 3724,24 грн. - основного боргу, 380,68 грн. - пені, 271,41 грн. - 10% річних від суми заборгованості, 281,26 - інфляційні, яка, як вказує позивач, виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки № 1454 від 12.11.2008 р.

Ухвалою суду від 25.06.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №11/1224-10. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є реєстр відправленої рекомендованої кореспонденції. Однак ухвала від 25.06.2010 р. яка була направлена на адресу відповідача, повернута суду із відміткою відділення поштового звязку - "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається з матеріалів справи судом вжито всіх можливих заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та дату слухання справи, зокрема зясовано щодо наявності даного підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватний підприємець ОСОБА_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, куди, відповідно до копій реєстрів про відсилку рекомендованої кореспонденції, і надсилались ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи, оглянувши оригінали документів наданих позивачем в судовому засіданні, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

12.11.2008 року між сторонами по справі укладено договір поставки товару за № 1454, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання, найменування, асортимент та кількість якого визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

На виконання умов договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5182,38 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні: № 224159 від 08.09.2009 р., №224836 від 15.09.2009 р.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Свої зобовязання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, і станом на 21.06.2010р. за ним рахувалася заборгованість в сумі 3724,24 грн., які відповідач, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 17.12.2009р., визнає повністю.

Відповідно до п. 7.2.1 договору, за несвоєчасну оплату товару додатково сплачується постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості.

На підставі цього та у відповідності до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 271,41 грн. 10% річних, 281,26 грн. - інфляційних втрат та 380,68 грн. пені.

На момент слухання справи в суді інформація та докази зменшення заборгованості відповідача відсутня.

Дослідивши зібрані у справі докази щодо первісного позову та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На виконання умов договору поставки товару за № 1454 від 17.11.2009 року позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5182,38 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні: № 224159 від 08.09.2009 р., №224836 від 15.09.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

На відміну від позивача, відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманого товару виконав частково, і станом на момент винесення рішення по справі за ним рахується заборгованість в сумі 3724,24грн.

20.12.2009р. між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідач заборгованість визнає.

Позивач просить суд стягнути з відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 дану заборгованість.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Відповідно до п. 7.2.1 договору, за несвоєчасну оплату товару додатково сплачується постачальнику 10% річних від суми заборгованості.

Позивачем за порушення зобовязання відповідачем нараховано до стягнення 271,41 грн. 10% річних та 281,26 грн. - інфляційних втрат.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ст. 614 ЦК України).

Стаття 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2.1 договору, за несвоєчасну оплату товару додатково сплачується постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 380,68 грн. пені.

Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних, річних та пені, вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Баядера" м. Горлівка Донецької області до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Волочиськ про стягнення 4657,59 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Баядера", м. Горлівка Донецької області, вул. Озерянівська, 2, код 13491057) 4657,59 грн. заборгованості, (з яких 3724,24 грн. - сума основного боргу, 380,68 грн. пеня, 271,41 грн. 10% річних та 281,26 грн. інфляційні), витрати по оплаті державного мита в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя

Віддрук. 3 прим.:

1 до справи,

2 позивачу,

3 відповідачу.